Надання першої реанімаційної допомоги постраждалим

Мета роботи: ознайомитися з методами пожвавлення вмираючих і отримати практичні навички відновлення дихання і кровообігу.

Прилади й матеріали: тренажер серцево-легеневої та мозкової реанімації «Максим II», маска з клапаном для виконання штучної вентиляції легенів методом рот в рот.







ПОЯСНЕННЯ ДО РОБОТИ

Найважливішим і відповідальним з усіх періодів догоспітальному етапі є перший - початковий, коли немає і не може бути медичних робіт-ників, і медичну допомогу в формі першої медичної і першої реанімаційної допомоги повинні надавати немедікам - ті, хто ви-жив або хто поранений легко або знаходиться поблизу від місця від-ходи. Ненадання, неповне, неякісне, несвоєчасне ока-пізнання медичної допомоги є фактором злочинного впливу зовнішнього середовища, соціуму - особливо на постраждалих в важких і вкрай важких станах.

Реанімація- це пожвавлення вмираючого, виведення його зі стану клінічної смерті, коли життєві функції орга-нізму вже згасли, а також з агонії, коли ці функції ще згасають, або шоку III-IV ступенів, коли починається і активно прогресує декомпенсація життєвих функцій. Реаніма-ція - це попередження біологічної смерті.

Перед реанімацією у всіх випадках необхідно перевірити стан потерпілого - гукнути його, потрясти за плече. Якщо він не реагує: визначити наявність або відсутність дихання; визначити пульс на сонній артерії (рис. 4)

Мал. 4 Техніка визначення пульсу на сонної артерії. Перевірка стану зіниць.

Перевірка дихання. Здійснюється візуально - зміщується чи (тобто - чи піднімається при вдиху, опускається чи при видоїти-хе), передня стінка грудей; якщо визначити це не вдалося, слід нахилити вухо до рота потерпілого і послухати - чи немає звуку вихідного повітря (може бути дуже слабким!); або, наблизивши свою щоку до обличчя потерпілого, відчути нею нали-чие як би слабкого «подиху» повітря. На жаль, всі ці ознаки досить ненадійні і нерідко є плодом уяви рятувальника. При найменшому сумніві в действи-тельном наявності дихання слід негайно переходити до дру-гим діагностичних заходів.

Час на перевірку дихання - до 10 секунд.

Перевірка кровообігу. Для визначення пульсу на сонної артерії слід:

- зімкнутими 2, 3, 4 пальцями визначити на передній поверхні шиї виступаючу частину трахеї - так званий кадик або адамове яблуко;

- зрушити пальці по краю кадика в глибину, між хрящем і грудино-ключично-соскоподібного м'язом (названа так по місцях прикріплення трьох «ніжок»);

- намацати сонну артерію, визначити її пульсацію. Для цього: випрямити, зімкнути 2-5 пальці; промацувати артерію кінчиками (подушечками) зімкнутих 2-4-го паль-ців, обережно просуваючи їх в глибину тканин і поступово притискаючи у напрямку до хребта - до появи відчуття як би «шнура», і поштовхів пульсу. Визначати стан потерпілого по пульсу на передпліччі (на лу-чевой артерії) не можна через значно меншою досто-вірності;

- перевірити стан зіниць (див. рис. 4): покласти кисть на лоб; пальцем підняти верхню повіку;

- визначити реакцію зіниці на світло: закрити очей долонею, потім швидко зняти її - в нормі зіницю на світлі звужується.

- загальний час на перевірку стану кровообігу - до 10 секунд.

Якщо дихання відсутнє або різко ослаблене, необхід-мо приступати до штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Одночасно з цим необхідно просити допомоги у оточуючих, щоб вони викликали лікаря, машину швидкої міді-Цінської допомоги, самі взяли участь у реанімації.

Якщо дихання збережене, треба повернути постраждалого на бік, знову перевірити дихання, в подальшому - сле-дить за ним.

Якщо дихання в цьому положенні не визначається або зник-ло - негайно повернути постраждалого на спину, проводити ШВЛ.

При збереженому кровообігу - продовжувати ШВЛ (нали-чие кровообігу контролювати 1 раз в хвилину); при відсутність про-наслідком кровообігу - проводити зовнішній масаж серця.

Якщо дихання відсутнє, пульсації на сонних артеріях немає, зіниці розширені, на світло не реагують - тобто, кровооб-рощення відсутня, - слід здійснювати повний цикл реа-НімАЦ: ШВЛ і зовнішній масаж серця.

При проведенні ШВЛ повітря видиху рятувальника, який використовується для вдиху постраждавши шего, містить 16-17% кисню; альвеолярне напруга становить 80 мм рт. ст. Цього цілком достатньо для підтримки життя до віднов-лення самостійного дихання.

При зовнішньому масажі серця артеріальний тиск досягає максимуму в момент другий, завершальній частині каж-дого поштовху - фіксації натискання, що становить за часом близько 50% загального циклу «поштовх - фіксація - припинення фіксації».

