Праця є основа і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Процес праці - явище складне і багатоаспектне. Основні форми його прояву - це витрати людської енергії, взаємодія працівника із засобами виробництва і виробниче взаємодію працівників один з одним. Роль праці у розвитку людини і суспільства полягає в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, а й розвиваються самі працівники, які набувають навички, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання. Творчий характер праці знаходить своє вираження в появі нових ідей, прогресивних технологіях, більш досконалих і високопродуктивних знаряддях праці, нових видах продукції, матеріалах, енергії, які, в свою чергу, ведуть до розвитку потреб. У процесі праці між носіями живого праці виникають трудові відносини. Їх можна розглядати в двох аспектах: функціональному та соціологічному
Функціональний аспект трудових відносин передбачає виявлення необхідної чисельності працівників, пропорцій їх професійного і кваліфікованого складу на основі необхідних витрат часу на виготовлення певного продукту праці, трудомісткості виготовлення продукції і т.д.
2. Партнерські відносини засновані на договірному регулюванні з урахуванням інтересів всіх сторін-учасниць.
3. Конкурентні відносини виражають прагнення отримати односторонні переваги без врахування інтересів іншої сторони.
4. Солідарні відносини припускають спільну відповідальність і взаємну допомогу, засновану на спільності інтересів сторін.
5. Субсидіарні відносини означають прагнення суб'єктів до особистої відповідальності за свої дії і досягнення своїх цілей.