Поняття людської гідності говорить нам про осо-бій цінності людини. Почуття власної гідності - це переживання власної цінності та затвердження її, можливо, всупереч обставинам,
Проблема гідності була висвітлена в етичних тру-дах видатного німецького мислителя XVIII ст. Іммануїл-ла Канта. Кант стверджував, що людина як розумна суще-ство ніколи не може бути лише засобом подібно про-стій речі, а завжди є метою сам по собі. Саме з розумності людини виникає, по Канту, його гідний-ство - особлива цінність і значимість людей як особистостей.
Кожна людина має гідність в силу своєї розумності і приналежності людського роду, та-ким чином, гідність - родове якість розумних істот. Здатність усвідомлювати, ставити цілі, дотримуватися морального закону - це те, що піднімає людей над сліпий природою, яка живе тільки стихійними вле-нями, що знаходиться в лещатах необхідності. Чоло-століття причетний розуму і волі, і це робить його достой-ним особливого становища в світі. Кожен, вважає Кант, зобов'язаний відчувати, що він гідний істинно человечес-кого відносини, повинен володіти глибоким самоуваже-ням, визнавати в собі істота з особливим статусом в
бутті. При цьому, стверджує великий мораліст, каж-дий повинен також визнавати і поважати гідність дру-гих людей. Всі люди рівні у своїй гідності, в цьому сенсі серед них немає більш значущих і менш значущих.
Ідеї І. Канта про гідність стали основоположними-ські для раціоналістичної етичної думки після-дних століть. Кант засновує гідність на розумно-сті як власне людському якості, і, будучи ав-тором безрелігійним, ні словом не згадує про Бога. На противагу І. Канту вся релігійно-філософ-ська західноєвропейська традиція вбачає гідний-ство людини в його богоподобии. Господь створив людину за своїм образом і подобою, він вклав у нього дух, кото-рий вище обмеженого земного розуму, і хоча людина згрішила і впав, він зберігає свою глибинний зв'язок із Всевишнім. Людина як духовна істота має сво-бодой - цілком Божественної прерогативою - і спосіб-ністю до творчості. Його душа безсмертна, вічна, і цим він в корені відрізняється від всіх інших живих істот. З точки зору християнства, людина повинна бути смиренним-ним і відчувати страх божий, і все ж він має осо-бим гідністю і особливою повнотою буття: він з'єднав-ет в собі безсмертне духовне начало і тілесність, пліт-ську матеріальну завершеність. У цьому сенсі чоло-вік навіть вище ангелів, тому що ті - тільки духи, а він - універсальне єдність духу і матерії, поцюстороння-нього і потойбічного, смерті і безсмертя.
Гідність людини - в його можливості, будучи земним істотою, вибрати шлях до Бога, правильно упо-вимагає свою свободу, добровільно простягнувши руку навстре-чу Христу.
Як бачимо, і в релігійній, і в безрелігійної тра-діціі гідність людини розуміється як його здатність піднятися над детерминацией природними умо-виями, як здатність піднятися і стати над грою несвідомих сил, які намагаються зім'яти його і підпорядкувати
собі. Дух і розум - ті внутрішні інстанції, завдяки яким ми гідні кращої долі, ніж доля кам-ня, що котиться з гори, саме вони дають нам право ува-жати і цінувати себе.
Перше розуміння - розуміння гідності як доб-родетельності - просто нероздільно зливає «гідний-ство» і «достойність». Про кого-небудь говорять: «Це дос-Тойн людина», маючи на увазі, що дана особа об-ладает моральними чеснотами, т. Е. Добродете-лями, цінуємо в суспільстві. Гідна людина - це людина, що відповідає моральному зразком: доб-рий, чесний, стійкий, справедливий і т. Д. Гідна людина і веде себе незмінно гідно: не принижує себе і не принижує інших. Він дотримується людську гідність кожного, і в будь-якому іншому індивіді бачить саме людини, а не просто злодія, жебрака або ворога. Гідна людина надходить гуманно і справедливо, навіть якщо ніхто цього не бачить, він не йде на підлість, наклеп, інтриги, тому що не бажає робити зла і пре-
давати людське в самому собі. Він відчуває глиб-кую відповідальність перед власною особистістю.
