Громадяни як суб'єкти трудового права

Правовий статус працівника є складовою частиною правового статусу людини і громадянина. Однак для визнання людини і громадянина суб'єктом трудового права значення має його здатність стати учасником відносин, що становлять предмет даної галузі. У зв'язку з чим правовий статус людини і громадянина як суб'єкта трудового права, слід розглядати через призму вступу в трудові відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ТК Україна правосуб'єктність виникає у людини і громадянина з 16 років, з цього віку допускається укладення трудового договору.

Як передбачено в ч. 2 ст. 63 ТК РФ, у випадках отримання основного загальної освіти або залишення у відповідності з федеральним законом загальноосвітнього закладу трудовий договір можуть укладати особи, які досягли віку 15 років. Сказане дозволяє визнати суб'єктами трудового права і осіб, які досягли віку 15 років, оскільки вони мають право самостійно укласти трудовий договір, тобто вступити в трудові відносини. Встановлені в ч. 2 ст. 63 ТК Україна обмеження пов'язані з проходженням цими особами навчання. Слід зауважити, що дані обмеження не перешкоджають вступу в трудові відносини і не можуть служити підставою для їх припинення. Тому особи, які досягли віку 15 років, є суб'єктами трудового права.

Дещо інші правила встановлені в ч. 3 ст. 63 ТК Україна для залучення до праці осіб, які досягли віку 14 років. Неповнолітні у віці від 14 до 15 років можуть працювати у вільний від навчання час на легкій роботі, що не завдає шкоди їх здоров'ю і не порушує процесу їх навчання. З зазначеними особами трудовий договір може укладатися лише за згодою одного з батьків та органу опіки та піклування. Отже, сукупністю трудових прав і обов'язків вони можуть володіти на законних підставах лише при наявності належним чином оформленого дозволу котрогось із батьків, а також органів опіки та піклування. Після отримання такої згоди і надходження на роботу особи у віці від 14 до 15 років стають суб'єктами трудового права, так як володіють всіма елементами правового статусу. Названі особи мають правосуб'єктність і сукупністю трудових прав і обов'язків кілька відмінних від прав і обов'язків повнолітніх працівників. Однак надання додаткових прав працівникам у віці від 14 до 15 років і звільнення їх від обов'язків, покладених на повнолітніх працівників, не впливає на визнання цих осіб суб'єктами трудового права, так як вони мають розглянутими елементами правового статусу. Їм надано і гарантії реалізації трудових прав. Однією з головних гарантій захисту прав у сфері праці слід визнати можливість звернення в судові органи.

Відповідно до п. 4 ст. 37 ЦПК України неповнолітні у віці від 14 до 18 років у справах, що виникають з трудових, публічних та інших відносин, має право особисто захищати свої інтереси в суді. Проте суд має право залучити до участі в таких справах законних представників неповнолітніх. Таким чином, неповнолітні у віці від 14 до 18 років можуть самостійно захищати свої права в суді, при цьому вони можуть виступати позивачами і відповідачами, заявниками та зацікавленими особами. Тому після надходження на роботу осіб у віці від 14 до 18 років необхідно визнавати суб'єктами трудового права як володіють розглянутими елементами правового статусу.

У ч. 4 ст. 63 ТК Україна встановлено, що в організаціях кінематографії, театрах, театральних і концертних організаціях, цирках допускається за згодою одного з батьків та органу опіки та піклування укладення трудового договору з особами, які не досягли віку 14 років, для участі в створенні і виконанні творів без шкоди здоров'ю й моральному розвитку. Очевидно, що працюють у віці до 14 років не мають деликтоспособностью. Їм не надані і гарантії захисту трудових прав, так як позивачами і відповідачами в суді вони можуть виступати лише з віку 14 років. Сказане не дозволяє визнати осіб, які працюють у віці до 14 років, суб'єктами трудового права, оскільки вони не володіють всіма перерахованими елементами правового статусу. Наявність деликтоспособности, а також гарантій реалізації трудових прав у названих осіб пов'язано з діяльністю законних представників, а також органів опіки та піклування.

У зв'язку з викладеним слід визнати, що суб'єктами виникають при залученні до праці осіб, які не досягли віку 14 років, відносин виступатимуть їхні законні представники, а в ряді випадків і органи опіки та піклування, які покликані захистити права і законні інтереси працюючих у віці до 14 років. Хоча трудові обов'язки в подібних ситуаціях будуть виконувати неповнолітні, що не володіють статусом суб'єкта трудового права. Дана конструкція не може бути визнана правової, оскільки неповнолітні, самостійно виконують трудові обов'язки, не можуть самостійно захищати гарантовані їм в законодавстві права. Тоді як правова конструкція повинна забезпечувати баланс обов'язків і гарантій працівників. Тому особи, які працюють у віці до 14 років, повинні мати право самостійно захищати свої інтереси, в тому числі і в суді. У зв'язку з чим необхідно розробити особливий процесуальний порядок звернення за судовим захистом працюючих у віці до 14 років. У свою чергу, виконання ними трудових обов'язків без шкоди здоров'ю й моральному розвитку має відбуватися з метою отримання ними професійної освіти. Реальна заборона дитячої праці, як цього вимагають міжнародні правові акти, має полягати у забороні використання праці осіб у віці до 15 років, який не пов'язаний з отриманням неповнолітніми професійної освіти.

