Стосовно до школи профілактика інфекційного-ційних захворювань складається з трьох груп меро-ємств:
1. Правильна організація санітарно-гігієніч-ського і протиепідемічного режиму.
2. Швидка ліквідація інфекції при попаданні її в школу.
3. Підвищення імунітету у дітей.
1. Правильна організація санітарно-гігієнічної-кого і протиепідемічного режиму. Основою ме-роприятий даної групи є так званий сигналізаційний контроль, який включає в себе наступні положення:
• щоденний облік відсутніх учнів і пода-ча відомостей в медичний кабінет школи;
• повідомлення школи батьками про причини неявки учня;
• з'ясування причин неявки учня, якщо такі відомості відсутні;
• допуск учня до школи, який пропустив більше двох днів, дозволяється тільки при наявності довідки від лікаря про те, що дитина здорова і може відвідувати школу (незалежно від причин пропуску).
Крім сигналізаційного контролю, в першу групу заходів з профілактики інфекційних захворювань в школі входить ще ряд моментів:
• щорічні профілактичні медичні осмот-ри перед початком навчального року (роль вчителя - допоміжне-організаторська);
• спостереження за поведінковими особливостями учнів (будь-які відхилення в типовому поведе-нии учня повинні насторожити вчителя в плані стану його здоров'я);
• санітарно-гігієнічне виховання і просвічений-ня школярів та їхніх батьків;
• контроль вчителя за станом власного здо-ровья.
2. Заходи щодо швидкої ліквідація інфекції при попаданні її в школу. Основою цієї групи ме-роприятий є карантин, який накладає-ся на клас або на всю школу. Карантин вводиться при-казом директора школи за погодженням з органами охорони здоров'я, і його суть полягає в зведенні до мінімуму контактів школярів карантинного класу з іншими учнями. Для цього здійснюють-ся наступні заходи:
• зсуваються терміни початку і закінчення занять в ка-рантінном класі (зазвичай на 15 хвилин пізніше від-носительно загального розкладу занять в школі);
• діти карантинного класу роздягаються в окремому, спеціально для них призначеному приміщенні;
• для учнів карантинного класу, виділяється від-ділове приміщення, бажано якомога ближче до виходу; в цьому приміщенні проводяться уроки з усіх предметів, за винятком фізкультури;
• в карантинному класі зрушені зміни; в разі неможливості їх проведення на пришкільній ділянці бажано відвести для них окреме міс-то в рекреаційному приміщенні; іноді приходить-ся проводити зміни безпосередньо в навч-ном приміщенні;
• учні карантинного класу або зовсім не ходять в їдальню (їжу їм приносять в клас в спеці-ний маркованої посуді, оброблюваної дез-інфікуючими засобами), або в їдальні для них накриваються окремі столи з подальшою санітарною обробкою;
• учні карантинного класу на період Каранта-на не користуються шкільною бібліотекою;
• за школярами карантинного класу осуществля-ється більш ретельне спостереження, з тим, щоб якомога раніше виявити хворих і ізолювати;
• в навчальних приміщеннях карантинного класу про-диться більше ретельне вологе прибирання із використанням користуванням дезінфікуючих засобів; прі не-обходимо проводять дезінфекцію всієї школи;
• учням карантинного класу, а іноді і всім школярам (в залежності від характеру заболева-ня) вводять сироватку.
Виконання режиму карантину контролює шкільний лікар і медична сестра школи. У ка-рантінний клас щодня повинна заходити медсестра для надання допомоги у виявленні прихованих ознак хвороби.
Завдання школи в підвищенні імунітету у дітей полягає в тому, щоб пояснити батькам і дітям не-обходимость своєчасного проведення профілактичної-тичних щеплень. Перед проведенням позапланової імунізації за епідемічними показаннями дирек-тор школи видає наказ, в якому стверджується гра-фік проведення щеплень за класами школи і укази-ється на необхідність участі в цій роботі всіх класних керівників і вчителів. У наказі клас-ним керівникам пропонується провести в своїх класах бесіди з учнями про необхідність щеплення проти інфекційного захворювання і возможнос-ти тимчасового погіршення самопочуття в найближчі кілька днів після щеплення. Всім викладачам рекомендується посилити увагу до скарг на само-чувствие учнів на кожному уроці і при необхід-мости направити хворих до лікаря.
