ГЛАВА ПЕРША. Шхуна-бриг «Пілігрим»
«Пілігрим» належав багатому каліфорнійському судновласникові Джеймсу Уелдону; командував судном протягом багатьох років капітан Гуль.
Джемс Уелдон щороку відправляв цілу флотилію суден в північні моря, за Берингову протоку, а також в моря Південної півкулі, до Тасманії і до мису Горн. «Пілігрим» вважався одним з кращих кораблів флотилії. Хід у нього був відмінний. Чудова оснащення дозволяла йому з невеликою командою доходити до самого кордону суцільних льодів Південної півкулі.
Капітан Халл умів лавірувати, як кажуть моряки, серед плавучих крижин, що дрейфують влітку на південь від Нової Зеландії і мису Доброї Надії, тобто на більш низьких широтах, ніж в північних морях. Правда, це тільки невеликі айсберги, вже потріскані, розмиті теплими водами, і велика частина їх швидко тане в Атлантичному чи Тихому океанах.
На «Пілігрима» під керівництвом капітана Гуля, мореплавець, один з кращих гарпунерів флотилії, мав п'ять досвідчених матросів і один новачок. Цього було недостатньо: полювання на китів вимагає досить великого екіпажу для обслуговування шлюпок і для розбирання здобутих тут. Але містер Джемс Уелдон, за прикладом деяких судновласників, задля економії набирав у Сан-Франциско саме стільки матросів, необхідних для управління кораблем. У Новій Зеландії серед місцевого населення та дезертирів усіх національностей не бракувало вправних гарпунерів і матросів, охочих найнятися на один сезон. Після закінчення вони, діставши платню і на берег, де чекали наступного року, коли їхні послуги знов комусь знадобляться кінчався. При такій системі судновласники заощаджували чималі гроші на платні команді і збільшували свої прибутки.
Саме так вчинив і Джемс Уелдон, споряджаючи в плавання «Пілігрим».
Шхуна- бриг тільки скінчивши полювання на антарктичного полярного кола, але в її трюмах залишалося ще багато місця для китового вуса і чимало бочок, не заповнених ворванню. Уже в той час китовий промисел був нелегкою справою. Кити стали рідкістю: давалися взнаки результати їх нещадного винищення. Справжні кити почали вимирати, і мисливцям доводилося промишляти полосатиков, полювання на яких становить неабияку небезпеку.
Те ж саме змушений був робити і капітан Гуль, але він розраховував пройти в наступне плавання в більш високі широти - якщо знадобиться, аж до земель Клері й Аделі, відкритих, як це твердо встановлено, французом Дюмоном Д'юрвіля, як би це не оскаржував американець Вілкс.
Постійна команда «Пілігрима» була незадоволена: шхуна-бриг не дісталися щонайменше двісті бочок ворвані. Ніколи ще результати не було таких плачевні.
Найбільше Капітан Халл. Самолюбство славетному глибоко уражене невдачею: вперше він повертався з уважай він проклинав ледарів і нероб, що звели.
Марно намагались набрати в Окленді нову команду вже понаймались на інших китобійних судах. Довелося, таким чином, відмовитися від надію довантажити «Пілігрим». Капітан Халл уже намірився вийти з Окленда, коли до нього звернулися з проханням прийняти на борт пасажирів. Відмовити в цьому він не міг.
Місіс Уелдон, дружина власника «Пілігрима», її п'ятирічний син Джек і її родич, якого всі називали «кузен Бенедикт», перебували в цей час в Окленді. Вони приїхали туди з Джеймсом Уелдоном, який час від часу навідував Нову Зеландію в комерційних справах, і припускали разом з ним повернутися в Сан-Франциско. Але перед самим від'їздом маленький Джек серйозно занедужав. Джеймс Уелдон кликали назад термінові справи, і він поїхав, залишивши дружину, сина й кузена Бенедикта в Окленді.
Минуло три місяці, три довгі місяці розлуки, дуже важкі для місіс Уелдон. Коли маленький син одужав, вона стала збиратися в дорогу. Якраз в цей час «Пілігрим» прийшов в Оклендський порт.
В ту пору прямого сполучення між Оклендом і Каліфорнією не існувало. Місіс Уелдон треба було б спочатку поїхати в Австралію, щоб там сісти на один із трансокеанської компанії «Золотий вік», які курсували рейсами Мельбурн з Панамським перешийком. Добравшись до Панами, вона повинна була чекати американський пароплав, що курсував між перешийком і Каліфорнією.
Такий означало затримки і пересадки, особливо неприємні для жінок, які подорожують з дітьми. Тому, дізнавшись про прибуття «Пілігрима», місіс Уелдон звернулася до Капітана Гулю з проханням доставити її в Сан-Франциско разом з Джеком, кузеном Бенедиктом і Нан - старою негритянка, яка вигляділа і саму місіс Уелдон.