Друге розуміння гідності - це акцентування в першу чергу тих самих якостей надприродного і ду-духовно-психологічної свободи, про які говорить фі-лософія.
• Уміння протистояти своїм ницим влечені-
ям, вміння боротися з власними тілесними побуж-
новами, бажаннями і пристрастями. Людина, що володіє
почуттям власної гідності, не стане, навіть якщо
він дуже голодний, принижено благати про шматок хліба лю-
дей, які явно стануть його третирувати і над ним на-
смехаться. Він перетерпить фізичні страждання, але не
зробиться іграшкою і забавою в руках недоброзичливців.
Така людина не буде молити про любов того, хто його не
любить, він приборкає власну пристрасть, вважаючи за краще ви-
прохань задоволенню цілісність власної
особистості. І, нарешті, людина з гідністю ніколи
не піде в рабство до інших заради матеріальних благ і
фінансову благополуччя. Свобода і самостійність
для нього краще «золотої клітки».
• Уміння стійко і мужньо зустрічати випадаю-
щие на твою долю. Ніхто з нас не ограж-
ден від можливих втрат і ударів долі. кожен мо-
жет втратити здоров'я, близьких, роботу, ті опори, кото
риє існують в нашому житті і без яких ми не
мислимо себе. Для будь-якої людини може також стати
питання про якийсь радикальний виборі, який потребу-
ет відмовитися від багатьох благ, може виникнути борг,
якого не було раніше - необхідність йти на виття-
ну, непосильно працювати або доглядати за тяжелоболь-
вим. Зустріти такого роду випробування з гідністю
- це значить не розгубитися, не впасти в істерику, що не
почати кидатися, скиглити і проклинати все на світі. це
значить не бігти від проблеми, а шукати шляхи її найбільш
гуманного та ефективного вирішення. гідність сохра-
______________________________________ Лекція 5
няет той, хто після першого шоку збирає свою волю в кулак і цілеспрямовано діє: воює, трудиться, вуха-живає - виконує свій обов'язок. Гідність притаманне тому, хто після своєї особистої втрати не починає нена-бачити весь світ, що не спивається і не впадає в безисходен-ву депресію, а продовжує жити, прагнучи НЕ отрав-лять існування ні собі, ні іншим.
схвалення. Гідність - переживання більш внутрен-неї, інтимне, воно далеко не завжди потребує, в демон-страції і нерідко є просто станом душі, що не вимагає яскравого поведінки.
В ідеалі володіння гідністю включає в себе всі перераховані нами розуміння: це і почуття безуслов-ної власної цінності, і володіння сукупністю позитивних моральних якостей, і вміння піднятися над бажаннями і обставинами, і повагу загально-ства, пов'язане з умінням заслужити гарну репута-цію і підтримати свою честь. Вихідним і фундамен-тальний моментом є, звичайно, перша якість - відчуття себе особистістю, суб'єктом роздуми, волі і вибору. Власне, все конкретні тлумачення гідності засновані на наявності саме цього момен-ту: якщо людина не поважає себе як особистість, він не може бути ні моральним, ні стійким, ні шанованим з боку інших. Тільки безумовне самоповагу і при-нятие себе служить основою зростання у всіх інших сферах людських відносин.
Хоча гідність є невід'ємною «родової чер-тій» людей, його можна втратити, і багато людей його ті-ряют. Втратити гідність - значить уподібнити себе речі, зробитися засобом в руках інших людей, причому зробитися їм добровільно. І. Кант з гнівом і пафосом протестує проти такої поведінки. Він вчить своїх читачів не раболіпствувати, що не холопствовать, не по-падати в боргову залежність, яка може привести їх до ролі розмінної монети в чужій грі. Людина, вва-тане Кант, не повинен стати предметом продажу ні за ка-кую ціну. «Не будьте дармоїдами і підлесниками! Не допускайте нехтування своїх прав іншими! »- волає ве-лікій мораліст. Глибоко шануючи гідність в челове-ке, Кант стверджує, що людина ні перед ким не дол-дружин падати ниць, навіть перед самим Богом. Коли ви па-даєте ниць, ви вклоняєтеся вже не ідеалу, а ідолу.
_______________________________________ Лекція 5
Як зберегти гідність?
