Паратуберкульоз - хронічно протікає інфекційна хвороба жуйних, переважно-ного великої рогатої худоби і овець, що характеризується повільно раз-Віва продуктивним ентеритом, періодичної діареєю і прогрес-рующим схудненням.
Збудник - Mycobacterium paratuberculosis. Пер-вічні діагноз ставлять на підставі епізоотологічних, клінічних дан-них. Діагноз обов'язково підтверджують результатами патолого-анатомічного розтину убитих з діагностичною метою тварин, бактеріоскопічне і гістологічним дослідженням матеріалу. У господарствах, які не-благополучних по паратуберкульозу великої худоби, хворих тварин (до-клінічна форма) виявляють алергічної пробою з туберкуліном для птахів і дослідженням сироватки крові в РСК.
Лабора-торная діагностика паратуберкульозу заснована на результатах бактеріоло-ня, серологічного та гістологічного досліджень.
Бактеріологічне дослідження. Для дослідження беруть фекалії з грудочками слизу (не менше 10 см 3) і смужками крові.
Для посмертного бактеріологічного і гістологічного досліджень відбирають 305 різних ділянок тонкого відділу кишечника і 2-4 брижових лімфовузлів. При цьому відбирають змінені ділянки кишечника (з потовщеннями стінки, з вираженою складчастістю слизової оболонки), і збільшені лімфовузли. Відрізки кишечника і лімфовузли необхідно поміщати в різні банки.
Для бактеріологічного дослідження відібраний матеріал можна консервувати стерильним 30% -ним водним розчином гліцерину або заморожувати. Матеріали для гістологічного досліджень обов'язково фіксують у 10% -му розчині формаліну. Відрізок зміненого кишечника злегка промивають кип'яченою водою, накладають на один кінець лігатуру, наповнюють розчином гліцерину, потім зав'язують другий кінець і поміщають в банку з гліцерином.
Мікроскопічне дослідження вихідного матеріалу. Готують мазки зі слизової кишечника і лімфатичних вузлів шляхом розтираючи-ня матеріалу між двома предметними скельцями. Препарати забарвлюють за методом Ціля-Нільсена. Досліджують 50 і більше полів зору в декількох препаратах. У забарвлених мазках клітини збудника видно як короткі, червоного кольору паличкоподібні бактерії, розміром 0,6-2,0 х 0,2-0,5 мкм, розташовані поодиноко, парами, у вигляді «палісаду». При субклінічному перебігу хвороби тільки приблизно в 25-30% випадків можливе виявлення збудника в препаратах фекалій.
Інтерпретація факту виявлення кислотостійких бактерій в ма-ріалів повинна бути досить обережною, тому що це можуть бути і Сапро-Фітни мікобактерії. Оскільки виділення збудника з фекаліями про-виходить періодично, бактеріоскопічне дослідження при отрицатель-ном результаті необхідно повторювати.