Адаптаційно-компенсаторні можливості організму дуже великі. Тому в умовах першого періоду догоспіталь-ного етапу навіть один зовнішній масаж серця, правильно осу-ється, може бути достатнім для підтримки життя. Проте, слід враховувати, що повний цикл реанімації (зовнішній масаж серця + ШВЛ) дозволяє більшою мірою домогтися поліпшення мозкового і коронарного кровотоку. Розглянемо етапи виконання реанімаційної допомоги постраждалим.

Розмістити потерпілого в горизонтальному положенні на спині, на жорсткій основі - на підлозі приміщення, на землі (грун-ті). Руки витягнути уздовж тулуба.

Звільнити груди і живіт від одягу, що стискує (рис. 2): послабити пояс на брюках, послабити краватку, комір, у жінок звільнити бюстгальтер (ліф).

Загальні витрати часу до 10 секунд.

До складу етапу входять чотири заходи:

- перевірка прохідності верхніх дихальних шляхів;

- відновлення прохідності дихальних шляхів при за-купорке їх;

- видалення сторонніх тіл з дихальних шляхів.







Використовується метод закидання голови (рис. 5), але тільки при відсутності протипоказань - переломів шийних хребців.

Поло-жити кисть на лоб. Підвести іншу кисть під шию, охопити її пальцями. Рухом першої кисті донизу, другий догори запрокі-нуть голову назад (без насильства!).

Надання першої реанімаційної допомоги постраждалим

Рис.5. Метод закидання голови

Зробити 1-2 пробних вдиху постраждалому.

Якщо повітря в легені не проходить - приступити до відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Після відкриття рота приступати до проведення ШВЛ методом рот в рот.

Якщо відкрити рот не вдалося, слід приступити до ШВЛ методом рот в ніс. При рідко відзначається неможливості здійснення ШВЛ мето-дом рот в ніс (наприклад, через деформацій, поранень та ін.), Вироби водяться лікарські процедури. Немедікам в подібній важки-лій ситуації здійснює тільки зовнішній масаж серця.

1. Штучна вентиляція легенів.

Основний принцип штучної вентиляції легенів - актив-ний вдих, пасивний видих. ШВЛ здійснюється одним з двох методів: рот в рот, рот в ніс (у новонароджених і дітей молодшого віку - рот в рот і ніс). Метод рот в рот (рис. 6). Здійснюється безпосередній-но, чи, в цілях захисту від інфікування рятувальника і визна-діленої естетики, - через примітивну маску (типу Амбу з кла-панним пристроєм).

Очевидно: використання носової хустки, шматки матерії або марлі, бинта (є такі рекомендації) позбавлене сенсу і є-ється грубою помилкою: по-перше, при цьому ввести необхідний об'єм повітря неможливо; а по-друге, профілактика зараження рятувальника абсолютно нереальна.

Надання першої реанімаційної допомоги постраждалим

Рис.6. Штучна вентиляція легенів методом рот в рот.

Розташувати кисть на лобі, іншу - під шиєю; фалангами пальців і долонею щільно охопити шию. Різно-спрямованим рухом першої кисті вниз, другий - вгору спокійно, без ривків, запро-кинути голову. Стежити, щоб рот був при-відкритий, нижня щелепа розташовувалася трохи попереду.

Для проведення ШВЛ методом рот в рот слід закинути голову (рис. 3), 1-2-ми пальцями руки, фіксую-щей лоб, затиснути ніс.

Зробити досить глибокий вдих, притиснути рот до рота по-страждав, забезпечити повну герметичність; сильно, різко ви-дихнути повітря в рот потерпілому. Контролювати кожен вдих з підйому передньої стінки грудної клітки. Після роздування легких - вдиху які постраждали-го - звільнити його рот. Стежити за самостійним пасивним видихом з опускання передньої грудної стінки і звуку виходячи-ного повітря.

Періодично здійснювати беспаузную ШВЛ: без вичікування пас-пасивного видиху, проводити в швидкому темпі 3-5 вдихів - один за іншим.

З безпаузной ШВЛ слід починати цикли реанімації.

Метод рот в ніс дуже важливий, так як позволя-ет проводити ШВЛ в більш складних умовах - при пораненнях губ, травмах щелеп, органів порожнини рота, після блювоти і ін.

Вважається, що в певній мірі цей метод забезпечують-кість захист рятувальника від зараження, - наприклад, сифілісом, СНІДом та ін. В зв'язку з цим метод рот в ніс набуває осо-бо велике значення, і рекомендується до широкого застосування - особливо в тих випадках , коли потерпілий невідомий спа-сателіт.

