Який чудовий цей світ -
Казки про весну для дітей та батьків
Ваш малюк вже ходить в садок? Пора знайомити його з навколишньою природою. Гуляючи в парку або лісі, покажіть йому строкаті листя осені, яр-кі квіти літа, поспостерігайте за зграйкою чи-Ріка виробів або розгляньте крохот-ву сонечко. Він з цікавістю буде знайомитися з рослинним світом (дерева-ми, кущами, травою, квітами), тваринами -домашній і дикими (на перших порах з лісовими-ми), птахами (спочатку з пернатими найближчі-го оточення), рибами і симпатичними перед -ставітелямі світу комах. Зупиняй-ті увагу малюка і на яскравих зміни в природі. Великі знання про природний окру-жении слід давати поступово, кожен раз спираючись на яку пору року. Вже до трьох років ребе-нок може сприймати їх не уривками, а в струнку систему.
Сподіваємося, що ці казки сподобаються і вам, і ва-шему малюкові.
Якого кольору весна?
^ ЩО ТАКЕ КРАПЕЛЬ?
Солодко спав Мишко Федя в теплій барлозі.
Спав і горя не знав.
Заворушився мама-ведмедиця, виглянула з барлогу, стала сина будити:
- Вставай весну зустрічати, лежень!
А Мишко не хочеться вставати, кого-то зустрів чать. Повернувся він на другий бік, тільки хотів ще поспати, та відчув, що весь бік у не-го став мокрим. Що таке? Звідки вода? (А ти можеш пояснити це Феде?)
Вискочив Мишко з барлогу і заплющив очі від несподіванки: все навколо дзвенить, дзюрчить, іскриться і переливається. Шум, гам стоять в лісі. Радісний переполох влаштували лісові птахи -дождалісь приходу весни.
Сів синок біля мами на пагорбі, подстіла-вил мокрий бік сонечку. Добре, тепло. Кру-тит він головою на всі боки, знайомиться з ле-сом: принюхується до його запахів, прислухаючись-ється до звуків. І не може зрозуміти: звідки доно-сується цей ніжний мелодійний дзвін?
Погладила синочка мама-ведмедиця,
- Весна прийшла, тепло принесла. Сніг всюди тане - краплі пада-ють з гілок. Звідси і дзвін - крапель називається.
Зрадів Ведмедик Федя:
недавно по-з'явився на світло - і вже таке красиве слово зна-ет. Дзвінке слово - крапель. (А ти знаєш це слово? Чув дзвін весняної капели?)
Тупотить Ведмедик Федя по лісі, пихкає: то через колоду Ніяк не перелізе, то провалиться в глибокий мокрий сніг. Вийшов до озера, залюбила-вався. Тихо навколо, біло від снігу, а небо синє - синє і озеро синє. Краса!
Раптом чує Мишко: хтось вгорі поти-хонько хихикає. Підняв Федя мордочку, дивиться, а на ялинової гілці розгойдується маленька Бе-оболонка Юлечка:
- Я за тобою давно спостерігаю. Ти такий смеш-ної, незграбний!
- А ти спритна? - пробурчав Ведмедик.
- Звичайно, спритна! Дивись! - вигукнула весела Білочка і ну стрибати з гілки на гілку. Ув-леклась - і плюх в озеро!
Злякався за білочку ведмежа, схопив палицю.
Простягає її: чіпляють - витягну!
Білочка по палиці стриб, стриб - і на берег. Та тільки стала синього кольору. Чи то замерзла, чи то від синьої води озера такий стала. (А ти як думаєш?)
Шкода Белочку. Посадив її Федя до себе на ко-ліні, обняв лапками - гріє.
- Спасибі тобі, Федя, - промовила Білочка Юлечка. - за те, що допоміг мені вибратися з під-ди, зігрів. Даремно я сміялася над тобою. У тебе добре серце. Ти справжній друг.
- Да не за что мені дякувати, - зніяковів Ведмедик. А самому приємно було чути такі слова. Та й радісно, коли у тебе є друг. (Вірно?)
^ ВЕСНА БІЛОГО І СИНЕГО ЦВЕTA
Одного разу втік Зайчик Діма по "лісі, стрибав
з купини на купину, радів сонечку і неожі-данно зупинився. Перед ним на тонкій ніжці розгойдувався ніжна квітка. Він був яскраво-синьо-го кольору.
- Раптом хтось не помітить і зімне його! - за-турбувався Зайчишка. Він обережно ліг поряд, лапками обгородив місце, де ріс крихітний коль-ток. І так він лежав довго-довго. Милувався на це чудо, вдихав його аромат.
А повз безтурботно крокував Ведмедик Федя. - Ти що, ведмідь, топаєш без оглядки! - воз-каламутився Зайчик Діма.
Федя присів від несподіванки, потім побачив квітку і навіть забув образитися.
- Ух ти, краса яка і як пахне! - восх-покотився він.
- Так, краса, і я її березі, - відгукнувся Зайчик Діма.
