Перші міркування про техніку ще в античності. Техніка там - рукотворна реальність. У новий час усвідомили специфічність техніки, як нової природи, майстерні - на тлі старої природи - комори.
Філософія техніки склалася в другій половині XIX ст. тому що множилися технічні науки, і бурхливо йшов науково технічний прогрес.
З 1960 років техніка - об'єкт системного філософського дослідження (в зв'язку з науково-технічною революцією).
Проблемне поле˸ в чому сутність техніки, який її статус в людській діяльності та культурі, що таке технічний прогрес, в чому технічні загрози природі, як управляється технічний розвиток, як і специфіка технічних наук і їх логіки.
Техніка - історично розвинена сукупність штучних засобів (знарядь, пристроїв, навичок) для перетворення природи з метою задоволення людських потреб. Базові характерістікі˸ штучність і інструментальність.
Техніка займає проміжне положення між людиною і пріродой˸ тому її пояснюють або як розвиток природних форм, або як розвиток людських органів.
У техніці виділяють об'єктивне (знаряддя, машини, системи, комунікації) і суб'єктивне (знання, навички, технології). Техніку в цілому ділять на виробничу, військову, транспорт і зв'язок, наукову, освітню, медичну, культурно-побутову, управлінську.
Технічний прогрес таков˸ ручні знаряддя - машини - автомати. І таков˸ неолітична революція - промислова революція (XVIII ст.) - науково-технічна революція (з середини XX ст.). Причому поняття''техніческій прогресс'' більш ємне, ніж''научно-технічний прогресс'', і охоплює мало не всю історію людства.