ПОНЯТТЯ І ПРАВОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ'ЄКТІВ ТОРГОВОГО ОБІГУ
Під об'єктами торгового обороту розуміються матеріальні і нематеріальні товари, з приводу яких у суб'єктів торгових правовідносин виникають права і обов'язки.
Нематеріальні товари включають, зокрема, послуги, інформацію, майнові права. На відміну від матеріальних товарів послуги невловимі, їх неможливо зберігати, вони невіддільні від виробника, на них неможливо придбати право власності, і якість послуг постійно.
Специфічним товаром в оптовому обороті виступає інформація. Вона характеризується относительностью, оскільки не завжди приносить прибуток своєму власникові. При передачі інформації власник не позбавляється права власності на неї. Безумовно, інформація забезпечує економічну ефективність, якщо вона достовірна, повна і оперативна і її володарем став суб'єкт комерційної діяльності, який на її основі зміг прийняти правильне рішення.
Отже, відповідно до ст. 128 ГК до об'єктів цивільних прав належать речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права; роботи і послуги; охоронювані результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації (інтелектуальна власність); нематеріальні блага. Дані об'єкти за винятком останнього є об'єктами і торгових правовідносин. Нематеріальні блага такими не є. Адже життя і здоров'я, гідність особистості, честь і добре ім'я, ділова репутація та інші нематеріальні блага, що належать громадянину від народження або в силу закону, є невідчужуваними і не передається і тому не можуть бути об'єктом комерційних правовідносин (ст. 150 ЦК).
Серед об'єктів торгових прав особливе місце належить речам, під якими розуміються створені як людиною, так і природою матеріальні предмети навколишнього світу, що знаходяться в твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані, і задовольняють певні людські потреби. Предмети, що не володіють корисними якостями, або корисні властивості яких ще не відкриті людьми, об'єктами цивільно-правових, в тому числі торговельних, відносин не є.
З точки зору цивільного законодавства, речами визнаються не тільки земля, корисні копалини, рослини, предмети людського побуту, засоби виробництва, а й живі істоти (наприклад, домашні і дикі тварини), складні матеріальні об'єкти (промислові будівлі і споруди), теплова, електрична , атомна енергія, вода і газ в резервуарах і трубопроводах.
У ринковій економіці товаром, в кінцевому рахунку, є все, що може бути об'єктом відплатних угод. Саме в цьому контексті поняття товар використовується в ГК, який розглядає його як синонім речі. У ст. 4 Федерального закону «Про захист конкуренції» товар визначається як об'єкт цивільних прав (в тому числі робота, послуга, включаючи фінансову послугу), призначений для продажу, обміну чи іншого введення в оборот. Правда, в комерційному праві цей термін має вужче значення, що обумовлено особливостями торгового обороту.
Головною ознакою об'єктів комерційних правовідносин є їх оборотоздатність, так як тільки в цьому випадку вони можуть бути предметом купівлі-продажу, міни або інших процесів обороту (оренди, позики, застави, іпотеки, лізингу, факторингу) і приносити вигоду. Оборотоздатність - це здатність об'єкта товарообігу міняти своїх власників.
Вільний обіг об'єктів цивільних прав є загальним правилом, і це стосується більшості речей. Вони можуть бути об'єктом найрізноманітніших комерційних правовідносин і належать будь-яким суб'єктам торго-вої діяльності.
Що стосується об'єктів, вилучених з цивільного обороту, то не можуть бути предметом комерційних угод, перш за все, об'єкти державної власності, що знаходяться в громадському користуванні, зокрема, дороги, ріки, громадські будівлі, національні бібліотеки. Не можуть бути в обігу речі, заборонені чинним законодавством, наприклад, підроблені грошові знаки і платіжні документи, а також окремі види озброєнь і деякі інші речі. Перелік об'єктів, вилучених з торгового обороту, повинен бути прямо наведено в федеральному законі.
Характерно, що навіть у міжнародних конвенціях вказуються товари, на які її правові норми не розпо-рюється. Так, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р не відносить до об'єктів торговельного обороту цілий ряд товарів. Наприклад, згідно зі ст. 2 вона не застосовується до продажу товарів, які купуються для особистого, сімейного або домашнього використання, судів водного і повітряного транспорту, фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів і грошей, електроенергії та ін.