Аміров Наіль Багаувіч - д.м.н, професор, заслужений діяч науки і освіти, академік РАЙ, Заслужений лікар РТ, лауреат Державної премії з науки і техніки, сертифікований фахівець-кардіолог, гастроентеролог, терапевт, лікар загальної практики.
Для початку дільничні лікарі взяли на себе функції лікарів, спеціалізація яких максимально наближена до терапії. Наступний етап - заміна лікарів більш вузьких спеціальностей: гастроентерологів, отоларингологів, офтальмологів і інших. В результаті дільничні лікарі стали надавати не тільки первинну допомогу, а й курирувати пацієнтів з хронічними захворюваннями, консультувати людей в гінекології і акушерства. І тут мимоволі постає безліч питань: чи можливо поєднати такий обсяг медичних знань з якістю їх використання? Чи не впливає дана навантаження на кадровий потенціал? На ці та інші питання дав нам відповіді професор, Заслужений лікар Республіки Татарстан, лікар загальної практики Аміров Наіль Багаувіч.
- Лікар загальної практики - клініцист широкого профілю. Якими знаннями він повинен володіти?
- Лікар загальної практики повинен знати всі можливі патології, які можуть трапитися з людиною, починаючи з дитячого віку, закінчуючи літнім. Будь-яке захворювання лікар повинен розпізнати і зуміти розробити правильну методику лікування. І тільки в разі, якщо його спеціальних знань буде недостатньо, він може звернутися до лікарів вузького профілю. Сімейні лікарі надають медичну допомогу всім людям незалежно від їхньої статі, віку та виду захворювання. Я вважаю, що майбутнє первинної медичної допомоги саме за такими лікарями. Лікарі загальної практики працюють в більшості країн світу. Згодом вони витіснять дільничних терапевтів і в нашій країні.
На сьогоднішній день принцип роботи лікаря загальної практики поки що небагато чим відрізняються від роботи дільничного терапевта, так як людина не може прийти в поліклініку і вибрати для своєї сім'ї певного лікаря, орієнтуючись на його репутацію і професіоналізм. Причина цього, у тому числі, і в закріпленні громадян за певною територією.
- Яким чином відбувається перекваліфікація дільничних терапевтів і педіатрів?
- У нашій країні люди, які навчаються в медичних ВУЗах, отримують широку освіту, і на сьогоднішній день вже є кафедри, які відразу можуть прийняти терапевтів і педіатрів на навчання за спеціальністю лікар загальної практики або сімейний лікар.
На нашій кафедрі лікарі отримують знання з усіх вузьких спеціальностях, включаючи гінекологію, хірургію, офтальмологію і ін. Ну і звичайно ж у нас проводиться навчання в областях основних терапевтичних напрямків - кардіології, гастроентерології, пульмонології та ін.
Кожні 5 років сімейний лікар повинен проходить навчання і підвищувати кваліфікацію на нашій кафедрі. Він прослуховує курс лекцій, бере участь в практичних заняттях, здає іспити і тільки після цього отримує диплом з продовженням свого сертифіката. У ряді країн це навчання проходить кожні три роки. Також є ще інша форма навчання - це облік балів (вони накопичуються за участь в конференціях, за виступи з доповіддю, написання статей і ін.).
- Чи не означає впровадження «всезнаючих докторів» в практику, що в кінцевому підсумку вони витіснять не тільки дільничних лікарів, але також і вузьких фахівців?
- Сімейний лікар може тільки виявити захворювання, вилікувати його на ранній стадії, провести профілактику, але складні випадки все одно залишаться у веденні вузьких фахівців. Тому можна однозначно сказати, що лікарі загальної практики лише трохи розвантажать вузьких фахівців, але замінити їх не зможуть.
Не варто думати, що сімейний лікар - це своєрідна панацея від всіх бід, це звичайно ж оману.
З його знаннями можна спостерігати за організмом пацієнта в цілому, але при нагоді виникнення екстрених і нестандартних ситуацій потрібно завжди користуватися швидкою медичною допомогою і консультацією з вузькими спеціалістмі.
- Не дивлячись на малий вік спеціальності, які результати від роботи сімейного лікаря можна вже спостерігати?
- Численні опитування, проведені для контролю системи, показали, що після того як вУкаіни з'явилися лікарі загальної практики, значно розширився діапазон захворювань, з якими звертаються пацієнти, зменшилася кількість консультацій у фахівців і збільшився обсяг діагностичної роботи. Безпосередньо для самих пацієнтів отримання медичної допомоги стало зручніше, так як тепер їм не потрібно витрачати час на черги відразу до декількох фахівців.
За статистикою в Німеччині і Великобританії (в цих країнах первинний прийом ведуть тільки ці фахівці, незалежно від характеру захворювання) тільки 20% людей продовжують свою діагностику і лікування у вузьких фахівців. Я думаю, і вУкаіни ми можемо прийти до схожих результатів. Це буде значно дешевше і ефективніше.
- Інститут сімейних лікарів відомий і добре розвинений в європейських країнах. У чому відмінність лікаря загальної практики вУкаіни від закордонного?
- Так як за кордоном лікар загальної практики - вже утвердився і налагоджений в практиці зразок надання медичної допомоги, ми намагаємося враховувати його багаторічний досвід і знання.
Головна відмінність української та зарубіжної сімейної медицини полягає в тому, що в Європі і США лікар загальної практики повинен знати кожного свого пацієнта, пам'ятати історії хвороб усіх членів його сім'ї в декількох поколіннях. У нас же поки таке неможливо, адже за нормативами наш сімейний лікар повинен обслуговувати не менше 1000-і людина. За кордоном будь-яка людина може сам підібрати собі лікаря по інтернету: всі відомості про лікарів у них публічні. Доступна інформація про його медичній освіті, місцях його роботи, наукових роботах, які він робив, в яких наукових дослідженнях він брав участь. Можна у вільному доступі отримати інформацію навіть про те, чи мав цей лікар судові позови і чи були на нього скарги.
Наступна відмінність полягає в тому, що поки що наш лікар загальної практики володіє не всіма потрібними знаннями. У нас, на жаль, лікарі не завжди вміють робити ультразвукові дослідження, дослідження функцій зовнішнього дихання, електрокардіограми, дивитися хворого в гінекологічному кріслі. Лікар за кордоном виконує функцію «поліклініки». Більш того, якщо він не може з якихось причин лікувати пацієнта на дому і направляє його в стаціонар, то сам його курирує. Він лікує всю сім'ю: і дітей, і жінок, і чоловіків, і літніх людей.
У досконалому вигляді сімейний лікар сам повинен визначати, яка кількість людей він може обслужити.
Але є одна особливість, яка однакова у всьому світі: у лікарів загальної практики немає вихідних, так як в будь-який час дня і ночі його можуть викликати для надання допомоги.
- Як мінімізувати кількість помилок при такій багатопрофільної спеціальності?
Щоб мінімізувати помилки, перш за все потрібно правильно оцінити всі симптоми, бути уважним до всіх заяв пацієнта, дуже ретельно зібрати анамнез. Далі потрібно порівняти наявну симптоматику і дані анамнезу і постаратися поставити правильний попередній діагноз. Наступний крок - в найкоротші терміни провести планові дослідження, а вони вже безумовно допоможуть лікаря підтвердити або спростувати поставлений діагноз.
Лікар загальної практики наділено новими повноваженнями - а це означає, що відповідальність за пацієнта також додалася.