Так склалося, що з японською анімацією в тому чи іншому вигляді знаком практично кожен житель Росії. Японська анімація прийшла в нашу країну не сьогодні і не вчора. Так-так, ще радянський глядач міг бачити на великому екрані деякі творіння японських аніматорів, які показували тоді на весь Союз. Одними з найперших анімаційних фільмів з Країни сонця, що сходить, що потрапили на екрани радянських кінотеатрів і завоювали велику популярність у глядача, були легендарний «Літаючий корабель-привид» і «Кіт у чоботях». Обидва цих твори вийшли в прокат в 1969 році, а це значить, що не так давно творіння відзначили своє 40-річний ювілей.
За минулі десятиліття «Літаючий корабель-привид» і «Кіт у чоботях», який пізніше став трилогією, набули статусу класики японської анімації. І нехай тоді ще не існувало такого поняття як «аніме» (майбутній жанр ще тільки формувався) але саме з цих мультиплікаційних фільмів почалася любов нашого глядача до анімації з Японії. Мало хто знає, що до виробництва «Корабля-примари» (саме під такою назвою йшов мультфільм в радянському прокаті) були причетні і радянські аніматори, а перший фільм трилогії «Кіт у чоботях» навіть показали по радянському телебаченню о 5:40 ранку напередодні прем'єри .
До речі, незважаючи на причетність радянських аніматорів до створення «Летючого корабля-примари», дана стрічка була піддана жорсткій радянській цензурі, «завдяки» якій фільм став коротше на 3 хвилини 38 секунд, а деякі сцени і зовсім були перемальовані або переозвучив. Однак, не дивлячись на все це, «Літаючий корабель-привид» став свого роду культурним феноменом того часу, нехай за фактом і був досить своєрідним способом радянської пропаганди.
Так чи інакше, радянський глядач до розпаду СРСР встиг побачити на великому екрані ще з десяток творів японських аніматорів, серед яких найбільшу любов глядачів отримали «Принцеса підводного царства» і «Пригоди пінгвіненяти Лоло». Останній теж був створений не без допомоги радянських аніматорів.
«Пригоди пінгвіненяти Лоло», наприклад, охоче транслювали радянських, а потім і російське телебачення. Так зворушливу історію про пінгвіненяти Лоло і його подругу Пепе без праці пригадають, як мінімум, два покоління телеглядачів.
Але не тільки мультиплікаційні фільми для дітей потрапляли на екрани радянських кінотеатрів і блакитних екранів. Примітним з точки зору розвитку жанру є появи на радянських екранах в 1985 році (через 3 роки після випуску в Японії) аніме-фільму «Босоногий Ген». Історія, що оповідає про життя 6-річного хлопчика Гена і його сім'ї під час і після атомного бомбардування Хіросіми. Сама по собі жорстка сюжетна лінія була до того ж жорсткою і в плані візуальному. Фільм в радянському прокаті протримався зовсім недовго і, встиг наробити за цей час багато шуму, з прокату зняли. До сих пір саме «Босоногий Ген» багато хто вважає найстрашнішим через реальності того, що відбувається на екрані аніме-фільмом. Дійсно, аніме вийшло жорстким, але в той же час зайняло своє місце в анналах історії мультиплікації.
Пізніше до «Босоногий Гену» приєднався ще один аніме-фільм, натурально оповідає про воєнний час. Цим фільмом став «Могила світлячків» (1988 р) - творіння одного з Творців японської анімації Исао Такахата, який трудився на студії «Ghibli» пліч-о-пліч з Хаяо Міядзакі.
З розвалом Радянського Союзу популярність японської анімації тільки росла, а все завдяки перебирати на капіталістичні рейки молодому російському телебаченню. Треба ж народу щось показувати, так і прийшли до того, що на ТБ японських аніме-серіалів, які йшли як би на противагу мультсеріалом від студії «Walt Disney», ставало все більше. Дійсно, японська анімація в більшості своїй була і залишається зовсім не схожою на творіння відомої мультиплікаційної студії. Тоді це особливо впадало в очі. Серед перших російських каналів, які взялися за озвучування і трансляцію японської анімації, були канали ОРТ і «2х2 Телемаркет». Саме вони транслювали найбільш відомі і популярні аніме-серіали і повнометражки, на яких виріс і я. Тоді, звичайно, я не розумів, що є таке слово «аніме», а називав ці серіали просто «мультики». Як і багато, я намагався не пропускати жодної серії улюблених серіалів.
ОРТ віддавав перевагу транслюванню повнометражних творінь японських аніматорів, а ось «2х2 Телемаркет» досить багато ефірного часу віддавав на відкуп серіалів з Азії. Завдяки цьому телеканалу юні (і не зовсім) глядачі познайомилися з такими культовими серіалами, як:
- «Роботек»
- «Сейлормун - місяць в матросці»
- «Відьма Саллі»
- «Волтрон: захисник Землі»
Заставка аніме-серіалу «Грендайзер»
Після того, як пристрасті по «Покемонів» вляглися, а всі закуплені серії були показані, японська анімація на довгі роки пішла з центральних телеканалів. Періодично тільки телеканал «MTV Russia» виділяв час в сітці мовлення на показ японського аніме. Нехай деякі аніме-серіали і йшли «нарізкою», зате сама добірка тайтлів виглядала вельми цікавою. У різні роки на телеканалі «MTV» виходили такі відомі аніме, як:
- «Голден бій (Золотий хлопчик)»
- "Спекотне літо"
- "Моя богиня"
- «Хеллсинг»
- «Євангеліон»
- «Вигнанець»
Музичний канал в даному випадку «звертався» швидше до молодіжної аудиторії, оскільки добірку аніме ніяк не можна назвати дитячою. Та й ішли серіалів в недитяча час.
Зараз аніме практично не виходить на великі екрани в нашій країні. Кінотеатри і прокатники в більшості своїй не зацікавлені в показі повнометражних анімаційних стрічок з Японії, нехай навіть це і проекти всесвітньо відомих аніматорів. Навіть Хаяо Міядзакі, улюблений в нашій країні від малого до великого, і той залишається практично без екранів.
Доля японської анімації зараз - це обмежений показ в окремих кінотеатрах і в рамках програми на різних фестивалях. Ось і радіємо ми, любителі японської анімації, коли фестивалі на кшталт «Реаніфеста» проходять в нашому місті. «Реаніфест» не перший показ аніме в Рязані, але такі заходи трапляються настільки рідко, що кожен раз в анімешної тусовці подібні покази стають справжнім Подією з великої літери «С». Цього разу рязанців чекав 3 дні вечірніх показів аніме, причому аніме було вибрано досить цікаве.
Трейлер «П'ять сантиметрів в секунду». Дубляж «Реанімедіа»
В рамках «Реаніфеста» глядачам запропонували подивитися зовсім свіжий повнометражний аніме-фільм від Сінком. У зеленому залі к / т «Дружба» на сеансі було всього пару вільних місць. Показували «Ловці далеких голосів» в дубляжі від «Реанімедіа», що відрізняються завжди серйозним підходом до озвучення. Це радувало, хоч я і вважаю за краще дивитися аніме з субтитрами (через специфіку озвучення персонажів), але кожен реліз «Реанімедіа» завжди чекаю з нетерпінням.
Трейлер «Ловці забутих голосів»
Трейлер «Євангеліон 1.11: ти (не) один»
Трейлер «Червона риса»
P.S. На даній статті я не закриваю аніме-тему. У наступній статті буде більш докладно розказано про індустрію аніме, ліцензування, прокаті, перекладі і озвучуванні. Залишайтеся з нами - буде цікаво.