Перехід бюджетної установи в - автономку чи варта шкурка вичинки (Чагін до

Перехід бюджетної установи в - автономку чи варта шкурка вичинки (Чагін до

На відміну від бюджетних установ, "автономки" за певних умов мають можливість працювати за спрощеною системою оподаткування (п. 3 ст. 346.12 НК РФ). Ця можливість може бути затребуваною засновниками, якщо в тому чи іншому регіоні державні та муніципальні установи не звільнені від даного регіонального податку, а майновий комплекс установ є досить значним і вимагає помітних податкових витрат.

У відповідності з федеральним законодавством про автономні установах будь-які доходи цих установ надходять в їх самостійне розпорядження, якщо інше не передбачено самим цим законодавством <2>. У той же самий час відповідно до цивільного законодавства в самостійне розпорядження бюджетних установ надходять лише доходи, отримані від приносить дохід діяльності (абз. 2 п. 3 ст. 298 ЦК України). Хоча по букві закону під поняття "дохід" підпадають і субсидії, що надаються бюджетним установам їх засновниками (ці субсидії податкове законодавство трактує саме як доходи <3>), На практиці під прибутковою діяльністю розуміється діяльність бюджетної установи з надання платних послуг та виконання платних робіт. Звернемо увагу, що таке правове відмінність дозволяє автономним установам самостійно визначати розміри заробітної плати своїх співробітників (за винятком керівника установи, з яким засновник укладає трудовий договір <4>). Хоча на практиці засновник нерідко примушує "автономки" застосовувати галузеві системи оплати праці, які поширюють свою дію також на бюджетні і казенні установи.

<3> Підпункт 14 п. 1 ст. 251 НК РФ.

<4> Пункт 6 ст. 9 Закону N 174-ФЗ.

На відміну від бюджетних установ, для автономних федеральне законодавство декларує їх право самостійно розпоряджатися нерухомим майном, яке не відноситься до майна, закріпленого за установою засновником (ч. 2 ст. 3 Закону N 174-ФЗ). Однак тут існує правова колізія: те ж саме законодавство встановлює, що будь-яке майно автономного установи закріплюється за ним на праві оперативного управління (ч. 1 ст. 3 Закону N 174-ФЗ), отже, у "автономки" просто-напросто не може бути ніякого майна, яке б не було закріплено за ним засновником.

Крім того, на відміну від бюджетної установи, у автономного є можливість не проводити торги при укладанні договорів оренди, договорів безоплатного користування, інших договорів, які передбачають перехід прав володіння та (або) користування рухомим державним і муніципальним майном, закріпленим за установою на праві оперативного управління . У федеральному законодавстві вимога про проведення торгів (конкурсів або аукціонів) при передачі прав володіння або користування державним чи муніципальним майном, закріпленим на праві оперативного ведення за автономними установами, відноситься тільки до нерухомого майна <5> - отже, продавати, здавати в оренду і здійснювати інші операції за розпорядженням рухомим майном (наприклад, транспортом) "автономка" має право без проведення торгів.

Якщо фінансові операції з будь-якими засобами бюджетних установ здійснюються через казначейство, то автономні установи вправі обслуговуватися не тільки в Казначействі, а й в банку (ч. 3 ст. 2 Закону N 174-ФЗ).

Винятками є операції з коштами бюджетних інвестицій і засобами обов'язкового медичного страхування - ці операції "автономок" повинні обов'язково проводитися через Казначейство. Обслуговування в банку вимагає від автономного установи наявності додаткових коштів на оплату банківського розрахунково-касового обслуговування, проте воно дозволяє більш оперативно отримувати доступ до грошових коштів, в тому числі від надання платних послуг, і розпоряджатися ними. Відзначимо, що, незважаючи на наявність такого права, засновники багатьох автономних установ змушують ці установи відмовлятися від розрахунково-касового обслуговування в банку і обслуговуватися в Казначействі. Мотивами засновника тут є бажання посилити контроль за рухом фінансових коштів установи за допомогою Казначейства, а також небажання включати в субсидію установі кошти на оплату банківського розрахунково-касового обслуговування, якщо сама установа не готове нести ці витрати за рахунок коштів, одержуваних від надання платних послуг.

