Сушенцева Л.Л.
Інститут ПТО АПН України, м.Київ
In article the author considers pedagogical aspects of a problem ofprofessional mobility; makes definition of professional mobility and allocates the basic pedagogical approaches to the decision of this problem.
Ключові слова: мобільність, професійна мобільність, особистість, кваліфікований робітник, готовність до професійної мобільності.
Ключові слова: мобільність, професійна мобільність, особистість, кваліфікований робітник, готовність до професійної мобільності.
Keywords: mobility, professional mobility, the person, the qualified worker, readiness for professional
Вперше в єдину програму об'єднані освітні можливості для людей будь-якого віку. Програма увібрала в себе колишні програми: Erasmus, Leonardo da Vinci, Comenius і Grundtvig. Їх об'єднує «наскрізна» рамкова програма, координує загальну політику співпраці та інновацій, вивчення іноземних мов, розвиток інформаційно-технологічної та педагогічної структури і ін. Крім того, інтегровану програму доповнює нова програма Жана Моне «Lifelong Learning Programme», що підтримує інститути та види діяльності, спрямовані на європейську інтеграцію.
Водночас варто зауважити, що людина не народжується мобільного і навіть не стає нею сама по собі. І якщо в суспільстві мобільність не є панівною якістю для більшості, тоді держава (влада), яка відповідальна за рішення загальних проблем, повинна мотивувати населення до мобільності, заохочувати її прояв, активізувати рушійні до неї сили.
Метою статті є висвітлення проблеми професійної мобільності в педагогічній теорії і практиці.
У словнику «Професійна освіта» мобільність професійна визначається як «здатність швидко змінювати вид праці, переключатися на іншу діяльність у зв'язку зі змінами техніки і технології виробництва. М.П. виявляється у володінні системою узагальнених прийомів професійної праці і застосуванні їх для успішного виконання будь-якого завдання на суміжних за технологією ділянках виробництва. Свідчить про високий ступінь розвитку узагальнених професійних знань, а також готовність до оперативного відбору і реалізації оптимальних способів виконання виробничо-технічних завдань »[6, с.194].
Вчені по-різному підходять до трактування цього поняття. Одні визначають професійну мобільність як готовність і здатність робітника до зміни виконуваних виробничих завдань, освоєння нових спеціальностей або змін до них, які виникають під впливом технічних і технологічних перетворень, тобто ефективну адаптацію особистості до професії (Є. Зеер). Інші стверджують, що професійна мобільність є не що інше, як вміння знаходити адекватні способи вирішення проблеми і виконання нестандартних завдань, тобто, вважають, що професійна мобільність є критерієм професійної компетентності (І. Шпакіна) Є також думка, що професійна мобільність х. Рактерна для людей, які відчувають нестачу необхідних професійних навичок і тому відчувають себе невпевнено. Тому вони приймають рішення про подальшу навчання або активного пошуку роботи, або освоєння нової професії (А. Дьомін).
Заслуговує на увагу тлумачення терміна «професійна мобільність», яке призводить Л. Горюнова. Вчений визначає професійну мобільність як деякий триплекс, включає: якість особистості (забезпечує внутрішній механізм розвитку людини через сформованість ключових і загально компетенцій), діяльність людини (детермінована подіями, змінюють середу і результатом якої виступає самореалізація людини в житті і професії) процес перетворення людиною самої себе і навколишнього її професійного і життєвого середовища). Тому, узагальнюючи вищесказане, можна стверджувати, що професійну мобільність слід розглядати як механізм, що обумовлює рівень адаптованості та конкурентоспроможності особистості на ринку праці.
Отже, змістом професійно-технічної освіти стала підготовка професійно мобільного кваліфікованого робітника, готового повноцінно жити і працювати навіть в стані невизначеності та непередбачуваності, готового до саморозвитку та самовдосконалення.
Внутрішні причини обумовлені індивідуальною спрямованістю особистості. З одного боку вони визначаються мотивацією успіху, яка викликає у особистості учня прагнення до вдосконалення професійних умінь і навичок, саморозвитку, кар'єрного зростання, а з іншого - пізнім професійним самовизначенням, що передбачає перехід до професії, яка значно відрізняється за профілем від отриманої раніше професійної освіти. Сучасна ситуація в суспільстві вимагає від людини здатності до самозміни як способу прийняття виклику мінливої реальності з орієнтацією на автономність, незалежність, опору на власні сили.
Окремі вчені (С. Капліна, С. Кугель, Р. Ривкіна) вважають, що мобільність притаманна будь-якому пізнавальному процесу, в тому числі і його формі, яка реалізується в навчальному закладі, зокрема професійно-технічному. Оскільки "мобільність" означає рухливість, рух людини в його життєдіяльності, суть її розвитку, то, на думку вчених, її прояви важливо розкривати по відношенню до всіх компонентів, що забезпечують процеси життєдіяльності і навчання. Мобільність вони справедливо розглядають як принцип, що забезпечує усунення або пом'якшення диспропорцій між поставленою проблемою і наявної структурою кадрів.
