Слеш - в центрі історії романтичні і / або сексуальні відносини між чоловіками
КВН
Основні персонажі: Арарат Кещян, Ашот Кещян, Вадим Бакун, Євген Донських, Костянтин Федоров, Сангаджи Тарбаев, Халед Юсеф Пейрінг: Всі учасники команди РУДН в різних пейрінгах Рейтинг: - фанфики, в яких присутні еротичні сцени або насильство без детального графічного опису. " > R Жанри: Романтика - фік про ніжних і романтичних стосунках. Як правило, має щасливий кінець. "> Романтика. Гумор - гумористичний фанфик. "> Гумор. Флаффі - теплі відносини між персонажами, світлий позитив, сентименти і загальна життєрадісно-ідилічна атмосфера виду« все прекрасно і далі буде ще краще »."> Флаффі. Повсякденність - опис звичайних повсякденних буднів або побутових ситуацій. "> Повсякденність. Навчальні заклади - значна частина дії фанфіку відбувається в школі або навколо шкільних або студентських буднів."> Навчальні заклади Розмір: планується - маленький фанфик. Розмір від однієї машинописного сторінки до 20. "> Міні. Написано 43 сторінки, 9 частин Статус: в процесі
Нагороди від читачів:
Збірник про нелегких, студентські будні в гуртожитку найбільш багатонаціональною збірної КВН.
Публікація на інших ресурсах:
- Руки б обірвати тому, хто роздавав, - невдоволено буркоче Кирило і багатозначно коситься у бік Жені, який підняв очі до стелі і з захватом розглядає побілку, вдаючи, що його тут взагалі немає.
Сьогоднішній суботній вечір був оголошений увечері дозвільної ліні. Заліки проставлені, іспити хоч і не дуже далеко, але й не близько, репетиції трохи почекають. Сьогодні хлопці з команди РУДН, нечисленним своїм складом, дозволили собі розслабитися. Кілька пляшок алкоголю, захованих від коменданта і потайки принесених, повільно спустошувалися, вечір плавно переходив в ніч. В кімнаті було погашено верхнє світло і горіла лише настільна лампа. Тихо грає старенький магнітофон, який в цій кімнаті, схоже, передається як реліквія. Ніхто вже й не пам'ятає звідки він взявся. Є, працює і добре.
Шестеро хлопців сидять гуртком на підлозі з картами в руках, самозабутньо і з азартом граючи, адже на кону не аби що, а бажання переможця. Розпочаті спочатку гри так невинно, зараз бажання з кожним разом здобували все більш витончені форми. Хлопці вже змагалися в своїй фантазії і чим складніше було бажання, тим більше розпалює переможені.
- Хах! Я вийшов! - задоволений Халед кинув в центр кола останню карту і підняв руки. - Я виграв!
- Придумуй бажання, засранець везучий, - Женя хмуриться, вирішуючи з якою карти йому зробити хід.
- Один фіг, вам мене не переплюнути, - посміхається Кирило і підкидає Вадику карту поверх Женіної. - Я голий на сцені бігав, куди вам з вашими бажаннями!
- Посвітив своїми причандаллям на півкраїни і радіє сидить, - хихикнув Костя. - Було б там чим пишатися!
- А ти сумніваєшся?
- Тільки не повторюй на біс! - Сангаджи злякано витріщив очі і хлопці розсміялися.
Кирило дотягнувся до свого склянки, що стоїть трохи далі від гравців.
Вадик і Костя скинули останні карти та з поважним виглядом потиснули один одному руки. Залишилися тільки Женя і Сангаджи. Хто зараз з них програє, той і буде виконувати бажання Халеда, який уважно спостерігає за ходом гри.
- Ееее! - пролунав переможний вигук Жені через хвилину. - Сен! Мої вітання!
Женя схопився на ноги і жартівливо вклонився посміхається Сангаджи.
- Так ти махлював, - розсміявся капітан, збираючи і тасуючи колоду.
- Так як ви смієте. Якби у мене була рукавичка, я кинув би її Вам в обличчя! - Женя випростався і обвинувальний ткнув пальцем в Сена. - Моя тонка душевна натура не може цього винести! Де випивка?
