Кодекс законів про працю України
Закон України від 26.06.97 р № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», із змінами і доповненнями
Цивільно-правовим договором визнається угода двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин (цивільних прав та обов'язків). Найбільш поширеними видами цивільно-правових договорів, що застосовуються підприємствами у відносинах з фізичними особами, є договори підряду, оренди та купівлі-продажу.
Перераховані види договорів принципово можна розділити на пов'язані з результатами праці і не мають відношення до виконання робіт або послуг.
У будь-якому випадку при укладанні вищевказаних договорів сторонам слід керуватися ЦКУ.
Відмінність трудових договорів
Іноді на підприємствах при необхідності з громадянами полягають так звані трудові угоди на виконання різних видів робіт. Це застаріла форма оформлення правовідносин між підприємством і фізичною особою, оскільки трудову угоду за своєю суттю є цивільно-правовим договором, а саме одним з видів договорів підряду або послуг.
При цьому при виплаті фізичним особам винагороди за виконану роботу відповідно до умов трудового угоди даний вид виплат помилково ототожнюють із заробітною платою працівникам підприємства; як наслідок, неправильно оформляються первинні документи і порушується діючий порядок оподаткування виплачуваної винагороди. Таким чином, віднесення трудових угод до трудового договору помилково.
Правовідносини сторін за трудовим договором регулюються трудовим законодавством, насамперед КЗпП. Так, згідно з ст.21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, і підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку. А власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган чи фізична особа, в свою чергу, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.
Трудовий договір може бути:
- безстроковим, тобто укладеним на невизначений термін;
- терміновим, тобто укладеним на певний термін (наприклад, тимчасова або сезонна робота);
- укладеними на час виконання певної роботи.
На підставі трудового договору працівник приймається на роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою (передбаченої в штатному розкладі підприємства) і зобов'язаний підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку підприємства (відповідно до встановленого на підприємстві режимом роботи, наприклад, з 8-00 до 17-00 щодня , в робочі дні). За трудовим договором власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (в установленому порядку, згідно з умовами колективного договору, положення про оплату праці, в розмірі, встановленому штатним розкладом, за відомістю видачі заробітної плати) і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці , передбачені трудовим законодавством і колективним договором.
При прийомі на роботу за трудовим договором оформляється заяву про прийом на роботу і видається відповідний наказ про прийом на посаду, передбачену штатним розкладом. На кожного прийнятого працівника на підприємстві ведуться типові статистичні облікові форми, затверджені наказом Мінстату України від 27.10.95 р № 277 (особова картка за формою П-2 та ін.), І проводяться відповідні записи в трудовій книжці. Згідно пп.1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінсоцзахисту України, Мін'юсту України від 29.07.93 р № 58, трудові книжки є основними документами про трудову діяльність працівника, які ведуться на всіх працівників підприємств , установ або організацій всіх форм власності, які пропрацювали на них понад п'ять днів, включаючи осіб, які є власниками (співвласниками) підприємств.
За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію, тобто всі види робіт з певної спеціальності, кваліфікації, посади, або займатися дві або більше функцій, якщо трудовим договором передбачено суміщення професій або посад.
Виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням працівника внутрішньому трудовому розпорядку підприємства означає виконання роботи в якості робітника або службовця даного підприємства. Зобов'язання працівника, що випливають з трудового договору, носять суто особистий характер, тому їх виконання не може бути передоручено іншій особі.
Особливою формою термінового (укладеного на певний термін) трудового договору є трудовий контракт. Термін дії контракту, права, обов'язки і відповідальність сторін, оплата праці, умови дострокового його розірвання можуть встановлюватися угодою сторін.
Робота за сумісництвом - виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, установі, організації або у фізичної особи за наймом. Такий вид робіт також оформляється у вигляді трудового договору.
Види цивільно-правових договорів, пов'язаних з оплатою результатів праці
Предметом трудового угоди є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення або доручення. Праця в цьому випадку є тільки способом виконання зобов'язань.
Згідно з умовами трудової угоди громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індивідуально визначену роботу, в тому числі і на свій ризик, яка полягає в здійсненні тільки фактичних дій, наприклад, ремонт даху, фарбування стін і т.д.
Предметом всіх цивільно-правових договорів, пов'язаних з виконанням трудової функції, є певний результат праці, виконання індивідуального конкретного трудового завдання (замовлення, доручення), що здійснюється без підпорядкування виконавця роботи внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.
До числа таких цивільно-правових договорів, відрізнити які від трудових договорів досить складно, відносяться:
- договір підряду (ст.837 ЦКУ);
- договір про надання послуг (ст.901 ЦКУ);
- договір доручення, в тому числі виконання будь-яких доручень громадянином, який діє на підставі різних доручень (ст.237 і 1000 ЦКУ).
Трудові договори і вищевказані договори цивільно-правового характеру пов'язані з трудовою діяльністю (функцією) однієї зі сторін. Однак при виконанні роботи за трудовою угодою не оформлюється заява про прийом на роботу, не видається наказ, не вносяться записи до трудової книжки, не ведеться табель обліку робочого часу, не надається щорічна відпустка, не оплачується лікарняний листок і т.п.