Методологічна функція проявляється в сістемоорганізуючій (здатність принципу бути основним «логічним вузлом» у розвитку теорії процесу формування професійної мобільності), в дидактичної (властивість принципу відображати закономірності динаміки педагогічного процесу з формування професійної мобільності), в інтегративної функції (сприяє забезпеченню цілісності навчально-виробничого та виховного процесу з формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників і його резу ьтатов).
Регулятивна функція включає структурно-змістовну функцію (відображає спрямованість змін процесу формування професійної мобільності з метою забезпечення умов досягнення цілісності результатів її розвитку), субординативними функція (розглядає взаємодію компонентів професійної мобільності, характер взаємозв'язку між ними), яка координує функція (проявляється в узгодженості різних дисциплін, етапів, ступенів навчання і посилення людської гнучкості при адаптації до нових виробничих умовами [Там же, с.88-90]. Тому принцип мобільності має дійсно універсальне значення для реалізації закономірностей освітнього процесу, його логічності і вирішення суперечностей.
До змісту поняття «професійна мобільність» відноситься: вибір професії, підвищення кваліфікації, за якою визначаються непередбачені зміни місця роботи або професії, плинність кадрів.
Вчені критеріями оцінки мобільності виділяють: властивості і якості особистості (відкритість світу, довіру до людей і до себе, гнучкість, оперативність, локалізація контролю, толерантність), вміння (рефлексії, саморегуляції, самовизначення, цілепокладання) здатності (бачити і розуміти сутність змін соціумі; бачити варіативність і альтернативність розвитку ситуації; конструктивно, продуктивно мислити; проектувати необхідні зміни в мікросоціумі; вирішувати проблеми; адаптуватися до змін).
У своєму дослідженні ми будемо дотримуватися думки Л. Горюнової, що компетентнісний підхід дозволяє представити професійну мобільність як сукупність певних компетенцій, які формуються, актуалізуються і активізуються в діяльності по мірі виникнення важливих проблем. Даний підхід забезпечує взаємозв'язок освіти і ринку праці і орієнтує на включення в освіту практико-орієнтованих життєвих проблем і ситуацій.
Сьогодні зростає потреба у кваліфікованих робітниках здатних переключатися з одного виду діяльності на інший, з широкими комунікативними вміннями та навичками. Є необхідність на завершальному етапі професійної підготовки точнішою адаптації системи професійної освіти до актуальних і перспективних потреб ринку праці, орієнтації на конкретні «меню професійних кар'єр».
Узагальнюючи результати теоретичних досліджень, ми прийшли до висновку, що професійна мобільність кваліфікованого працівника - це інтеграційна якість, що поєднує в собі: що склалася внутрішню потребу в професійній мобільності особистості, що є необхідним для успішності особистості в сучасному суспільстві, яка проявляється в діяльності і забезпечує самовизначення, самореалізацію в житті іпрофессіі; здібності і знаннєву основу професійної мобільності; усвідомлення особистістю власної професійної мобільності, сформований на основі рефлексії готовності до професійної мобільності, прагнення особистості змінити тільки себе, але і професійне поле та середовище.
Розвиток кожної з цих складових і їх підструктур і сприятиме формуванню професійної мобільності. Системоутворюючим фактором підготовки сучасного кваліфікованого робітника стає його підготовка до професійного розвитку. Формування професійної мобільності в процесі навчання передбачає безперервність навчального пізнання як необхідної умови виникнення нового знання. Так, в основі формування потреби в професійній мобільності лежить розвиток мотивації досягнення, розвиток мотивації самоосвіти, формування установки на самоактуалізацію, установки на оптимістичне сприйняття дійсності, зміни професії.
Здібності до професійної мобільності передбачають розвинені креативність, критичність мислення і когнітивні здібності. Економіка знань основа професійної мобільності складається з загальноосвітніх знань
загально знань, професійних знань, ключових кваліфікацій і компетенцій, здатності до швидкого переносу знань.
Професійна мобільність передбачає готовність кваліфікованого робітника до зміни виконуваних професійних завдань, робочого місця, швидка освоювати нові спеціальності.
Професійна мобільність в навчальному пізнанні реалізується в процесі здійснення міжпредметних і міжциклових зв'язків на основі особистісного, діяльнісного та компетентнісного підходів. При цьому даний засвоєння теоретичних знань учнями відбувається не миттєво, а поетапно. Значна частина часу при цьому витрачається на поетапне збільшення знань, на отримання надлишкової інформації, на встановлення міцних внутрішніх зв'язків між різними галузями професійної діяльності.
Пошук по ключовими словами схожих робіт: