Публікація наукових статей в наукометричних базах Scopus і Web of Science вже давно стали частиною повсякденного життя вчених з країн СНД. Наукове співтовариство розділилося на три табори: ті, хто вирішив розвідувати обстановку в світі публікацій своїм особистим шляхом і досяг значних успіхів на цьому терені; ті, хто вирішив публікуватися, але, зазнавши фіаско, залишив цю затію; ті, хто не зважився займатися публікаціями самостійно в силу різних причин і не пізнав труднощі публікаційного процесу.
Цю статтю ми б хотіли присвятити вченим, які в силу різних обставин не можуть особисто займатися публікацією своїх досліджень в наукових журналах. А точніше - про міфи та стереотипи, які склалися серед них. Давайте розглянемо основні!
Як на рахунок «домовитися»?
Тому говорити про «домовленостях» в науковому світі не можна. Так, існують ті журнали, які не проти збагатитися за рахунок бездарних рукописів, проте таких «договорщіков» дуже швидко виключають з баз цитування, і їх ентузіазм на цьому закінчується.
Недобір, перебір і Ко
Інша справа - перебір. Ті журнали, які роблять собі за мету перетворення видання в «смітник», іноді «перебирають» настільки, що стає страшно. Випуски тріщать від статей, номера журналу виходять немов кулеметна черга, а якість статей стає все нижче і нижче. Підсумок такої політики - виключення з бази і втрата статусу репутаційного видання.
Рецензенти: Багато. Швидко. Недорого.
Вдалих Вам публікацій!
Успішних Вам публікацій!
