Облік молочної продуктивності корів має виключно важливе значення для оцінки і відбору тварин, визначення спадкових якостей биків, організації раздоя і нормованої годівлі корів, записи їх в племінні книги, оплати праці операторів і т.д.
Існує кілька способів обліку молочної продуктивності корів. Найбільш точні показники дає щоденний облік надоєного молока від кожної корови з подальшим підсумовуванням за всю лактацію. Однак такий облік пов'язаний з великими витратами праці. У більшості господарств проводять контрольні доїння корів три рази на місяць, наприклад, 5, 15 і 25 числа кожного місяця. А результати заносять в журнал контрольних надоїв. Помноживши кількість молока, отриманого в контрольний день, на число днів в періоді, обчислюють удій за період між контрольними доїння. Сума надоїв за всі періоди і становитиме удій за лактацію.
При вирощуванні телят подсосним методом молочність корів враховують так: підпускають теляти до корови і дозволяють йому смоктати з однієї половини вимені, а з іншого видоюють молоко, вимірюють, множать на 2 і таким чином визначають молочну продуктивність корови.
У Росії і в ряді країн Західної Європи, а також в США оцінюють корів по удою за 305 днів лактації. Оцінка зручна тому, що корова при звичайному її господарському використанні щорічно приносить теляти, відпочиває 60 днів і лактуючих 305 днів. При укороченою лактації (не менше 240 днів) враховують фактичний удій із зазначенням кількості днів лактації, при подовженою - удій за перші 305 днів.
Молочну продуктивність корови іноді визначають умовно за найвищим добовому удою, використовуючи коефіцієнт Вільсона, який становить в середньому 200. Встановлено високу кореляцію між удоями за перші 3 місяці і за 305 днів лактації. Для визначення продуктивності за лактацію удій за 3 місяці множать на коефіцієнт 2,6.
Для оцінки ефективності господарського використання тварин часто враховують річний удій на фуражну корову, який обчислюють таким чином:
- визначають, скільки протягом звітного року кожна корова перебувала в господарстві, потім складають кількість фуражних днів всіх корів;
- враховують, скільки нетелей переведено в стадо корів і скільки днів після отелення кожна первістки перебувала в господарстві. Підсумовують фуражні дні всіх первісток, переведених в основне стадо з нетелей, всіх корів, включаючи ялових;
- середньорічне число фуражних корів встановлюють шляхом ділення загальної кількості фуражних днів на 365;
- середній удій на фуражну корову за рік визначають діленням валового надою за рік на число фуражних корів.
З 1989 р введений новий порядок обліку продуктивності корів виходячи з
валового виробництва молока, отриманого за рік, і поголів'я корів, наявних на початок року. Таке обчислення продуктивності корів спрощує бухгалтерський і зоотехнічний облік і дозволяє об'єктивно порівнювати молочну продуктивність корів, закріплених за окремими операторами машинного доїння.
У зоотехнічної практиці і в наукових дослідженнях корів оцінюють по вирівняні показником - 4% -му молоку. Розрахунок проводять за формулою
М 4% = М (0,4 + Ж х 0,15),
де М 4% - кількість 4% -го молока, кг;
М - кількість молока за лактацію, кг;
При порівнянні молочної продуктивності корів різного віку обчислюють умовний удій, скоригований на вік, з використанням коефіцієнтів. Наприклад, щоб привести удій первістки до рівня продуктивності повновікових корови, його множать на 1,3, а удій корови другого отелення - на 1,1.