Чи можливо, однак, зберегти власне досто-інство - т. Е. Самоповагу і шанобливе ставлення до самого себе, коли ми виходимо зі сфери високих фі-лософскіх роздумів в реальний світ, повний НЕ-взгод, бруду, крові, насильства і принижень? Чи є усло-вия, що перешкоджають і сприяють збереженню до-стоінства? Розглянемо коротко ці питання.
Попрання гідності людей відбувається не тільки в силу недосконалих економічних механізмів, за всіх часів воно здійснювалося за допомогою політичної машини. Все тиранії, всі тоталітарні держави, раз-ного роду деспотії вогнем і мечем викорінювали гідний-ство і гордість своїх громадян. Страти, фізичні пит-ки, бичування, ганебні стовпи, в'язниці і каторги име-ли метою упокорення незгодних і непокірних, примі-нялись для того, щоб люди забули про своє гідний-стве, щоб вони раділи просто фактом фізичного існування, що протікає без болю і знущання, і ні на що не претендували. Часом в історії возника-ли дивні підміни і компенсації: так, в нашій стра-ні в сталінський період особисту гідність фактично була витіснена поданням про гідність радянсько-го народу або гідність пролетаріату. Власна гордість не заохочувалася, збереження свого «я» безущер-бним і не піддається розчиненню вважалося своєрідна-різним гріхом, індивідуалістичним вивертом. Чоло-століття мав відмовитися від гідності на користь кол-тиву, його намагалися зламати, примушували каятися в недосконалих проступки, звинувачувати самого себе і пла-кати. Такі своєрідні «обряди» практикувалися по-всеместно, як би стверджуючи, що істинного поваги
гідна тільки спільність. Говорячи словами поета, «оди-ка - нуль».
Тут ми виходимо за рамки розмови про те, якою мірою людина може вплинути на інших людей і загально-ство, і неминуче звертаємося до внутрішнього світу, кото-рий все ж є самостійним регіоном буття, особливою сферою, відмінною від зовнішньої комунікації і здатної зберігатися в цілісності незважаючи ні на що.
благ і визнання зовнішнього світу, який його ні до-знає. Сам фактична відмова виступає як приниження і знищення гордості. Але якщо індивід говорить собі, як це роблять монахи і аскети: «Мені і не треба цих ваших благ, я знаю інший світ, духовний», - він пере-стає страждати і відновлює втрачене самоуваже-ня. Він більше не претендент, що не претендент, якому відмовлено, він йде своїм шляхом, нехай дивним з точки зору обивателя, але душа його при цьому спокійна, а його гідність - з ним. Напевно, це шлях небагатьох, але він дозволяє особистості знайти себе, коли зруйновані чисто світські основи самоповаги.
Практично в будь-яких обставинах людина може зберегти свою гідність - внутрішню самостійність ність, власну точку зору, оцінки, судження. Він завжди здатний ставитися певним чином до сво-йому положенню, до своїх страждань і поневірянь, що не слі-ваясь з ними. Якщо він добровільно не погодився бути безвольною річчю в чужих руках або іграшкою зовнішніх сил, то він хоча б внутрішньо може грати свою гру, бути собі на умі, існувати в просторі свого соб-ного, нікому не доступного свідомості і цим збереженні-нять свою гідність - продовжувати сприймати себе як особистість і як цінність. Це можливо і в умовах конц-табору, і перед розстрілом, і при важкої болісної хвороби. Це, звичайно, дуже важко, але це можливо.
У аргентинського письменника Борхеса є розповідь про чоло-столітті, якого ведуть на розстріл, а він думає про те, що не залишили кращого свого твору, про який меч-тал все життя, і він благає Бога дати йому таку можли-ність. Бог почув його молитву. Останнім мгновено-ня, коли солдати вже натискали на курок, час раптом зупинився, все завмерло, і тільки один лише в'язень зберіг здатність діяти і рухатися. Він не-повільно взявся за свою працю. Він писав і писав, про-замислюються і втілював на папері обдумане. нарешті його
________________________ Лекція 5
Звичайно, набагато краще, коли наша гідність не проходить страшних випробувань і не піддається ущемлені-нию, але, на жаль, від ударів долі ніхто не огороджувальні-ден, тому кожен повинен бути готовий сам подбати-ся про автономність своєї особистості і про власний до -стоінстве.