Для всіх, хто часто буває в країнах Європи, звичною стала картинка, коли велика кількість людей в інвалідних візках самостійно активно пересуваються по місту, відвідуючи кафе, магазини і театри. А ще, виявляється, на вулицях європейських міст існують спеціальні сигнали для людей з вадами зору.
Це не дивно, адже за даними ООН, сьогодні у світі налічується 650 мільйонів інвалідів, або десять відсотків населення планети.
Жодна людина не застрахований від неприватного випадку, і розумність суспільства полягає в умінні оцінювати особистість не за зовнішніми ознаками і тим більше фізичним обмеженням.
На жаль, тема інвалідів в нашій країні «модною» не є. Залучення цих людей в активну плідну діяльність, мабуть, не скоро стане пріоритетним завданням України. І тому кожен з них по можливості організовує своє життя сам. Велику роль тут грають заняття спортом. Зі звичайної програми реабілітації спорт для багатьох перетворюється на величезний стимул і основне наповнення життя.
Паралімпіада (від латинського para - поруч, близько) майже нічим не відрізняється від звичайної олімпіади: той же колосальна праця і надії, досягнення і розчарування. Кожні змагання перетворюються в уроки мужності, де обмежені можливості здоров'я долаються необмеженими можливостями духу.
Паралімпіади (це слово пишеться без літери «о», тому що бренд «Олімпіада» належить Міжнародному олімпійському комітету) регулярно проводяться з 1960 року. Система відбору на Паралімпіаду порівнянна з олімпійської: квоти, національні чемпіонати, нормативи результатів, на підставі яких формуються збірні команди країн. Деякі учасники збірних все життя займалися спортом і, отримавши інвалідність, продовжили займатися улюбленою справою, деякі прийшли в спорт тільки в процесі реабілітації після певних обставин в житті. Самі учасники змагань найменше хотіли б, щоб до них випробовували жалість, як природну реакцію людини на трагедію іншого, а сприймали як звичайних спортсменів.
Паралімпійські ігри, які привертають до себе увагу все більшої кількості людей, а в багатьох країнах стають невід'ємним компонентом іміджу - це прагнення країн і континентів до цивілізованості. Ці змагання потрібні в першу чергу здоровим людям як приклад перемоги людської волі.
Алла Горліна не любить розповідати про себе. Вона не звикла впускати сторонніх у своє особисте життя, як і не підпускає близько до себе супротивника в поєдинку, завжди тримаючи дистанцію. Ця вродлива жінка вважає себе кілька сентиментальною. Нечасто можна побачити на її обличчі усмішку. Реалії життя такі, що Алла звикла розраховувати у всьому тільки на свої власні сили. Чотирнадцять років тому вона потрапила в автокатастрофу, повністю змінила її долю. Алла з дитячих років була дуже спортивної, займалася акробатикою, і повернутися до життя після численних переломів хребта, рук і ніг допомогли заняття спортом. П'ять років тому Алла стала займатися фехтуванням на візках в Донецькому обласному центрі «Інваспорт» та серйозно готуватися до паралімпійських змагань.
Катастрофа не змінила її сутності в прагненні долати перешкоди, бажанні перемагати. Вітає її успіхи і намагається надавати Аллі всіляку допомогу спортивний клуб «ІСД», який прийняв її до своїх лав на прохання спортсменки. У минулому році Алла стала третьою на Кубку світу в Італії з фехтування для спортсменів з порушенням опорно-рухового апарату. Тренер Алли, майстер спорту з фехтування, Надія Борболюк пишається досягненнями своєї вихованки і вважає, що це був справжній подвиг з боку спортсменки, від якої ніхто не очікував такого швидкого успіху.
Напевно, просто Алла вже звикла щодня здійснювати маленькі подвиги, самостійно вирішуючи всі свої побутові проблеми.
Алла по-доброму заздрить європейським спортсменам, з якими зустрічалася в поєдинках. Для них заняття спортом - всього лише одна з різних можливостей самореалізації. У вільний від тренувань час Алла цікавиться Аюрведой, страждає від нестачі чистого повітря в мегаполісі і мріє побувати в горах Сванетії, куди її друзі радо кличуть у гості.
Заслужений майстер спорту з плавання
Рекордсмен Європи на дистанції 100 м батерфляєм
Головним героєм Афін став Віктор Смирнов з Донецька, вихованець Донецького обласного центру «Інваспорт», вперше в світі завоював п'ять золотих, одну срібну і одну бронзову нагороди.
З тих пір Віктор став постійним ньюсмейкером, займаючи призові місця на різних міжнародних змаганнях. З останніх перемог - чотири золоті і три срібні медалі на Чемпіонаті світу в ПАР.
Історія Віктора, якому в 9-річному віці через вибух бертолетової солі довелося починати зовсім інше життя, обійшла всі газети, допомагаючи іншим людям в подібній ситуації знайти свій шлях у житті. Свого часу Віктору допомогли рідні та близькі люди, тренери Світлана та Андрій К азначееви, які побачили в ньому спортивний талант, а також приклад шкільного друга Олександра Мащенка, який став паралімпійських чемпіоном в Сіднеї. Під час занять в університеті, тренувань в басейні і просто по життю Віктора завжди супроводжує Андрій, який став не просто одним, а скоріше братом. Музика і комп'ютер, нічні клуби і симпатії прекрасної статі займають 20-річного спортсмена так само, як і його однолітків.
Віктор особливо не фіксує свою увагу на тому, наскільки інтуїція допомагає йому орієнтуватися в просторі. Але чомусь обертається услід стуку підборів красивої дівчини.
Спортивний клуб «ІСД» стежить за всіма інноваціями в галузі офтальмології, проводить консультації з провідними фахівцями світових клінік, не втрачаючи надію, що швидко розвивається сучасна медицина коли-небудь зможе допомогти чемпіону паралімпійських змагань брати участь і в олімпійських.
Фото: Валерій Білокрил