Відомо, що, створюючи Петербург, Петро I звелів зводити в ньому в основному кам'яні будівлі, але в той же час цар мріяв і про місто-Парадіз, рай, як він неодноразово називав своє дітище. А який же рай без зелених кущів, що пом'якшують панування холодного каменю? І такими кущами стали парки.
Територію Олександрівського парку не відразу можна було порівняти з райськими кущами.
З моменту заснування Петропавлівської фортеці ця територія була її гласиса. Навіть після закінчення Північної війни в 1721 році, коли загроза місту з півночі минула, ця ділянка довгий час не забудовувався.
Першим проект парку склав архітектор Адам Адамович Менелас. Проект сподобався імператору Олександру I, однак він так і не був реалізований.
Уже за імператора Миколи I з ініціативою облаштування території виступив міністр фінансів Єгор Францевич Канкрін. За службовим обов'язком він часто бував в Петропавлівській фортеці, де знаходиться Монетний двір.
Незабаром Миколі I були надані малюнки, креслення і кошториси. Для реалізації задуманого Канкрин не став просити грошей з державної скарбниці. За розрахунками міністра фінансів на роботи цілком могло вистачити заощаджень міністерства. На перебудову всього гласиса цих коштів було недостатньо, тому проект стосувався лише його східній частині. Згідно з домовленістю новий парк передавався у відання Монетного двору.
Міністр фінансів був частим гостем на будівництві. Разом з садівником становив список необхідних тут дерев, чагарників і трав, стверджував ціни і меню відкривається тут ресторану. До речі, горілка і лікер повинні були продаватися за ціною від 5 до 10 копійок за чарку. Всередині парку провели кругову доріжку для їзди верхи, поруч - пішохідну доріжку. На території були встановлені альтанки, будиночок-кав'ярня, пісочниці для дітей. На згадку про імператора Олександра I парк назвали Олександрівським.
Частину гласиса, ще в 1843 році Микола I передав у відання Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель. Главноуправляющему графу Петру Андрійовичу Клейнміхелю імператор доручив «на еспланаді проти Петропавлівської фортеці влаштувати парк» і «при цьому випадку прокласти дорогу до Тючкову мосту для з'єднання цього парку з влаштованим вже Петровським парком ...». Свого часу в Петровському парку на Петровському острові вирощували північних оленів. За північними красенями доглядала група ненців, селівшіхся в маленьких юртах. Оленів використовували в упряжках під час всіляких свят.
Таким чином, дві частини Олександрівського парку влаштовувалися одночасно двома різними міністерствами. Правда, міністерство фінансів особливої потреби в коштах на проведення робіт не відчувало. А відомство графа Клейнмихеля було позбавлене фінансування. Тому до моменту відкриття східній частині Олександрівського парку інша його частина була влаштована лише частково.
Парк був обнесений огорожею з чотирма воротами. Зараз про них нагадує хіба що грати Зоологічного парку.
На території Олександрівського парку влаштований розплідник по вирощуванню саджанців декоративних і фруктових дерев, відкриті ресторан, балаган воскових фігур, побудовані гірки для катання.
У 1865 році в Олександрівському парку відкрився перший в Петербурзі Зоопарк. Для залучення публіки була влаштована молочна ферма з буфетом, де продавалися вершки, сметана, масло, молоко від корів, спеціально привезених з Голландії. Чималі гроші виручати Зоопарком і від продажу корму для тварин.
Цікаво, що Зоопарк відразу був розділений на дві частини: зоологічну і комерційну. Саме друга, тобто комерційна, частина і стала основним джерелом доходів.
Господарі спорудили велику літню естраду на 1380 місць і закритий театр на 500 місць. На цих сценах давалися циркові вистави, проходили «збірні» концерти, ставилися пишні феєрії, виступали оперні трупи, хори і оркестри. Зоопарк мав свій, спочатку духовий, а потім і симфонічний, оркестр.
Серед городян стали популярні симфонічні «четверги», в програмі яких були твори Чайковського, Рубінштейна, Римського-Корсакова, Вагнера та ін. Цікаво, що давалися і органні концерти, оскільки навіть цей інструмент був в Зоопарку.
Столична газета «Голос» відзначала що «Олександрівський парк і зоосад став місцем, куди можна піти з дітьми і незрівнянно більш пристойним місцем, ніж Таврійський або Літній сад».
Славився серед відвідувачів і ресторан «Екологія». Наскільки широко було поставлено ресторанна справа, свідчить хоча б те, що в штаті ресторану було близько ста офіціантів.
Приваблювало відвідувачів в Зоопарку і те, що він був обладнаний за останнім словом техніки. Так, якщо в місті ще було керосиновое, а потім газове освітлення, то сад вечорами висвітлювався багатьма електричними лампами, і мав, за розповідями сучасників, «казковий вигляд». Вже в 1889 році у Зоопарку з'явилася власна електростанція потужністю 66 кінських сил.
Великою популярністю користувалися так звані етнографічні виставки. Петербуржці під час проведення цих виставок могли побачити мешканців різних куточків земної кулі в національних костюмах, з домашнім начинням, зброєю, предметами побуту, познайомитися з їх танцями, звичаями, а заодно і з тваринами - як домашніми, так і дикими.
Взагалі, петербурзький Зоопарк і Олександрівський парк були місцем не тільки дивовижних подій, а й цікавих починань.
Так, наприклад, в 1870 році звідси піднявся перший в Санкт-Петербурзі аеростат.
Поділіться на сторінці