Для здійснення ШВЛ методом рот в ніс слід запрокі-нуть голову потерпілого, фіксувати її рукою, розташований-ної на лобі. Долонею іншої руки охопити знизу підбив-родокі і прилеглі частини нижньої щелепи, вивести нижню щелепу трохи вперед, щільно зімкнути і фіксувати щелепи, затиснути губи першим пальцем. Зробити досить глибокий вдих. Охопити ніс постраждавши шего так, щоб не затиснути носові отвори. Щільно при-жати губи навколо підстави носа; забезпечити повну герметичність.

Зробити сильний, різкий видих в ніс потерпілого. Стежити за підйомів передньої стінки грудей (вирішую-щий показник достатності обсягу вдихається). Після цього звільнити рот, стежити за самостійним видихом потерпілого по опус-канію стінки грудей і звуку вихідного повітря. Відразу після закінчення видиху продовжувати ШВЛ.

Частота ШВЛ (роздування легких) повинна бути 8 разів за хвилину (Приблизно 1 раз в 7 с).

Помилки при ШВЛ, які можуть привести до загибелі постражда-довшого:

- відсутність в момент вдування повітря герметичності між-ду ротом рятувальника і ротом (носом) потерпілого - в результаті цього повітря виходить назовні, не потрапляє в легені;

- погано затиснутий ніс при вдування повітря методом рот в рот, або рот при вдування повітря методом рот в ніс - повітря виходить назовні.

- НЕ закинута голова, - повітря йде не в легені, а в шлунок;

- не забезпечений контроль за підйомом передньої стінки груд-ної клітини в момент здійснення вдиху.

Якщо помилки виключені: слід здійснювати беспаузную ШВЛ: провести 3-5 штучних вдихів в дуже швидкому темпі, що не очіку-дая пасивних видихів; слідом за цим швидко перевірити пульс на сонній артерії. Якщо пульс з'явився - продовжувати ШВЛ до стійкого поліпшення стану потерпілого.

Якщо пульсу на сонної артерії немає - негайно приступити до зовнішнього масажу серця.

Зовнішній масаж серця.

Забезпечує надходження порцій оксигенированной крові в систему кровообігу під час реанімації, захист мозку, відновлення спонтанної діяльності серця, відновлення кровообігу, відновлення функцій мозку. Масаж серця здійснюється в комплексі зі штучною вентиляцією легенів.

Мал. 7. Підстава кисті - робоча частина при проведенні зовнішнього масажу серця.

Надання першої реанімаційної допомоги постраждалим

Рис.8. Місце розташування підстави кисті на грудині (відповідно маркування на малюнку).

Підстава кисті (рис. 7) має знаходитися вище мечоподібного відростка грудини (рис. 8) на ширину 2-3 см (поперечного-ника двох пальців - 2-го і 3-го) - відповідно середині нижньої половини грудини. Ось основи кисті повинна збігатися з віссю грудини. Підстава другий кисті повинно знаходитися на задньому першої (відповідно осі підстави цієї кисті) під кутом 90 ° (рис. 9,10). Пальці обох кистей повинні бути випрямлені.

Рис.9. Положення кистей рук на грудині при зовніш-ном масажі серця (вид зверху).

Рис.10. Положення кистей рук на грудині при зовнішньому масажі серця (вид збоку)

При прове-ження масажу грудину слід зміщувати всередину на 4-5 см у напрямку до хребта. Це стимулює відновлення діяльності серця шляхом тривалого, досить сильного, частого ритмічного коммоціонного впливу на провідну систему серця. При підвищенні тиску в грудній порожнині систолічний тиск у великих судинах зростає майже на 1/3 від початкового; в сонних артеріях кровотік підвищується до 10-30% нормальних показників.

Частота поштовхів (стиснень грудини) повинна бути 100 разів в 1 хв, - тобто, трохи менш двох поштовхів в одну секунду. Глибина прогинання грудини - 4, до 5 см. Діяти треба гранично швидко, енергійно!

Кожен елемент повинен складатися з 2-х періодів - різкого тол-чка і безпосередньо за ним наступного періоду стиснення без сни-вання тиску. Тривалість періоду стиснення повинна складати близько 50% тривалості циклу (фаза стиснення - 0,3-0,4 с). Силу поштовху слід співставляти з пружністю грудної клітки (дуже важливо!)

У всіх випадках ШВЛ повинна проводитися в суворій відповід-повідно, черговості з масажем серця.

ШВЛ і зовніш-ний масаж необхідно продовжувати в співвідношенні: при одному рятівника - 2:15 масажних поштовхів, при двох спасателях- 1: 5. В обох випадках необхідно періодично проводити беспауз-ву ШВЛ.

Реанімаційні заходи слід здійснювати:

- до прибуття машини швидкої медичної допомоги, мед-працівника;

- до появи стійких ознак життя - самостійного, ритмічного дихання; самостійного крово- звернення - повноцінного пульсу на сонних артеріях, звуження зіниць, відновлення реакції їх на світло;

- до повної знемоги рятувальника (останнє можна уникнути, закликаючи людей на допомогу).







Схожі статті