Розвиток феодальних відносин, освіту центру-лізованного держави вимагали створення істотно нових законодавчих актів. З метою централізації дер-жави, все більшого підпорядкування місць влади московського князя видавалися статутні грамоти наместничьего управ-ня, що регламентували діяльність кормленщіков, огра-нічівшіе в якійсь мірі їх свавілля. Найбільш ранніми статутними грамотами були Двінська (+1397 або 1398) і Біло-зерская (1488). Пам'ятником фінансового права є Білозерська митна грамота 1497 р передбачала збір внутрішніх митних зборів шляхом здачі їх на відкуп.
Але найбільшим пам'ятником права був Доль-ник 1497 р Головною метою його було поширення юрис-дикції великого князя на всю територію українського центру-лізованного держави. Епоха Івана III була ознаменована подоланням феодальної роздробленості і створенням мо-сковского централізованої держави. Посилення влади великого князя, зростання впливу боярства, поява ап-Параті управління централізованою державою викликали необхідність прийняття нового нормативно-правового акта, який відповідає вищевказаним реаліям.
Джерелами Судебника з'явилися РП, ПСГ, поточне за-ством московських князів. Але він не просто узагальнив накопичився правової матеріал. Більше половини статей було написано заново, а старі норми часто в корені пере-бота. Судебник 1497 р містив переважно норми кримінального та кримінально-процесуального права. Його можна вважати основним ядром, навколо якого стала складатися система московського, а потім і всеукраїнського права.
Судебник 1497 року - звід законів української держави; нормативний правовий акт, створений з метою систематизації існуючих норм права. Це Пам'ятник українського феодально-го права XV століття, створений в епоху правління Івана III.
Судебник 1497 грунтувався на попередньому за-ством. Джерелами цього нормативного правового акта були: Руська правда, включаючи її пізніші редак-ції; Статутні грамоти - нормативні документи, видаючи-ються верховною владою з питань місцевого управління; Судні грамоти - постанови про судоустрій, дару-мі окремим місцевостям і містять, крім того, не-які норми цивільного і кримінального права (Псковська судна грамота, Новгородська судна грамота). У Судебник 1497, як і в будь-якому феодальному зводі законів, норми права викладалися без чіткої системи, казуально (тобто на кожен випадок, вдаючись зокрема), відкрито визначали привілеї панівної верстви населення. Однак вже намітилася певна систематизація матеріалу, чого не знали попередні закони. Норм процесуального права (ведення розшукової та судового процесу) в Судебник зна-ве більше, ніж норм матеріального права (громадян-ського, кримінального). Юридична техніка, тобто сукупна зв'язок прийомів, застосовуваних при розробці змісту і структури правових приписів держави, слабка.
Створюються нові складні форми законодавства - загальноукраїнські кодекси (Судебники, Соборне Укладення), вказні (статутні), в яких систематизувалися норми, які не ввійшли в основний текст книги Судебников. Були сфор-мировалось Статутна книга розбійного наказу, указний книги Помісного і Земського наказів. «Новоуказние статті» стали проміжним етапом кодифікації українського права в пери-од між Судебниками і Соборним Укладенням (перша по-Ловіна XVII ст.). Дедалі більше місця в системі джерел права починають займати різного роду приватні акти - духовні грамоти, договори ( «ряди»), акти, що закріплюють влас-ність на землю та ін.
У XV - XVI ст. цивільно-правові відносини пості-пінно виділяються в особливу сферу і їх регулювання осу-ється спеціальними нормами, включеними в раз-особистого роду, збірники (грамоти, судебники та ін.). Норми цивільного права одночасно відображали і регламенти-вали процес розвитку товарно-грошових і обмінних відносин, а також відносин феодальної експлуатації, ос-новивающейся на різних формах земельної власності (вотчинної і помісної).
Судебник 1497 р - це не сепаратний указ і не охоронна грамота, це загальний державний закон «про суд, щоб судили, боярам і окольничим і іншим суддям по всьому Московсько-му державі». Це загальна інструкція, перший Всеросс-ський судовий статут.
В основному Судебник 1497 р містить норми кримінального та кримінально-процесуального права. Разом з тим в нього вклю-чен ряд норм цивільного права, що регулюють обязатель-ства з договорів - договору купівлі-продажу, позики, найму, порядок: спадкування, вирішення земельних спорів.
Джерелами Судебника 1497 р були: «Російська Прав-да» Псковська Судна грамота, статутні грамоти, а також за-чих матеріали, накопичені в українському государ-стве до кінця XV в.
До таких законодавчих матеріалами ставилися жало-ванні і зазначені грамоти, які видавалися великими і питомими князями, а також вищими духовними феодала-ми. Сюди входять грамоти, що закріплюють перехід в влас-ність феодалів нерухомого майна, скаржилися купчі, мінові і інші грамоти, в яких фіксувалися права феодалів на землю.
Судові акти XV в. розкривають характерні риси змагального процесу, види судових доказів, яви-лись важливим джерелом для Судебника 1497 р них уста-встановлюються, крім явки сторін та свідків до суду, ведення протоколу судового засідання - судовий список, який пізніше називався правової грамотою. У судових актах, на-ряду з письмовими документами, ми знаходимо доказ-ства глибокої старовини - обхід суддями спірних угідь і ви-дача стороні, яка виграла правової грамоти.
Духовні і договірні грамоти великих і удільних князів XIV - XV ст. дозволяють окреслити перспективи велико-княжої влади, дають матеріали для вивчення князівської земельної власності, правового становища залежних людей. Особлива увага в них приділялася питанню про видачу втікачів і холопів. Договірні грамоти містили норми міжнародної права, розкривали форму феодально-го васалітету, влади і підпорядкування Москві окремих ФЕО-віддалених центрів.
Сприяючи панівномукласу в справі централізує-ції державного апарату, Судебник 1497 р встановив цілу систему судових органів, їх компетенцію, подкон-трольность і повну підзвітність великому князю.
У зв'язку із загостренням класових протиріччі Судебник 1497 р посилив репресії щодо порушників феодалів-ного права шляхом розширення кола діянь, що визнаються злочинними, централізував судову владу і встановив нову форму процесу.
Значення Судебника 1497 р полягає в тому, що він си-стематізіровал норми феодального права і сприяв створенню правових норм, що відповідають новому етапу в роз-ні феодального суспільства.
Інсуре Фархутдинов: Цикл статей про забезпечення миру і безпеки
Засідання секції «Перспективи розвитку міжнародного права в умовах глобалізації суспільних відносин»
індексування журналу
Актуальна інформація
Дорога світу В'єтнаму іУкаіни
Ірина Анатоліївна Умнова (Конюхова) Зав. відділом конституційно-правових досліджень українського державного університету правосуддя
Вступне слово
Спосіб життя В'єтнаму
Обличчям до народу
Краса по-китайському
Справедливість і патріотизм В'єтнаму
Дорогий світу разом