Існує повір'я, що якщо всередину матрьошки покласти записку з бажанням, то воно неодмінно здійсниться, причому, чим більше праці вкладено в матрьошку, тобто чим більше в ній місць і чим якісніше розпис матрьошки, тим швидше бажання здійсниться. Матрьошка - це тепло і затишок в домі »З останнім важко не погодитися - чим більше місць в матрьошці, тобто чим більше внутрішніх фігурок, одна менше інший, тим більше можна покласти туди записочок з бажаннями і чекати, коли вони виконуватися. Це свого роду гра, і матрьошка тут виступає в ролі дуже привабливого, милого, домашнього символу, справжнього витвору мистецтва.
Що стосується східного мудреця Даруми- чесно кажучи, погладшав від нерухомості, та ще з відняли ногами «мудрець» вкрай погано асоціюється з російської іграшкою, в якій кожна людина бачить позитивний, ошатний символічний образ. І адже завдяки цьому прекрасному образу наша матрьошка користується величезною популярністю і популярністю практично у всьому світі. Мова зовсім не йде про «матрьошки» у вигляді політичних діячів чоловічого (!) Статі, карикатурними ликами яких підприємливі кустарі в дев'яності роки заполонили весь Старий Арбат в Москві. Мова йде, перш за все, про продовження старих традицій різних шкіл в розпису російської матрьошки, про створення різних за кількістю (так званої, «місцевості») матрьошок.
Не варто забувати, що в давнину, і не тільки на Русі, різні прикраси (жіночі та чоловічі), предмети побуту, а також іграшки, вирізані з дерева або зроблені з глини, грали роль не просто предметів, скрашують побут - але були ще й носіями певної символіки, мали якийсь сенс. А саме поняття символізму тісно перепліталося з міфологією.
Звідси можна зробити наступний висновок: образно кажучи, якщо символічне «подорож» незвичайної дерев'яної фігурки починається в Індії, потім отримує своє продовження в Китаї, звідти фігурка потрапляє до Японії, а вже потім «несподівано» знаходить своє місце в Росії - твердження про те, що наша російська матрьошка була скопійована з фігурки японського мудреця, не має сенсу. Хоча б тому, що сама фігурка якогось східного мудреця не є споконвічною японською. Ймовірно, гіпотеза про великому розселення слов'ян і поширення їх культури, яка справила надалі свій вплив на культури інших народів, в тому числі проявила себе і в мові, і в божественному пантеоні має під собою загальну для індоєвропейської цивілізації основу.
Однак, швидше за все, ідея дерев'яної іграшки, яка складається з декількох фігурок, що вставляються одна в іншу, була навіяна майстру, який створив матрьошку, російськими казками. Багато, наприклад, знають і пам'ятають казку про Кощія, з яким бореться Іван-царевич. Наприклад, сюжет про пошуки царевичем «кощеевою смерті» звучить у Афанасьєва:
«Щоб зробити такий подвиг, потрібні надзвичайні зусилля і праці, тому що смерть Кощія прихована далеко: на море на океані, на острові на Буяні є зелений дуб, під тим дубом заритий залізну скриню, в тій скрині заєць, в зайці качка, в качці яйце; варто тільки розчавити яйце - і Кощій миттєво вмирає »Сюжет похмурий сам по собі, тому що пов'язаний зі смертю. Але тут мова йде про символічне значення - де захована істина? Справа в тому, що цей, практично ідентичний міфологічний сюжет зустрічається не тільки в російських казках, та ще в різних варіантах, але і в інших народів! «Очевидно, що в цих епічних виразах таїться міфічне переказ, відгомін доісторичної епохи; інакше як би могли виникнути у різних народів настільки тотожні оповіді? Кощій (змій, велетень, старий чарівник), слідуючи звичайному прийому народного епосу, повідомляє таємницю своєї смерті в формі загадки; щоб дозволити її, потрібно підставити метафоричні вирази
загальнозрозумілими ».
