Специфічні методи алергологічної діагностики
Шкірні проби знайшли найширше застосування як метод визначення алергену. Метод малотравматичен, відносно безпечний і досить специфічний (т. Е. З високою часткою вірогідності можна визначити причинний алерген). Поєднання ретельно зібраного анамнезу з добре продуманою великою програмою шкірних проб є основою діагностичного підходу до алергологічним проблем. В основному шкірні проби застосовуються для виявлення специфічних алергенів при захворюваннях, викликаних реакціями гіперчутливості негайного типу (I тип). До таких можна віднести алергічний риніт, астму, атопічний екзему, анафілаксію, кропив'янку. На шкіру хворого впливають невеликою кількістю алергену, ніж викликають розвиток алергічної реакції в мініатюрі. Шкірні проби ставлять, як правило, в період ремісії. Методики виконання шкірних проб можуть бути різні: насічки, уколи, внутрішньошкірне введення алергену, лікарський електрофорез. Таким чином, за обраним методом проба може бути шкірної і внутрішньошкірної. Основними цілями шкірних проб є:
- виявлення основних алергенів, невстановлених за даними анамнезу алергічного захворювання;
- підтвердження наявності алергенів, передбачуваних на підставі даних алергологічного анамнезу.
Метод шкірних проб заснований на наявності антитіл не тільки в шоковому органі, але і в шкірі (реагіни). Тому при зустрічі з «родинним» алергеном відбувається алергічна реакція з вивільненням гістаміну і освітою пухиря або запальної алергічної гіперемії. В даний час відомо велика кількість діагностичних алергенів як інфекційного, так і неінфекційного ряду. Шкірні проби протипоказані в період загострення алергічного захворювання, основного (неалергічного) захворювання, під час лікування гормонами і антигістамінними препаратами (так як ці медикаменти можуть спотворювати (знижувати) шкірну чутливість). Інтенсивність шкірних проб оцінюють або плюсами (від 0 до 4), або по діаметру «гудзика», або вогнища гіперемії (почервоніння шкіри).
З огляду на можливість розвитку серйозних ускладнень, аж до анафілактичного шоку, при недотриманні техніки постановки шкірних проб, а також складність інтерпретації отриманих результатів, проведення шкірних проб можливо тільки в алергологічних кабінетах спеціально навченим персоналом під наглядом лікаря-алерголога.
Крім шкірних проб, для діагностики в алергології широко використовуються провокаційні проби у вигляді спеціальних тестів. За допомогою провокаційних проб (тестів) виявляють (уточнюють) причинно-значущого алерген. В основі тестів лежить введення алергену в шоковий орган. Якщо алерген прічіннозначім, значить, відбувається реакція алергічного запалення. Шоковим органом називається той орган, ураження якого є провідним у картині захворювання. По виду шокового органу виділяють наступні види провокаційних проб:
I. Кон'юнктивальний провокаційний тест, застосовуваний для виявлення алергенів, що викликають розвиток алергічного кон'юнктивіту або полінозу, що протікає з явищами кон'юнктивіту. Необхідно дотримуватися обережності при його проведенні через побоювання викликати різку запальну реакцію. Протипоказання ті ж, що і для шкірних проб. В кон'юнктивальний мішок, відсунувши нижню повіку, закопують кілька крапель тест-контрольної рідини. Потім повіки можна зімкнути. При відсутності запальної реакції закопують краплі алергену (в розведенні). При появі свербежу, запалення повік, сльозотечі тест вважається позитивним.
II. Назальний провокаційний тест вважається найбільш безпечним. Проводиться переважно при полінозу з клінічними проявами риніту і алергічних ринітах. Ця проба проста і легковиполніма в умовах алергологічного кабінету. Протипоказання - як і у шкірних проб. Алерген (після попереднього введення тест-контрольної рідини) у відповідному розведенні закопують в одну половину носа. При позитивній реакції з'являються чхання, свербіж в носі, утруднене дихання через дану половину носа. При спеціальному огляді слизової даної половини носа (при риноскопії) можна визначити набухання слизової оболонки носа, звуження носового проходу.
III. Інгаляційний провокаційний тест зазвичай застосовується для специфічної діагностики різних форм бронхіальної астми. Тест виконується строго в умовах стаціонару, так як можливий розвиток тяжкого нападу бронхіальної астми відразу або через кілька годин, тому за тестованим потрібен нагляд. Цей тест найбільш специфічний (т. Е. З великою вірогідністю дозволяє виявити причинно-значущого алерген), так як алерген вводять природним шляхом. Для того щоб алерген потрапив на слизову оболонку дихальних шляхів, він повинен бути розпорошено, після чого хворий вдихає його. У відповідь на потрапляння алергену в шоковий орган (легкі) виникає бронхоспазм, який свідчить про причинного значущості алергену. Дітям цей тест проводять лише з 4-5 років з великою обережністю і попередньою підготовкою. Для зняття виниклого під час дослідження бронхоспазму необхідна інгаляція одного з бронхоспазмолітичну препаратів ( «беротек», «вентолин» і ін.).