- Давай разом оберігати, - запропонував Мі-жарт.
Зайчик не жадібний - посунувся, щоб дати місце ведмедику.
- Дивись: він синій, як озеро! - зауважив Ведмедик.
- Ні, він синій, як небо! - заперечив Зайчик. е дерева звісив ась Білочка Юлечка:
- Що це ви галасуйте біля проліска?
- Так це пролісок. - хором вигукнули друзі. - А ми й не знали.
- Мама каже, що пролісок - перша квітка весни, - пояснила Білочка.
- Тоді скажи: він синій, як озеро, або синій, як небо? - запитав її Зайчик Діма.
- Ех ви, знайшли про що сперечатися! - докоряла при Діячі Білочка Юлечка. - Подивіться самі: і небо синє, і озеро синє, і пролісок синій. - А все інше - біле! - закричав Зайчик Діма, озираючись навколо. А Мишко Федя розважливо зауважив:
-Це означає, що весна білого і синього кольору. На тому і закінчилася суперечка. (А ти згоден?)
^ Сонечко на травичці
Сонечко пригріває все сильніше. На деревах розпускаються бруньки і з'являються перші листочки. Землю накрила шовкова травичка. Захотілося якось раз зайчатам покувиркаться на м'якій травичці. Поскакали вони на галявину, вискочили з лісу і ахнули: на галявинці з зелен-ой трави визирають пухнасті жовті голо-вки кульбаб, блищать на сонці.
- Дивіться, братці, - закричав Зайчик Діма, - це ж сонечка на травичці!
Зашуміли зайчата, засміялися. Усім сподобалося-лось, як сказав Діма.
На шум втік ась лісова дітвора: пріскака-ла Білочка Юлечка, прибіг Лисеня Вася, притопав Ведмедик Федя, з-за кущів вису-нув цікаву мордочку Оленя Гриша. Всі радіють і весни, і сонечку, і пухнастим оду-ванчікам.
Уважно подивився навколо Ведмедик Федя і голосно сказав:
- А весна-то, виявляється, зеленого і жовтого кольору!
Сміється лісової народ:
- Ти, Федя, і на цей раз точно визначив, ка-кого кольору весна. Ось і намалюй її.
- Ще встигну, поспішати нікуди, - пробурчав Ведмедик Федя.
Йде Лисеня Вася стежкою, раз у раз по сторонам озирається, прислухається. Ось стоїть лісова яблунька - вся в рожевих кольорах, а над ними гудуть бджоли. У густій траві снують жуки, мурашки. На деревах птахи співають.
Вийшов Лисеня на галявину, сів на траву, за-милувався. Луг перед ним в строкатих кольорах. «Ведмедик Федя зібрався картину намалювати про весну, - думає Лисеня. - А я хочу про весну пе-сенкью скласти! ».
Сказано зроблено. Незабаром Лисеня Вася радісно крокував і голосно на весь ліс виспівував:
За сонечку, по сонечку, Доріжкою луговий
Іду по м'якій травиці весняною порою.
І любо мені, і весело
Дивитися по сторонам,
Голубеньким і біленьким
Я радію квітам.
А з лісу далекого,
Почули пісеньку лісові жителі. Замовкли - слухають. Дуже всім весняна пісенька Лисен-ка сподобалася. (А тобі?)
Настав вечір. Лагідний вітерець розносив всюди запашний запах черемхи. Сонце мед-повільно котилося до лісу. Пташки весело Перекл-калісь перед сном. Мишенята влаштували гучну метушню в траві. І раптом над лісовим простором пролунала трель солов'я.
Все навколо завмерло. Сонечко зупинилося біля самої кромки лісу, вітерець затих, примовкли і птиці, І звірі. Всі слухали пісню соловейка. «Так! Таку пісню мені ніколи не скласти, подумав Лисеня. - Мама права - нічого зазна-тися ». (А ти згоден з мамою-лисицею?)
Всі малюки-шалунишки в лісі тільки і справи-ли, що на всі лади виспівували весняну пісеньку Лисенка. Запишався Лисеня Вася, ніс догори задер, нікого з друзів не помічає.
Побачила це мама-лисиця і сказала синові:
- Скласти пісеньку - це добре. Але це не привід, щоб зазнаватися. А раптом у когось по-з'явиться пісенька краще твоєї - що тоді?
^ ЩО ВЕСНА НАМ ПОДАРУВАЛА
Зібралися якось на узліссі звірята - і ну бігати, грати, по пагорбах скакати. Набігу-лись, наскакався, втомилися і сіли відпочити.
- Добре навесні! - вигукнув Зайчик Діма.
- Бігай, грай, перекидатися на м'якій травушке-
- А мені подобається на пагорбі лежати, - при-знався Ведмедик Федя. - Сонечко гріє, пташки щебечуть, а по синьому небу пропливають білі хмари.
Ще роботи по різний
Реферат по різний
Реферат по різний
Рефера т молодіжна субкультура
Реферат по різний
Реферат по різний