Наступність і адаптація в освіті організаційно-педагогічні підходи - сучасні

СПАДКОЄМНІСТЬ І АДАПТАЦІЯ В ОСВІТІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ

У цьому дослідженні піднімається проблема наступності суміжних ступенів освіти як умови успішної адаптації учнів. На прикладі суміжних освітніх ступенів: дитячий садок - початкова школа і коледж - вуз, пропонується технологія застосування средового і інтегративно-модульного підходів, що дозволяють реалізувати спадкоємні зв'язки, що забезпечують успішну адаптацію учнів.

В даний час феномен адаптації вивчають фахівці різних наукових галузей, в тому числі біологи і фізіологи (П.К. Анохін, Ф.Б. Березін, П.Д. Горизонтов, А.І. Труханів і ін.), Психологи і педагоги ( М.Р. Битянова, М.В. Григор'єв, Р.В. Овчарова, Є.Я. Ямбург та ін.). Загальним в їх розумінні адаптації є вказівка ​​на те, що це пристосування людини (як організму, індивіда, особистості, суб'єкта) до умов існування. Особливості адаптації визначаються функціональним станом людини і станом середовища, до якої відбувається пристосування.

Вищевикладене дозволяє констатувати, що в системі освіти виникає завдання забезпечення організаційно-педагогічних умов для безболісного, плавного переходу учнів з одного освітньої сходинки на іншу, збереження їх психічного і фізичного здоров'я, попередження дезадаптації. Вирішення цього завдання може бути пов'язано з побудовою спадкоємних зв'язків як особливого роду взаємин освітніх ступенів.

Беручи позицію В.А. Сластенина, І.Ф. Ісаєва і Е.Н. Шиянова, будемо розглядати цілісний педагогічний процес на кожному ступені освіти, в якому в кожен момент часу вирішуються приватні взаємопов'язані педагогічні завдання. Інтеграція яких дозволяє плавно переходити від попередніх подій до наступним, від простих до більш складних форм пізнання, поведінки і діяльності учнів. Тоді спадкоємність зачіпає: а) вибудовування складних взаємозв'язків між окремими дидактичними одиницями навчального матеріалу; б) проектування форм і способів навчання; в) реалізацію стратегій і тактик взаємодії суб'єктів у навчальному процесі; г) формування особистісних новоутворень, хто навчається.

Зупинимося детальніше на описі шляхів наступності: дитячий садок - початкова школа і коледж - вуз, що створюють можливість психолого-педагогічного забезпечення адаптації учнів в першому класі школи і на першому курсі вузу.

Технологія створення умов для максимально комфортного переходу дітей з освітнього середовища дитячого садка в нову шкільну освітню середу передбачає доцільну нових умов організацію життєдіяльності першокласників в період адаптації, з урахуванням їх вікових особистісних новоутворень і особливостей шкільного середовища.

Отже, ресурси підвищення ефективності адаптації першокласників можуть бути знайдені в средовом підході, який дозволяє вирішувати такі першорядні педагогічні завдання, як підтримати позитивною психофізичний стан дитини; створити позитивний емоційний фон взаємодій між учителем і першокласниками, однокласниками між собою; забезпечити навчальний діалог «вчитель - учень». Інтеграція шляхів вирішення зазначених завдань забезпечує адаптацію першокласників через їх поступове максимально комфортне включення в нову освітню середу.

Ефективність адаптації студентів вузу, що мають середню професійну освіту, може бути підвищена шляхом побудови методичного єдності освітнього процесу на суміжних освітніх ступенях «коледж - вуз» і розробки індивідуальних освітніх траєкторій учнів. У цьому випадку оптимальним, на наш погляд, є інтегративно-модульний підхід в навчанні.