Завдання класного керівника в зв'язку з проведен-ням вакцинації:
• попередньо провести в класі бесіду з прискорений-мися, а також з їх батьками, про користь щеплення;
• за погодженням з лікарем школи скласти список учнів, звільнених від щеплення за перебуваючи-ня здоров'я;
• організовано направити учнів свого класу в медичний кабінет на щеплення у відведений для цього час;
• забезпечити спостереження за самопочуттям ВАКЦ-лося раніше дітей вбліжайшіе два тижні після щеплення.
При обліку медичних про- тівопоказаній щеплення ніякої загрози для здоро-ров'я не представляє. Проведення профілактичних щеплень сприяє створенню достатньої імунної-ної прошарку населення, яка може служити потужним бар'єром на шляху епідемічного розпрощався-поранення інфекційного захворювання.
ПОНЯТТЯ Про невідкладні СТАНАХ,
ПРИЧИНИ І ЧИННИКИ їх викликали
1. Основні поняття.
2. Загальні правила транспортування постраждалих.
3. Універсальна аптечка.
Поранені часто помирають не від травм, а тому, що запізнилася перша допомога. Так, наприклад, людина померла при пошкодженні артерії, так як не зуміли б-б зупинити кровотечу (рукою, джгутом), або потерпілий, лежачи на спині, задихнувся (рвот-ні маси, кров, запалий язик). Частина смертей на совісті тих, хто, опинившись поруч, забарився, або не знав, що робити. Головне - навчитися правильно діяти в перші секунди після виявлення по-страждав, щоб зберегти йому життя до прибуття лікарів.
Перша долікарська допомога відіграє значну роль у порятунку життя при невідкладних станах та попередження ускладнень при побутових і вироб-вальних травмах, отруєннях та інших несчаст-них випадках. Її роль особливо зростає в умовах катастроф, що тягнуть за собою масові жертви, а також в умовах, коли створюється значний раз-рив в часі між моментом пошкодження або розвитку невідкладного стану і допомогою, оказ-ваемой лікарем (в поході, в лісі, на відпочинку і т.д.).
При наданні першої медичної допомоги слід дотримуватися наступних правил:
1. Діяти треба доцільно, обдумано, рішуче, швидко і спокійно.
2. Перш за все слід оцінити обстановку і прийняти заходи до припинення впливу факторів - витягти постраждалого з води, вогню, завалу, погасити палаючий одяг та ін.
3. Швидко оцінити стан потерпілого, визначити тяжкість травми, наявність кровотечі та ін.
4. Оглянути потерпілого, визначити спосіб і послідовність надання першої медичної допомоги.
5. Вирішити, які кошти необхідні для надання першої медичної допомоги, виходячи з конкретних умов, обставин, можливостей.
6. Надати першу медичну допомогу і підготувати потерпілого до транспортування.
7. Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу.
8. Першу медичну допомогу в максимально доступному обсязі надати на місці події і по шляху проходження до лікувального закладу.
9. Здійснювати нагляд за потерпілим або раптово захворіли до відправки його до лікувального закладу.
Особливе значення навчання прийомам долікарської допомоги має надаватися в педагогічних вузах, оскільки саме шкільний учитель часто постає пе-ред необхідністю її надання при розвитку невід-помилкових станів або травмах в учнів.
Перша долікарська допомога - це комплекс сроч-них найпростіших заходів для порятунку життя людино і попередження ускладнень при несчаст-них випадках або раптовому захворюванні, раптової смерті, що проводяться на місці події самим по-страждали або іншою людиною.
Мета першої долікарської допомоги:
1. Пожвавлення людини при раптової смерті (штучний ственное дихання, масаж серця).
2. Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі пу-тем накладення пов'язок або джгута.
3. Попередження вторинного інфікування ран шляхом накладення асептичних пов'язок.
4. Транспортна іммобілізація переломів.
5. Перенесення і транспортування постраждалих.
Своєчасно і правильно надана допомога часом не тільки рятує життя людині, а й забезпечує подальше успішне лікування, попереджає розвиток важких ускладнень (шок, нагноєння рани і ін.), Виключає втрату працездатності.
Для надання першої медичної допомоги створені спеціальні медичні установи - станції швидкої допомоги та пункти невідкладної допомоги (травматологічні, стоматологічні та ін.). На станціях швидкої допомоги є спеціальні бригади медиків, оснащені сучасною медичною апаратурою, лікарськими препаратами та ін.