Правовий статус громадян як суб'єктів трудового права безпосередньо пов'язаний з гарантованими їм правами і покладеними на них обов'язками. Основні права і обов'язки працівників перераховані в ст. 21 ТК РФ. Слід зауважити, що передбачені трудовим законодавством права носять не абстрактний характер, оскільки їм кореспондують відповідні обов'язки по реалізації. У ст. 2 Конституції України дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина, в тому числі і в сфері праці, проголошені обов'язком держави. Тому кожному праву працівників, як мінімум, кореспондує обов'язок відповідних державних органів по його реалізації. Перераховані в ст. 21 ТК Україна права і обов'язки працівників також мають кореспондуючий характер.

Праву працівників на укладення, зміна і розірвання трудового договору кореспондує обов'язок роботодавця щодо прийняття законного рішення на яке надійшло від працівника заяву про укладення, зміну або розірвання трудового договору, а також обов'язок повноважних державних органів забезпечити правомірну поведінку роботодавців.

Працівник має право на отримання роботи, обумовленої трудовим договором, з кореспондуючий йому обов'язком роботодавця щодо надання такої роботи. І в даному випадку на повноважних державних органах лежить обов'язок щодо забезпечення правомірної поведінки роботодавців.

Працівник має право отримати, а роботодавець зобов'язаний надати йому робоче місце, відповідне державним стандартам організації та безпеки праці. Повноважні державні органи зобов'язані забезпечити правомірну поведінку роботодавця при виконанні даного обов'язку.

Працівник має право отримати, а роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати йому заробітну плату відповідно до наявної кваліфікації, складністю праці, кількістю і якістю виконаної роботи.

Працівник має право на відпочинок, якому кореспондує обов'язок роботодавця щодо встановлення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, надання щотижневих вихідних днів, неробочих святкових днів, щорічних оплачуваних відпусток і відпусток без збереження заробітної плати.

Працівник має право на інформацію з кореспондуючий йому обов'язком представників роботодавця і органів нагляду за дотриманням трудового законодавства щодо доведення до нього інформації про умови праці на робочому місці.

Працівник має право на професійне навчання з корреспондирующей обов'язком роботодавця та навчальних установ по забезпеченню можливості професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Працівники мають право на об'єднання з кореспондуючий йому обов'язком представників роботодавців, органів державної влади та місцевого самоврядування не перешкоджати створенню професійних спілок та здійснення ними діяльності щодо захисту трудових прав.

Працівники мають право на участь в управлінні організацією з кореспондуючий йому обов'язком представників роботодавця забезпечити таку участь в передбачених законодавством формах.

Працівники мають право на ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів та угод і виконання містяться в них умов з кореспондуючий йому обов'язком роботодавців приступити до колективних переговорів, необгрунтовано не відмовлятися від укладення колективних договорів і угод, а також виконувати їх умови.

Працівники мають право на захист своїх прав і законних інтересів не забороненими законом способами з кореспондуючий йому обов'язком роботодавців не перешкоджати здійсненню цього права обов'язком державних органів забезпечити його реалізацію.

Працівники мають право на ведення індивідуальних і колективних трудових спорів з кореспондуючий йому обов'язком повноважних державних органів і представників роботодавця розглянути заявлені в ході їх ведення вимоги відповідно до чинного законодавства.

Працівники мають право на відшкодування шкоди і компенсацію моральної шкоди з кореспондуючий йому обов'язком роботодавця по відшкодуванню і компенсації працівникові шкоди, заподіяної при виконанні ним трудової функції.

Даний перелік трудових прав працівників не є вичерпним. У свою чергу, кожному праву працівників кореспондує обов'язок повноважних державних органів по його дотримання та захисту.

Зазначеним в ст. 21 ТК Україна обов'язків працівника кореспондують права представників роботодавця вимагати сумлінного виконання трудових обов'язків, дотримання дисципліни праці і правил внутрішнього трудового розпорядку, виконання встановлених норм праці та вимог з охорони праці, дбайливого ставлення до майна роботодавця, а також повідомлення про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров'ю людей, збереження майна роботодавця. Повноважні державні органи зобов'язані забезпечити правомірну поведінку представників роботодавця при реалізації наданих законодавством прав.

Таким чином, правовий статус людини і громадянина як суб'єкта трудового права нерозривно пов'язаний з діяльністю повноважних державних органів, які зобов'язані забезпечити реалізацію трудових прав громадян і правомірна поведінка роботодавців при застосуванні норм трудового законодавства.

Підручник "Трудове правоУкаіни" Миронов В. І.

Схожі статті