У міру розвитку цивілізації естафета практичного взаємодії
дії з «іншим світом» від шаманів передавалася магам і жерцям.
Відмінності між цими двома професіями на зорі історії були
істотні. Жерці, як організатори і розпорядники религи-
озних обрядів одночасно були і магами, тобто володіли
навичками взаємодії з «іншим світом».
Магія як мистецтво за допомогою свідомості впливати на
навколишній світ цілком і повністю в своїй основі спирається на
тисячолітній досвід шаманізму. Однак з плином часу
виникли і характерні відмінності. І деякі з них мають принци-
піальной характер: в магії стало використовуватися слово.
Термін «маг» сходить до загального для всіх європейських мов
індоєвропейського кореня, що означає «високий, великий».
Звідси, як вважають вчені, відбулися російські слова «можу-
щество, міць, я можу »(тобто« я здатний що-небудь зробити »).
Давньоруська слово «мощі», тобто «тіло, останки», також
походить від цього кореня. Більш того, воно вказує на джерело
сили або могутності - це людське тіло.
Глава 4 Історія контактів з «іншим світом» 126
Магія в житті стародавніх товариств, будь то Древній Єгипет або
Месопотамські держави, займала величезну місце. практично
жодне з громадських заходів: будівництво, виготовлення
предметів побуту, збір врожаю, військові дії або побут - не обхо
сідали без відповідних магічних дій і ритуалів.
У III тисячолітті до нашої ери давньоєгипетські жерці вже
чітко уявляли собі значення і роль людського слова. В
дослідженнях відомого російського сходознавця Б. А. Тураєва приво-
дяться чудові приклади найдавніших монотеїстичних
конструкцій світобудови. На думку одного з жерців міста
Мемфіса, «все суще отримало буття спочатку в серце». Саме
серце в далекій давнині розглядалося як вмістилище душі
і орган мислення верховного бога і людини. народжені там
думки перетворюються в реальність, матеріалізуються «в усі суще
ствующее від богів до черв'яків »за допомогою мови, тобто слова.
Однак ми допустили б помилку, розглядаючи зв'язок «думка-слово»
занадто поверхово і однозначно. квінтесенцією такого
недалекоглядного підходу є судження про те, що стародавні
люди сприймали слово в якості безпосереднього здійснення
дії. «Висловлене слово має ціну дії», - ось звичайне
примітивне судження про ставлення наших далеких предків до
використання слова в магічних діях. це оману
грунтується на змішуванні двох різних способів використання
слова. Перший - це застосування його в якості «чарівної
палички »для здійснення конкретної дії по впливу на
навколишній світ. Такі слова, або заклинання, в Стародавньому Єгипті
називалися «хека» - керуючими словами. відомий арабський
розповідь, повідомляє про спосіб побудови Великої піраміди, де
є вказівки на використання «хека»: «Під камені підкладали
великі листи папірусу, на яких було написано безліч
127 Частина перша Надможливості людини
таємних слів. Потім по каменю вдаряли паличкою, і він пересувався
по повітрю на відстань польоту стріли. Таким чином він в кінці
решт досягав піраміди ».
Саме по собі використання для магічних дій управ
ляющих слів ніколи не було секретом. Вся справа в тому, хто,
коли і в яких умовах їх застосовує. Слово набувало чинності в
устах справжнього мага і тільки у нього. Однак він міг тимчасово
передати цю силу разом зі словом і іншій людині. Про таке
випадок повідав давньогрецький письменник Лукіан у своїй повісті.
Якийсь грек Евкрат здійснив подорож до Єгипту з метою
познайомитися з можливостями місцевих магів. У Мемфісі він
зустрівся з магом високої кваліфікації, який двадцять три
року навчався ремеслу в підземному храмі. мандрівник був
вражений тим, що маг міг керувати рибами і тваринами, обіта-
ющими в Нілі. Він, наприклад, катався на величезних крокодилів. В
будинку чарівника Евкрат не виявлено слуг. Але в них, як виявилося,
не було необхідності. Коли потрібно було щось зробити по
дому, маг вішав на дверний замок плаття або мітлу, вимовляв
керуючі слова і предмет виконував потрібну роботу. Після чого
господар знову виголошував заклинання і «слуги» поверталися на
свої місця.
Якось раз Евкрат підслухав магічне заклинання і вирішив
перевірити його дію за відсутності господаря. Він наказав толкуше
- дерев'яному відру, принести води. Коли веління було
виконано, Евкрат спробував скасувати наказ, але толкуша
продовжувала носити воду. Мандрівник не знав заклинання, отме-
няющих початковий наказ! У розпачі Евкрат зламав
толкушу навпіл, але обидві половинки взялися за глечики і
продовжували носити воду. Дому загрожував би справжній катаклізм,
потоп, якби маг вчасно не повернувся і не скасував заклинання.
Глава 4 Історія контактів з «іншим світом» 128
Аналогічний сюжет можна зустріти в чарівних казках
різних народів. Є він і в російській фольклорі: згадайте казку про
Емеле «По щучому велінню, по моєму бажанню». Однак чим
далі ми відсувається від давніх часів, тим все більше іска-
жений вноситься в такі розповіді. І вже в російській переказі роль
слова стає абсолютно незрозумілою. Так в чому ж первонах-
чільного полягала сила велить слова? Маг міг зробити
над ним дію, яке можна приблизно охарактеризувати
сучасним терміном «зарядити», тобто надати слову нові
властивості, раніше в ньому відсутні. Тільки в цьому випадку слово
ставало еквівалентом дії! Проголошення «зарядженого»
слова викликало дію, яке могло бути зовсім несовме-
Стиму зі смисловим його значенням, а було «запрограмовано»
магом. Таким же чином могли бути «заряджені» і будь-які
предмети: палички, талісмани, амулети і т. д. І в цьому сенсі
слово нічим не відрізнялося від цих предметів.