Існують і інші види провокаційних тестів, такі як холодової, теплової, лейкоцітопеніческій, тромбоцитопенічна, експозиційні.
За допомогою провокаційних тестів добре виявляються атопічний і імунологічний типи алергічних реакцій. Важче діагностується алергічна реакція уповільненого типу.
Це спосіб виявлення збудника алергії (причинно-значущого алергену) заснований на зникнення або ослаблення алергічної реакції після припинення контакту хворого з алергеном. Елімінаційні тести були запропоновані для діагностики харчової алергії і знайшли широке застосування в дитячій практиці. Як показує сама назва, проба пов'язана з виключенням з дієти хворого підозрюваного алергену. Необхідно виключити з раціону не тільки підозрюваний алерген в чистому вигляді, наприклад яйце, а й страви, що містять його (булки, печиво, креми, омлети і т. Д.). Друга необхідна умова чистоти експерименту - це тривалість елімінації (не менше 7-12 днів). Зазвичай елімінаційний тест використовується в діагностиці харчової і (рідше) лікарської алергії. Після настання ремісії (зникнення прояви хвороби) цей тест поєднують із застосуванням провокаційного тесту з даним алергеном.
Лабораторні методи діагностики
Лабораторні методи діагностики алергічних захворювань на відміну від перерахованих вище клінічних методів діагностики мають ряд переваг, так як не пов'язані з введенням підозрюваного алергену в високочутливий організм. А значить, вони повністю безпечні для пацієнтів. Пріоритетне значення лабораторні методи діагностики мають тоді, коли не вдається домогтися періоду ремісії, а виявити алерген вкрай необхідно.
При використанні методів лабораторної діагностики (іншими словами, імунологічних методів дослідження) необхідно враховувати деякі положення. По-перше, все імунологічні методи діагностики виявляють лише стан сенсибілізації, т. Е. Свідчать про те, що у даної людини колись вже був контакт з даним алергеном. З цього зовсім не випливає, що саме на даний алерген розвинеться алергічна реакція, тому що для реалізації алергії необхідний ще ряд додаткових умов. По-друге, у різних типів імунологічних реакцій є різні імунологічні механізми, тому для діагностики необхідно застосовувати кілька методів. До найбільш простим методам ставляться методи, засновані на реакціях клітин крові, так як клітини крові можуть бути носіями антитіл (лімфоцити) і фіксувати на собі комплекс «антиген - антитіло» (тромбоцити, еритроцити, зернисті лейкоцити, базофіли). На цих властивостях клітин крові засновані деякі методи лабораторної діагностики, наприклад тест на викид речовин запалення з базофільних лейкоцитів, огрядних клітин сполучної тканини та ін. Діагностична значимість зазначених методів далеко не рівнозначна. Їх застосування визначається завданнями дослідження, характером процесу та іншими факторами. Отже, підсумовуючи все вищесказане, відповімо на запитання: як же розпізнати алергію? Як уже зазначалося, часто розпізнавання алергічних реакцій і захворювань не становить великих труднощів. Коли хворий звертається за медичною допомогою, йому необхідно розповісти лікаря:
- про характер перебігу захворювання та його тяжкості;
- про своїх скаргах, т. Е. Про суб'єктивні відчуття;
- про те, як протікають напади алергії - сезонно або безперервно;
- про те, на які види харчових продуктів і ліків бувають алергічні реакції;
- про те, чи є вдома домашні тварини, птахи, акваріум, чи є і з якою частотою контакт з пилом, косметичними засобами, інсектицидами та т. Д .;
- про стан травного тракту (чи є запори, проноси);
- про те, чи бувають і як часто головні болі, охарактеризувати їх тривалість і локалізацію;
- про вогнища хронічної інфекції (хронічний гайморит, отит, каріозні зуби, наявність глистової інвазії, лямбліозу і т. Д.);
- про всі перенесені хвороби та ліки, якими їх лікували, про реакції на ін'єкції імуноглобулінів; про наявність чи відсутність в анамнезі життя (т. е. в історії життя) внутрішньовенних переливань крові та її препаратів.
Висновок про тип процесу і його причини дається на основі узагальнених результатів анамнезу, клінічного обстеження і зазначених методів дослідження.
Поділіться на сторінці