Збудник ендемічного (даху-сіного) висипного тифу (Rickettsia typhi) викликає захворювання, подібне за клінічними проявами з епідемічний висипний тиф, тому лабораторна диференціація цих двох інфекцій має важливе значення для встановлення точного діагнозу і для цілей епідеміології.
Серологічний метод грає важливу роль вдіфференціаціі ендемічний-ського та епідемічного висипного тифу. Застосовуються РСК і РА з антигенами з Rickettsia prowazekii і Rickettsia typhi. При ендемічному висипний тиф титр сироваткових антитіл до Rickettsia typhi в 3-4 рази перевершує титр до Rickettsia prowazekii.
Біопроба. При відсутності культури тканини прово-дять внутрішньочеревне зараження кров'ю хворих морських свинок-самців. Поява скротальной реакції (періорхіт), лихоманки і виявлення рік-КЕТС у вагінальних оболонках яєчок підтверджує діагноз ендемічного висипного тифу.
Лабораторна діагностика Ку-лихоманка.
Збудник Ку-лихоманки (Coxiella burnetii -Ріка-КЕТС Бернета) викликає гостре (рідше підгострий або хронічний) інфекційно-ве захворювання з поліморфною клінічною картиною. Для ла-бораторно діагностики цього риккетсиоза застосовують серологічний метод (РА, РСК), в деяких випад-ях - непряму РИФ, біологічну та шкірно-алергічну проби.
Серологічний метод є основним у лабораторній діагностиці Ку-лихоманки. Серологічні реакції (РА і РСК) для визначення антитіл до Coxiella burnetii в парних пробах сироватки крові хворих Ку-лихоманкою ставлять з антигенами I фази (імуногенний ЛПС) і II фази (малоіммуногенний антиген) збудника. Діагностичний титр 1: 4.
Алергодіагностика. Шкірну алергічну пробу проводять за звичайною методикою (0,1 мл алергену під шкіру), викорис-чаплі як алергену розчинний антиген з рикетсій Бернета I фази, автоклавуватися культуру коксіелл або ЛПС I фази. Результати проби враховують через 24-48 год за наявністю і розмірами інфільтрату, гіпер-ми Академії, набряку. Проба специфічна, але придатна тільки для ретроспективної діагностики. У перехворілих вона оста-ється позитивною протягом 10 років.
Біопроба - внутрішньочеревне або інтратестикулярно (в товщу яєчок) зараження досліджуваним матеріалом морських свинок самців, курячих ембріонів в жовтковий мішок. Виявлення риккетсий здійснюється в мазках-відбитках внутрішніх органів, забарвлених за Романовським-Гімзою або Здродовського. В даний биопроба в реальній практиці не використовується в зв'язку з впровадженням культур тканин для культивування і виділення рикетсій.
Лабораторна діагностика лихоманки цуцугамуши.
Лихоманка цуцугамуши викликається Orientia tsutsugamushi і характеризується лихоманкою, по-раженіем нервової системи і органів кровообігу в результаті розвитку множинних васкулитов.
Матеріалом для дослідження служать кров, взята в період лихоманки, для виділення збудника, а також сироватка крові для серологічної диагно-стики.
Культуральний метод. Збудник лихоманки цуцугамуші в матеріалі від хворого можна виділити шляхом зараження перещеплюваної культури клітин L і на клітинах первинно-трипсінізірована фібробластів курячого ембріона.
Серологічний метод. Проводиться з другого тижня хвороби. Для визначення специфічних антитіл в крові хворих використовують ІФА, РА (з антигеном з культури Proteus mirabilis OXk), непряму РИФ, РСК.
Біопроба. Кров'ю хворого внутрибрюшинно заражають білих мишей, які через 6-14 днів гинуть. Рикетсії виявляють в мазках-отпе-чатку внутрішніх органів тварини, забарвлених по Романовським- Гімзою, Здродовського або люминесцирующими сироватками проти Orientia tsutsugamushi.
.Мікробіологіческаядіагностіка риккетсиозов групи плямистої лихоманки Скелястих гір.
До цієї групи рикетсіозів відносяться марсельська (Астраханська) лихоманка (збудник Rickettsia conorii), осповідного (везикулярний) риккетсиоз (збудник Rickettsia akari) плямиста лихоманка Скелястих гір (збудник Rickeftsia rickettsii), кліщовий висипний тиф Сибіру і Північної Азії (збудник Rickettsia sibirica) .
Біопроба - внутрішньочеревне зараження матеріалом від хворого морських свинок самців або білих мишей. Рикетсії цієї групи викликають у морських свинок через 6-14 днів після зараження скротальний феномен з некрозом мошонки, а у білих мишей (збудник везикулезного риккетсиоза) - перитоніт.
Серологічний метод. Для виявлення антитіл в сироватках крові біль-них з 2 тижні заболе-вання в динаміці (дослідження парних сироваток) використовують непряму РИФ, ІФА, РСК, РНГА. Наростання титру антитіл в 4 і більше разів на динаміці хвороби підтверджує діагноз риккетсиоза.