Знання, які отримує підліток у процесі навчальної діяльності в школі, також можуть приносити йому задоволення, але якщо підліток не бачить життєвого значення певних знань, то у нього зникає інтерес, може виникнути негативне ставлення до відповідних предметів. Успіх або неуспіх в навчанні також впливає на формування ставлення до навчальних предметів. Успіх викликає позитивні емоції, негативне ставлення до предмету і бажання перервати заняття. Важливим стимулом до навчання є домагання на визнання серед однолітків. Високий статус може бути досягнутий за допомогою хороших знань: при цьому для підлітка продовжує мати значення оцінки. Висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Збіг оцінки й самооцінки важливо для емоційного благополуччя підлітка. В іншому випадку можуть виникнути внутрішній дискомфорт і навіть конфлікт. Оволодіння навчальним матеріалом вимагає від підлітків більш високого рівня навчально-пізнавальної діяльності, ніж в молодших класах. Їм належить засвоїти наукові поняття, системи знаків. Нові вимоги до засвоєння знань сприяють поступовому розвитку теоретичного мислення, інтелектуалізації пізнавальної сфери.
Нові вимоги навчальний матеріал пред'являє і до процесів сприйняття. Підлітку необхідно не просто запам'ятати схему, якесь зображення, а вміти в них розібратися, що є умовою успішного засвоєння навчального матеріалу. Таким чином, поступово відбувається інтелектуалізація процесів сприйняття, розвивається здатність виділяти головне, істотне.
Шкільна освіта, поряд з пізнавальною функцією (передача дитині системи наукових знань про навколишню дійсність. А також озброєння його методами наукового пізнання), має реалізувати психологічну функцію (формування суб'єктивного світу особистості). Що стосується завданням інтелектуального виховання це означає, що метою освітнього процесу є не просто засвоєння шкільного курсу, а збагачення інтелекту учня.
Навчальна і позанавчальна діяльність учнів буде ефективною у виховному відношенні тоді, коли психологічний сенс форми її організації має об'єднуючий характер, тобто для здійснення діяльності потрібно об'єднати зусилля членів колективу. Особливу роль в спілкуванні школярів набувають дискусійні моменти, які максимально слід створювати і використовувати як у навчальному процесі, так і в позаурочній діяльності і в нерегламентованих контактах педагогів з учнями, також спонукати хлопців до обговорення між собою найбільш гострих проблем їхнього життя.
Найважливіше психологічне умова ефективності діяльності колективу - це громадська спрямованість справ, особливо основних, ведучих. Наприклад, при організації суспільно-корисної діяльності учнів велику роль відіграє такий засіб, як доручення. Вони можуть бути як індивідуальними, так і груповими і колективними. З огляду на психологічні особливості підліткового та раннього юнацького віку, очевидно доцільно часто використовувати і групові доручення.
Організовуючи будь-який вид діяльності, корисно мати на увазі ті реальні групи, які існують в класі, об'єднувати симпатизують один одному і товаришують між собою хлопців. Педагогу треба знати, враховувати і використовувати особливості цих груп, їх спрямованість, інтереси, вміння і т.д. Облік цих особливостей при розподілі функцій в організації та виконанні діяльності значно підвищує її ефективність.
Спілкування, як канал управління, «передує» діяльності, в яку педагоги включають школярів: через спілкування дається певна інструкція з організації діяльності та вносяться норми відносини в процесі її реалізації. Спілкування, як канал управління, супроводжує діяльність школярів: через спілкування педагог коригує способи її організації та реалізації, координує зусилля окремих груп учнів, колективу в цілому, коригує відносини. які складаються між учасниками діяльності.
Таким чином, школа є однією з рушійних сил розвитку особистості дитини, яке здійснюється через процес навчання і виховання.