Руни - це особливі знаки, за допомогою яких можна підпорядковувати собі фізичні і біологічні процеси, що протікають в навколишньому середовищі. Магія рун дана не багатьом, керувати нею складно, а результат може бути непередбачуваним. Цією магії навчали в закритій школі на території нейтрального королівства Нейран (втім, тут знаходилися всі вищі навчальні заклади) ... раніше.
Але все змінилося з цього року. Школу закрили. Позбавили ліцензії. І навіть не дали довчитися старших курсів. І якби будівлю залишили, а студентів формально перевели до Королівської Академії, але немає! Утримувати рунічну Школу ніхто не має наміру, її просто віддали дитбудинку. За діток я, звичайно, рада, але невже не могли в цілому королівстві знайти іншу будівлю? «Немає фінансування», - розвела руками директриса, а коли я звернулася за допомогою до своїх батьків, матінка так само розвела руками і заявила, що так буде краще. Адже мене переводять до Королівської Академії! Це набагато престижніше!
Тому тепер в головному навчальному закладі нашого світу і Нейрана відкрито новий факультет - рунічний. Радості з цього приводу я не відчувала, особливо, знаючи, хто і що мене там чекає ...
-Дивлячись хто ляльковод! - вагомо заперечила я, тішачись думками про помсту.
Ах, ні, що ви! Мстити я вирішила не ректорату! А одному зарозумілому, егоїстичному, гордовито ... принцу! Але почалася ця історія ще місяць тому, коли настав навчальний рік в новому для нас закладі ...
Я кожного дня починається з ранку. Але яке ж воно прекрасне, коли ти знаєш, що сьогодні останній день практики, попереду два тижні відпочинку і вже після новий навчальний рік в улюбленій школі! І я знову побачу свого улюбленого Есканіеля! Як же моє серце по ньому знудьгувалося! Я потягнулася і обняла подушку, ховаючи в ній позамежну посмішку.
Усмішка не покинула мене навіть під час чищення зубів. Чистячи тонкої зубною ниткою ікла, я встигала наспівувати якийсь веселий мотивчик. Останній день ненависної практики - це привід!
А якщо когось бояться майже так само, як і тебе, що ти будеш відчувати до цієї істоти? Логічно. Співчуття і симпатію. Ось саме тому тролі погодилися на мою кандидатуру в якості тимчасового штатного мага, адже я - вампір. Нас хоч і люблять (вампірське чарівність, чули?), Але остерігаються. Саме тому тролі з нами солідарні.
Начепивши коричневі шкіряні штани, зшиті на замовлення, червону вільну сорочку, підперезаний під грудьми чорним корсетом, і високі чоботи, я подивилася на пісочний годинник. Їх конструкція була досить цікава: переверталися вони кожну годину, причому при кожному повороті перекидався один залізний кулька, що стікає по обідку на дно. Кількість кульок - кількість годин, як тільки його межа досягає дванадцяти, спрацьовує перевертає механізм, і відлік починається спочатку. Зараз кульок було сім, і половина піску вже опустилася.
-Айонела, поквапся! - вигукнули за дверима, і я тільки що очі до стелі не закотила.
А де ж «пані маг» або «пані Айонела». Я навіть не прошу до себе звернення по титулу, лише звичайну формальність! А потім тролі дивуються, за що їх не люблять? А кому сподобається таке фривольний звернення від звичайного доглядача кладовища?
-Уже спускаюся, пан Форхронд, - відповіла я, виходячи з кімнати і замикаючи останню на ключ.
Хвала богам, вони нагородили нас знанням міжнародного, хоча у кожної раси був ще й свою мову. Найскладнішим за вимовою був троль, але найкрасивіші і співучі - ельфів і вампірський. Тільки у людей не було своєї мови, хіба що до них можна зарахувати міжнародний. Взагалі, люди найдивніша і звичайна раса. Вони нічим не виділяються і рівними серед них інших рас можна вважати тільки магів.
Спускаючись сходами, я встигла відзначити, що в залі народу немає. День обіцяв бути спокійним. У цій тролів глибинці у мене і день не пройшов легко, мабуть, колишній штатний маг був людиною. Дуже вже невідповідально він до своєї роботи підходив! Стільки розкиданих могил, на які слід було нанести комбінацію похоронних рун, стільки привидів, відправлення за грань яких лише некромантам і гроша ламаного не варто, а для рунного мага це досить важка робота. А я всього лише третій курс закінчила, сили ще не розвинені до кінця, запас енергії лімітований, але хто мене питати буде, чого я вмію, а чого ні? Поставлено завдання - будьте ласкаві виконувати.
-Айонела, ти дуже довго, - насупився доглядач, невдоволено похитав головою.
Незадоволеним він був завжди. Взагалі, тролі ставилися до тієї раси, від яких позитивні емоції можна отримати в особливих випадках: при близькій спорідненості чи при взаємній симпатії. Ні під один з трьох випадків сьогоднішня зустріч не підходила.
-А є причини, за якими затримка небажана? - фиркнула я, хоча постаралася зберегти на обличчі участь.
Взагалі-то, проспала я всього лише на півгодини. Зате сніданок на столі встиг охолонути. Дружина Форхронда була жінкою ділової, аби кому кашу підігрівати б не стала. Ось і мені не стала.
-Є, - кивнув чоловік, з якимось маніакальною задоволенням простеживши за моєю реакцією. Я розгубилася, але мовчазно надала можливість тролю продовжити свою думку. - Заходив Ніффельстейм, сказав, що тебе чекають в будівлі зборів. Сталося щось з одним з дерев.
Дерев? Невже? А ось це вже ближче до моєї спеціальності. Застосування рун має широкий спектр дії. Зрушити камінь ми, звичайно, не здатні, як універсали або стихійники, а ось дізнатися причину неплодородія - це ласкаво просимо. А там вже і вирішити проблему якось можна, якщо знання є.
Якщо чесно, то робота з кладовищем мене так замучила, що я буквально зірвалася з місця, вискочивши на вулицю. Пан Форхронд крикнув щось услід, здається, нагадав про сніданок, але я його проігнорувала. І так порядком набрала ваги, адже порції тут кінські, що не дивно. Ви бачили дорослого троля? Зростанням метра два з половиною-три, кулаками-бочонками, такий вдарить і не помітить. У перший день в Хоршлоте мені було незатишно. Все просто величезна, включаючи жителів. Я відчула себе гномом (до речі, кращі рунние маги народжувалися саме у них), залишилося тільки бороду відростити і пополнеть. З останньою місією за цей місяць я справилася гідно.
-Пані маг, - вклонився знайомий важливий троль, і я обдарувала його променистою усмішкою, привітавшись і попрямувавши далі вздовж широкого тротуару.
Шкіра у місцевих зелена, у дітей вона гладка, як і у жінок, але ось чоловіки під час дорослішання набувають шкірні нарости, схожі на бородавки. Чим старше троль, тим більше у нього цієї «краси», так що тут вік вимірюється зовсім не зморшками. Вампіри, звичайно, теж не старіли в людському розумінні, але наша шкіра тоншає і синіла, поки вампір не вирішував піти за Грань. За Грань йдуть і ельфи, але ті, скоріше, за покликом природи, аж надто вони з нею пов'язані.