Трудова угода завжди оформляється письмово у вигляді договору, із зазначенням конкретної роботи, завдання або замовлення. Після виконання роботи сторонами підписується акт, який є підставою для виплати винагороди, передбаченого трудовою угодою.
Необхідно звернути увагу на те, що трудова угода (договір підряду) не можна укладати, якщо робота носить постійний характер і її виконання можливе тільки на підставі трудового договору (бухгалтер, водій, секретар, вахтер і т.п.). При цьому в жодному разі не можна покладатися на назву договору і необхідно знати, що вид договору визначається не по його назві, а по його суті, за змістом.
Так, наприклад, якщо з громадянином було підписано трудову угоду на виконання певної роботи, але, крім того, на підприємстві був виданий наказ про прийом цього громадянина на роботу за сумісництвом, вівся табель обліку робочого часу, виплачувалася зарплата за відомістю, а не за актом приймання-здачі виконаних робіт, то, по суті, ці правовідносини є трудовими, а не цивільно-правовими.
Однією з характерних особливостей договору підряду (трудової угоди) є те, що відповідно до цього договору підрядник (виконавець) виконує роботи на свій ризик. Тому він не має права вимагати винагороду, якщо предмет підряду (наприклад, виріб) випадково знищений або в силу будь-яких обставин немає можливості закінчити розпочату роботу.
Оплата виконаних робіт (послуг) за договором підряду (трудовою угодою) проводиться, як правило, після оформлення акта приймання-здачі робіт (послуг). Крім того, за договором підряду виконавець (підрядник) може передоручити виконання роботи (повністю або частково) субпідряднику, що передбачено ЦКУ. Зобов'язання ж працівника, що випливають з трудового договору, носять особистий характер, отже, їх виконання не може бути передоручено іншій особі.
До того ж не слід забувати, що оскільки громадяни (фізичні особи), з якими підприємство уклало трудову угоду (цивільно-правовий договір), не є працівниками підприємства, то:
- вони не можуть бути спрямовані підприємством у відрядження, так як згідно з вимогами Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 р № 59, в відрядження можуть направлятися тільки працівники підприємства. Якщо в цьому є необхідність, то слід суму фактичних або передбачуваних витрат на відрядження виплачувати таким громадянам у складі (як складову частину) винагороди за договором;
- вони не можуть що-небудь купувати за свої гроші для підприємства і з ними не можуть проводитися розрахунки як з підзвітними особами підприємства;
- їм не можуть виплачуватися ні зарплата, ні премія, ні винагороду за підсумками роботи за рік, ні винагороду за вислугу років, тому що такі виплати підприємством можливі тільки при трудових правовідносинах;
- їм не може видаватися довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, так як відповідно до п.3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р № 99, довіреність на одержання цінностей видається тільки працівникам підприємства.
Оподаткування та бухгалтерський облік
Податок з доходів фізичних осіб
Згідно п.1.1 ст.1 Закону № 889 під терміном «заробітна плата» розуміються виплати і винагороди, які виплачуються платнику податку - фізичній особі «в зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом». Відносини трудового найму регулюються Законом України від 24.03.95 р № 108/95-ВР «Про оплату праці», зі змінами та доповненнями. У ст.1 цього Закону дано визначення терміна «заробітна плата» - це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оскільки, як було сказано раніше, за трудовою угодою фізичній особі виплачується винагорода за виконання певних дій за цивільно-правовим договором і така фізична особа не вступає з підприємством в трудові відносини (не є працівником), то назване винагорода не є заробітною платою.
Внески на загальнообов'язкове державне
Що ж стосується внесків до Пенсійного фонду, то питання справляння цього внеску регулюються на сьогоднішній день двома законами - Законом № 400 (в частині розмірів внесків) і Законом № 1058 (щодо визначення об'єкта для нарахування та утримання внесків).
Відповідно до п.1 ст.19 Закону № 1058 страхові внески до Пенсійного фонду нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці та на виплату винагород за договорами (угодами) цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Отже, підприємство має на суму виплаченого (нарахованого) винагороди нарахувати внесок до Пенсійного фонду, розмір якого становить 32% (згідно з п.3 ст.4 Закону № 400). Утримання внесків до Пенсійного фонду відповідно до п.2 ст.19 Закону № 1058 здійснюється з сум сукупного оподатковуваного доходу застрахованих осіб, до яких, зокрема, відносяться громадяни України, які виконують роботи (надають послуги) підприємствам за договорами цивільно-правового характеру (п. 1 ст.11 Закону № 1058). Оскільки винагорода за трудовою угодою включається до оподатковуваного доходу, то з суми винагороди підприємство повинно утримати 1% (2%) внесків (п.4 ст.4 Закону № 400).
Приклад. За умовами трудової угоди, яке підприємство уклало з фізичною особою - не суб'єкт підприємницької діяльності, така фізична особа виконала для підприємства роботи з фарбування паркану на території підприємства. Матеріали (фарба і кисті) надані підприємством-замовником, вартість матеріалів склала 120 грн. вартість робіт - 500 грн. Оплата робіт за договором здійснюється готівковими коштами через касу підприємства.
Галина Грек, юрист, Зінаїда Романова, бухгалтер
3 Закон України від 03.04.97 р № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями (прим. Ред.).