Також у автономного установи, на відміну від бюджетного, може бути необхідність проведення аудиту річної бухгалтерської звітності і, відповідно, витрат на цей аудит. Рішення про те, чи слід проводити аудит в тому чи іншому році або можна обійтися без цієї процедури, приймає наглядова рада автономного установи (п. 12 ч. 1 ст. 11 Закону N 174-ФЗ).

Крім того, щодо автономних установ, на відміну від бюджетних, не діє заборона розміщувати грошові кошти на депозитах в кредитних організаціях, а також здійснювати операції з цінними паперами <6>. В принципі якщо у "автономки" є якісь тимчасово вільні грошові кошти (наприклад, якщо субсидія на виконання державного або муніципального завдання перераховується установі поквартально і авансом), то можна розмістити їх на банківському депозиті і отримати певний дохід, який потім направити на здійснення статутної діяльності.

Ряд важливих рішень, які залишилися стосовно бюджетних установ приймає засновник, щодо автономних установ приймають наглядова рада, тобто колегіальний орган управління, і сам керівник автономного установи - див. Таблицю.

<7> Частина 3 ст. 2 Закону N 223-ФЗ.

<9> Частина 13 ст. 9.2 Закону про некомерційні організації.

<10> Частина 1 ст. 15 Закону N 174-ФЗ.

<11> Частина 3 ст. 17 Закону N 174-ФЗ.

<12> Частина 1 ст. 17 Закону N 174-ФЗ.

При цьому число представників засновника в наглядовій раді "автономки" не перевищує одну третину (ч. 1 ст. 10 Закону N 174-ФЗ), тому теоретично можлива ситуація, коли рада може прийняти рішення, що йдуть врозріз з думкою засновника.

Можливості бюджетних, так і автономних установ надавати платні послуги і виконувати платні роботи обмежені тим, що ці послуги і роботи повинні ставитися до основних видів діяльності установи <13>. У свою чергу, основною діяльністю бюджетного і автономного установи є діяльність, безпосередньо спрямована на досягнення цілей, заради яких установа створена <14>. Нарешті, мета створення обох цих типів державних і муніципальних установ полягає в наданні послуг (виконанні робіт) для здійснення передбачених законодавством РФ повноважень органів державної влади, повноважень органів місцевого самоврядування <15>. Таким чином, ні автономне, ні бюджетна установа не має права надавати платні послуги або виконувати платні роботи, які жодним чином не співвідносяться ні з одним із зазначених повноважень відповідного рівня влади. Іншими словами, надавати будь-які послуги установи не можуть. Однак у автономних установ є можливість за умови згоди засновника створити для надання таких "невідповідних" послуг окрему юридичну особу - комерційну організацію, наприклад товариство з обмеженою відповідальністю, або брати участь в такому створенні поряд з будь-якими іншими засновниками (ч. 6 ст. 3 Закону N 174-ФЗ).

<13> Частина 4 ст. 9.2 Закону про некомерційні організації та ч. 6 ст. 4 Закону N 174-ФЗ.

<14> Абзац 2 ч. 1 ст. 24 Закону про некомерційні організації та ч. 1 ст. 4 Закону N 174-ФЗ.

<15> Частина 1 ст. 9.2 Закону про некомерційні організації та ч. 1 ст. 2 Закону N 174-ФЗ.

При цьому прибуток від діяльності створеної комерційної організації буде надходити автономному установі і витрачатися на статутні цілі. Бюджетні ж установи мають право створювати тільки некомерційні організації (абз. 2 ч. 4 ст. 24 Закону про некомерційні організації).

Якщо ви не знайшли на цій сторінці потрібної вам інформації, спробуйте скористатися пошуком по сайту:

Схожі статті