Рентгенологічне дослідження давно і міцно увійшло в широкий діагностичний арсенал онкологічних захворювань, так що без нього, як справедливо зауважив І.П. Дедков (1980), сьогодні вже немислима уточнена діагностика більшості захворювань внутрішніх органів черевної та грудної порожнин, опорно-рухового апарату, сечостатевих і інших органів.
Сучасне рентгенологічне дослідження є комплекс різних методик, від раціонального вибору яких, керуючись принципом «від простого до складного» (Н. Рибакова, 1980), в кожному конкретному випадку отримують максимум достовірної діагностичної інформації.
Найбільш поширеними методиками рентгенологічного дослідження досі залишаються рентгеноскопія, рентгенографія і томографія. Рентгенологічне дослідження багатьох органів і систем, однак, не може дати достовірну і якісну інформацію без їх штучного контрастування. Таке контрастування дозволяє отримати рентгенівське зображення органів, які не диференціюються на звичайних рентгенограмах.
Широке поширення при діагностиці пухлин, зокрема пухлин черевної порожнини, заочеревинного простору, опорно-рухового апарату та інших структур, отримали методи ангіографії (аортографії, селективна ангіографія, наприклад гілок черевної аорти, нижня кавографія і т.д.), що проводяться методом черезшкірного зондування по Сельдингеру. Ангіографія (артерио- і флебографія) дає можливість в більшості випадків не тільки підтвердити злоякісну природу новоутворення, а й уточнити поширеність пухлинного процесу, а також визначити зв'язок пухлини з магістральними судинами. Ангіографічними ознаками злоякісних пухлин можуть бути підвищена васкуляризація новоутворення, деформація і патологічна штопорообразно звивистість судин, їх обрив, екстравазати і вогнищеві скупчення контрастної речовини, кров'яні лакуни і судинні шунти. Головні судинні магістралі бувають здавлені, зміщені, проращени або навіть зруйновані пухлиною. При доброякісних пухлинах рівень кровопостачання новоутворення менше, ніж навколишніх тканин, патологічно змінені артерії і артеріовенозні анастомози, як правило, не зустрічаються, можна виявити девіацію великих артеріальних стовбурів.
Метод ангіографії незамінний для планування оптимального виду хірургічного втручання, наприклад, при великих пухлинах кінцівок, верхнього і нижнього тазового поясів, особливо коли стоїть питання про виконання органозберігаючою операції.