Концепція інтегративно-модульного підходу базується на основі положень про особливості педагогічної інтеграції (В. Безрукова, В.А. Розумний, Н.К. Чапаєв, В.І. Шарнас і ін.), Системного і модульного підходів в освіті (Е .Ф. Зеер, М.Н. Катханов, В.Н. Садовський, Л.І. Третьякова та ін.). Интегративно-модульний підхід являє собою структурно-змістовне єдність навчального процесу (в тому числі і на суміжних освітніх ступенях), який характеризується: цільовою спрямованістю, цілісністю і мобільністю, відносною автономністю і варіативністю, - що в сукупності сприяє забезпеченню якості освітнього процесу (в тому числі і в адаптаційних періодах). Основним ядром, що об'єднує різні ступені професійної освіти, виступає індивідуальна траєкторія навчання, що передбачає поетапне професійне становлення.

На передвипускна курсах коледжу студенти, що мають намір продовжити навчання у вузі, в рамках діагностичного модуля проходять дослідження своїх адаптаційних можливостей, базових знань і умінь, особистісних якостей з урахуванням передбачуваного профілю професійного навчання у вищій школі. За результатами діагностики на підставі отриманих від педагогів, психологів, само- і взаіморекомендацій розробляються індивідуальні траєкторії навчання, що дозволяють задовольнити потреби студентів в особистісному і професійному розвитку в напрямку подальшого безперервної освіти. Комплекс модулів складається за принципом взаємного доповнення та інтеграції, що дозволяє студентам компенсувати, нівелювати прогалини в знаннях, розвинути необхідні для навчання в вузі навички і якості. Індивідуальна траєкторія навчання обов'язково включає такі корекційно-розвиваючі модулі, які дають студентам можливість опановувати технологією проектування своєї професійної кар'єри з урахуванням поетапності професійної освіти; дозволяють студентам вивчати свої індивідуально-психологічні особливості і отримувати рекомендації фахівців (кураторів, психологів та ін.), уточнювати само- і взаіморекомендаціі з розвитку професійно-значущих якостей, що дозволяють компенсувати недоліки адаптаційного періоду в вузі.

Отже, наступність «коледж - вуз» побудована на методичному єдності освітнього процесу і включає розробку індивідуальних освітніх траєкторій. Успішної адаптації студентів до умов навчання у вузі, їх раціонального включення в нову освітню ситуацію сприяє інтегративно-модульний підхід, що дозволяє реалізувати індивідуальну траєкторію навчання студентів на суміжних ступенях системи освіти.

Таким чином, спадкоємність між суміжними освітніми ступнями має потенціал для забезпечення успішної адаптації учнів, що реалізується за допомогою створення цілого комплексу організаційно-педагогічних умов. Запропоновані в статті аспекти побудови спадкоємних зв'язків не вичерпують всієї проблематики забезпечення адаптації учнів. У перспективі передбачається теоретичне осмислення і розробка методичних матеріалів з питань наступності різних ступенів системи освіти, зокрема, щодо формування готовності учнів до переходу на новий щабель освіти; проектування індивідуальних освітніх траєкторій (маршрутів); створення умов для максимально комфортного включення дітей, підлітків, молоді в нову освітню середу.

Горб В.Г. д.п.н. в.о. зав. кафедрою державного і муніципального управління, ФГТУ ВПО «Уральська академія державної служби», Єкатеринбург.

Новоселов С.А. д.п.н. професор, директор Інституту педагогіки і психології дитинства, декан факультету педагогіки і методики початкової освіти ФГТУ ВПО «Уральський державний педагогічний університет», м Єкатеринбург.

Пропонуємо вашій увазі журнали, що видаються у видавництві «Академія природознавства»

Сучасні проблеми науки та освіти

Електронний науковий журнал | ISSN 2070-7428 | Ел. № ФС77-34132

Служба технічної підтримки - [email protected]

Відповідальний секретар журналу Бізенкова М.Н. - [email protected]



Матеріали журналу доступні на умовах ліцензії Creative Commons «Attribution» ( «Атрибуція») 4.0 Всесвітня.

Схожі статті