- Кожен може образити поета, так? - хмикнув Костя, теж піднімаючись на ноги. - Полізли під ліжко, я теж в душі поет, дістанемо ліки від душевних мук.
- Скільки пафосу, панове! - Сангаджи відклав колоду і подивився на Халеда, який оцінююче обмацував його поглядом. - Ну, що я повинен робити?
Вадик і Кирило подалися трохи вперед, передчуваючи чергова розвага. Сен сьогодні програвав вдруге і перше бажання на початку гри йому загадував Костя. Але, так як це був початок і вони були ще тверезі, воно було на рівні типу: «залезь під стіл і прокукурікала три рази».
- Хмм ... - Халед задумався, трохи витягнувши губи. - Ну, не знаю ... станції так, ніби ти на кастингу в гаремі і тобі дуже треба в нього потрапити.
- Кастинг в гаремі? - перепитав Сен, недовірливо зігнувши брову. - Щось новеньке.
- Осучаснив ситуацію, - хмикнув сирієць і притулився спиною до ззаду стоїть ліжка.
- Я вам навіть музику поставлю, - Кирило поклацати кнопками магнітофона і трохи додав звук.
З колонок полилася якась тиха мелодія і Сангаджи посміхнувся, повільно піднімаючись на ноги і раптом різко вигинаючись, проводячи рукою по тілу від низу до верху і відкидаючи назад волосся. Все-таки сексуальності їх капітану було не позичати. Підійнявся на ліжко Вадик часто закліпав і нахилив голову, стежачи за рухами Сена. Кирило сів на стіл, похитуючи ногою в такт музиці. Навіть Женя і Костя затримали погляд на кружало в танці Сангаджи, який досить непогано вжився в запропоновану роль. В кімнаті стало відчутно душно.
- Був би ти дівчиною, точно взяв би в свій гарем, - жартівливо каже Халед дивлячись, як Сангаджи плавно веде стегнами під музику. - Хоча, в гаремах є і хлопці, але природно про це ніхто не поширюється. Але зустрічається таке дуже часто.
- Жах який, - морщиться Кирило, відпиваючи зі своєї склянки.
- І що, я був би коханою дружиною? - Сен посміхається рухаючись по колу, повільно піднімаючи руки над головою і обертаючи зап'ястями.
- Ти був би трансвеститом в паранджі, - хихикає Вадим і Сен гмикає, але не зупиняється, продовжуючи рухатися в танці.
Дзвякає відкривається пляшка з портвейном, Костя і Женя розливають алкоголь по склянках, раз у раз кидаючи погляди на вже захмелілу компанію.
- Ні, Вадик, - Халед відриває зачарований погляд від Сангаджи і повертає голову до блондина, що сидить трохи віддалік від нього на ліжку. - Він був би екзотикою, таким собі дорогоцінним каменем, який потрібно ховати від цікавих жодних очей і іноді милуватися самому. Дуже трепетно і обережно.
Сангаджи уважно слухає цей пристрасний діалог і наближаючись м'якою танцюючою ходою, плавно опускається на підлогу поруч з сирийцем, близько присуваючись до нього.
- Дуже цікаво, - шепоче він і посміхається куточком рота, відчуваючи як почастішало дихання хлопця.
Погляд Халеда затуманений. Він не відриваючись дивиться на вигнуті в усмішці губи капітана.
- Дійсно, дуже цікаво і пізнавально, - лунає від дверей уїдливий голос.
Сидячі в напрузі хлопці здригнулися від несподіванки і майже синхронно повернулися. На порозі кімнати стояли Дози, Васант і брати Кещян. Халеду стало не по собі від важкого погляду Арарату. Він майже фізично відчуває його на собі і неусвідомлено пересмикує плечима від цього не зовсім приємного відчуття. Але вже через мить вірменин моргає і переводить погляд на Сангаджи, який нерухомо і так само близько сидить поруч з сирийцем. Довга, темна чубчик закриває його очі, але це не заважає йому дивитися на прибулих з якимось викликом. Принаймні на тих, кому цей виклик був призначений. Ашот, трохи піднявши брови, дивиться тільки на Сена. На його обличчі німе запитання і його несвідомо озвучує Васант, який не помічає іскристого напруги, яка витає в кімнаті.
