- стійким взаємодією, яке сприяє ін-ності і стабільності їх існування;
- відносно високим ступенем єдності та згуртованості;
- однорідністю складу, який передбачає наявність при-знаків, властивих всім членам групи;
- за характером взаємодії - на первинні та вторинні;
- за кількісним складом - на малі і великі;
- за способом організації і регулювання взаємодій-наслідком - на формальні і неформальні.
У качествевторічнойвиступает група, взаємодія в якій обумовлено досягненням конкретної мети і носить формально-діловий характер. У таких групах основне зна-ня надається не особистісним якостям членів групи, а їх вмінню виконувати певні ролі і функції. Вторинні групи мають інституціоналізованої систему відносин, а їх діяльність регламентується на основі формалізований-них правил. Прикладами таких груп є виробничі-но-господарські організації, профспілки, політичні партії та ін.
2. Малаягруппа - це невелике число безпосередньо контактують індивідів, які здійснюють спільну діяль-ність. Для малих груп характерні такі риси:
- малочисельний і стабільний склад (як правило, від трьох; до тридцяти чоловік);
- просторова близькість членів групи;
- стійкість і тривалість функціонування;
- інтенсивність міжособистісних взаємодій;
- високий ступінь збігу групових цінностей, норм і правил поведінки;
- розвинене почуття приналежності до групи;
- неформальний контроль і інформаційна насичений-ність спілкування.
Іноді малі групи ототожнюють з первинними. Це не зовсім справедливо, бо не всяка мала група є первинної. Існують надзвичайно формалізовані малі групи, відносини в яких регулюються строгими службовими приписами (наприклад, екіпаж літака, кос-мічного екіпаж, диверсійна група - «командос»). При вивченні малої групи виділяють два основних аспекти: чи-дерство і групову динаміку.
3.Формальнаягруппа - це що володіє юридичним ста-тусом група, взаємодія в якій визначається систе-мій формалізованих норм і правил. Ці групи мають норма-тивно закріплену ієрархічну структуру і діють відповідно до встановленого адміністративно-правовому порядку.
Неформальнаягруппа - це не має юридичного статусу група, що виникає на основі міжособистісних взаи-модействие. Подібні групи позбавлені офіційної регламен-тації і скріплюються спільністю поглядів і інтересів індивідів. На чолі таких груп стоять зазвичай неформальні лідери. Прикладами неформальних груп є дружні компа-нии, об'єднання «неформалів» серед молоді, любителів рок-музики і т.д.
Виділення міста як територіальної одиниці в різних країнах має свої особливості. Так, в ряді країн до міст відносять населені пункти з числом жителів в кілька сотень людей, хоча загальноприйнятий показник становить від 3 до 10 тис. Жителів. У Укаїни містом вважається населений пункт з чисельністю жителів понад 12 тис. Чоло-вік, з яких не менше 85% зайнято поза сферою сільського хо-дарства. Міста діляться на малі (з населенням до 50 тис. Чоловік), середні (50-100 тис. Чоловік) і великі (понад 100 тис. Осіб). Особливо виділяються міста з населенням понад 1 млн осіб. При цьому міста з населенням понад 2 млн чоловік прийнято вважати мегаполісами.
Історично назва «село» виникло на північному сході Русі, звідки воно поширилося по іншим областям країни, іншим типовим видом поселення було село, яке відрізняючи-лось від села великим розміром і наявністю поміщицької садиби або церкви. Більш дрібні поселення називалися ви-СЕЛКАМ, хуторами, лагодження, займанщини і т.п. На Дону і Куба-ні великі сільські поселення називаються станицями. В Серед-ній Азії основний вид поселення - кишлак, а в гірських районах Північного Кавказу - аул.
Природною передумовою формування того чи іншого етносу служила спільність території, оскільки вона створювала необхідні умови для спільної діяльності людей. Од-нако надалі, коли етнос сформувався, ця ознака втрачає головне значення і може зовсім не бути. Так, деякі етноси і в умовах діаспори (розсіювання) зберігали свою ідентичність, не маючи єдиної території.
Інша важлива умова формування етносу - спільність мови. Але і ця ознака не може вважатися універсальним, так, в ряді випадків (наприклад, США), етнос складається в ході розвитку господарських, політичних та інших зв'язків, а про-щие мови є результатом даного процесу.
Більш стійким ознакою етнічної спільноти є єдність таких компонентів духовної культури, як цінності, норми і зразки поведінки, а також пов'язані з ними соціаль-но-психологічні характеристики свідомості і поведінки лю-дей.
Плем'я - тип етнічної спільності, властивий переважно-ного первісно-общинного ладу і заснований на дах-нородственном єдності.
Плем'я мало свою територію і охоплювало велику кількість пологів і кланів. Рід являв собою групу кровних род-ственник (по материнській або батьківській лінії), а клан - родову громаду, що стала джерелом формування основ племінної влади.
Для племені вже було властиво виділення власне-го назви, своєї мови або діалекту. Воно також скріплені-лось загальними традиціями, звичаями, релігійними представ-лениями і обрядами. У племені містилися деякі елементи господарського устрою, зачатки внутрішньої органі-зації. Проявом останніх були племінні ради вож-дей, на яких вирішувалися важливі для всіх справи і питання (наприклад, організація військового походу, полювання, релігійного обряду і т.д.).
Племена в ході подальшого розвитку об'єднувалися, созда-вали союзи, здійснювали спільні завоювання і переселитися-ня, що призводило, в кінцевому рахунку, до утворення народно-сти.
Етнографічна група - спільність людей, яка розмовляє однією мовою з тією чи іншою нацією, народністю, етнічною групою, але має деякі особливості в побуті, традиціях або звичаї, що живе, як правило, на здавна належить їй території.