- О! А що це у вас тут відбувається? Що за оргія?
- Яке правильно підібране слово, - уїдливо промовив Арарат проходячи в глиб кімнати повз сидячих на підлозі Халеда і Сена.
- Запізнилися на все веселощі, - посміхнувся Костя, подаючи наповнений стакан Арарату.
- Та ні, якраз вчасно.
Васант і Дозі пройшли слідом за Араратом, потискуючи по дорозі руки хлопцям. Васант застрибнув на стіл потіснивши Кирила і з цікавістю дивився на тих, хто сидить навпроти Халеда, Сена і Вадика, очікуючи продовження. Ашот так і стояв притулившись до одвірка. Він лише кивнув головою і злегка посміхнувся в знак вітання. Погляд його залишався холодним.
- Халед, що там з бажанням? - Женя відставив порожню пляшку і повернувся до хлопців. - Усе? Сен пройшов твій кастинг?
Костя і Кирило гмикнули, а Сангаджи повернув голову до сирійцеві, уважно дивлячись йому в очі з-під темної чубчика.
- Більш ніж, - хрипко промовив Халед.
Сен задоволено посміхнувся і повільно відсунувся від хлопця, трохи завівши руки за спину і спираючись долонями в підлогу. Дивна властивість капітана, навіть програвши, він вийшов переможцем. Халед зрозумів, що йому терміново потрібно випити. Спокусливий образ Сангаджи стоїть перед очима і дивні, ніби ревні погляди братів вірмен вивели його з душевної рівноваги.
- Граємо далі? - Кирило зіскочив зі столу і підібрав колоду з підлоги, швидко тасуючи карти.
- Я з вами! - Васант азартно заблищав очима. - Ух, я вас зроблю!
- Тсс, - Женя приклав палець до губ і кивнув на задрімав на ліжку Вадика. - Граємо, але тільки ... ТИХО!
- Я пас, - сказав Ашот під загальний гучний сміх хлопців, з легкої усмішкою спостерігаючи, як підскочив Вадим. - Вдалої гри. Арарат?
Сангаджи різко повернув голову і Ашот відвів погляд, але встиг помітити, як з особи Сена повільно зникає усмішка.
- І я пас, - Арарат відставив склянку і швидким кроком перетнув кімнату, поки підійшов до брата.
Помахавши на прощання хлопцям, брати вийшли. Грюкнули двері і Сен здригнувся. Схоже, сьогодні він трохи перегнув палицю.
- Я теж піду, - поспішно сказав він підхопився на ноги. - Бувайте усі!
І не чекаючи відповіді вискочив за двері.
- Та біс їх розбере, роздавай!
У коридорі Сен на секунду завмер, озираючись на всі боки, але братів уже не було. Тихо чертихнувшісь, хлопець добіг до напівтемній сходового прольоту, але не встиг поставити ногу на сходинку, як був схоплений ззаду двома парами рук і з силою притиснутий до стіни.
- Я ж казав, що за нами піде, - задоволено посміхнувся Ашот, стискаючи праве плече Сангаджи. - Терпіння, мій темпераментний брат.
- Так у мене просто ангельське терпіння, - прогарчав Арарат. - Що це було, Сен ?!
- А що було? - з викликом поцікавився Сангаджи, навіть не намагаючись вирватися з лещат хлопців. - Ви десь ходили, я урізноманітнив своє дозвілля.
- Ах урізноманітнив. - Арарат сильніше стиснув пальці на лівому передпліччі Сена. Напевно залишаться невеликі синці.
Ашот, на відміну від молодшого брата, спокійно і уважно дивився в обличчя Сангаджи, розуміючи чого той домагається.
- За вістря ходиш, Сен, - прошепотів він, притискаючись всім тілом до капітана. - Досить з нами грати в ревнощі.
Сангаджи покрився мурашками від цього проникливого шепоту і не зміг стримати тихого стогону, коли Ашот трохи прикусив його мочку вуха. Арарат трохи послабив хватку і Сен в ту ж секунду сам схопив його за руку, дивлячись з-під примружених вій.
- Ну підемо, пограємо в гарем, раз тобі так кортить, - посміхнувся відсторонилася Ашот. - Азартний ти наш.