Філософія розглядає культуру як цілісне і багатовимірне явище суспільного життя. Для філософії важливо відповісти на пи-си про те, що таке культура, яке місце вона займає в історичному процесі і яку роль відіграє в життєдіяльності людини. Культура співвідноситься з людиною як істотою, якому притаманні унікальні характеристики і способи існування в світі. Що ж таке культу-ра з точки зору філософії?
Вперше цей термін був застосований римським оратором і филосо-фом Цицероном. Під культурою він розумів позитивний вплив фило-софії на розум людини. На його думку, філософія є "культурою розуму", тонким інструментом для пізнання навколишнього світу.
У середні століття культура асоціювалася насамперед нд ?? його з религиоз-ним досвідом людини, з його здібностями жити за заповідями Творця. Культура - це богоподобие людини, його служіння Богу, терпіння і смирення.
Навпаки, в епоху Відродження під культурою стали подразуме-тися високі гуманістичні ідеали. Культурним вважався свобод-ний, універсально розвинений, розумний і діяльний чоловік.
Просвітителі XVIII в. (Ф. Вольтер і ін.) Дивилися на культуру як втілення в ній світлого, цивілізованого початку. Відповідно, культурність нації протиставлялася ними варварському станом народів, їх первісної дикості. Культура вимірювалася досягненнями, перш нд ?? його наук і ремесел, її метою вважалося зробити вс ?? ех людей щасливими, а суспільний лад - досконалим і справедливим.
У класичній марксистській філософії ХІХ століття поняття культу-ри стало застосовуватися для характеристики творчих ( "сутнісних") сил; людини і сукупних результатів його діяльності. У марксизмі підкреслювалася ідея обумовленості культури конкретним способом мате-ріального виробництва, характером суспільно-економічної фор-мації та історичної епохи. Вважалося, що культура нд ?? егда носить конк-ретних-історичний характер (феодальна, буржуазна і т.д.), а її вищим проявом стане в перспективі культура комуністичного суспільства. У марксизмі були досліджені різні прояви культури: культура праці, політична культура, духовна культура суспільства.
Різноманітні трактування поняття культури з'явилися до соціальних фондів-ної філософії на рубежі XIX і початку XX ст.
Так, Ф. Ніцше гостро критикував культуру і бачив в ній нд ?? його лини засіб для придушення і поневолення людини за допомогою правових та інших норм, приписів і заборон. О. Шпенглер став відомий своєю теорією "локальних культур", в якій він заперечував прогрес в історії культури і наявність в ній органічної єдності різних культур.
У філософії XX ст. культура розглядалася з різних сторін. Так, в деяких навчаннях культура зводилася насамперед нд ?? його до дос-тижения науки і техніки, які нібито здатні забезпечити стре-мітельний прорив людства в блискуче майбутнє. Навпаки, в док-ладах Римського клубу (А.Петей і ін.) Було наголошено на необ-ходімость вдосконалення самої людини, в разі якщо він хоче вижити в умовах загострення глобальних проблем. А. Швейцер вважав, що сучасна культура покликана бути перш нд ?? його "живий етикою", в основі якої має лежати благоговіння і схиляння перед нд ?? їм живим. Бути культурним в наш час означає активно сприяє-вать збереженню життя на нашій планеті, удосконалювати взаємо-відносини людини з навколишнім світом.
У російській філософії поняття культури традиційно мало висо-кое духовне і моральне наповнення. У цьому проявився дух право-Славія з його ідеями добра, милос ?? ердія і справедливості, солідарності між нд ?? ємі людьми і народами. Злом є вс ?? е те, що руйнує життя і світову гармонію. Навпаки, Добро - це творення життя і гармонії в ній. В цьому і має полягати основне призначення че-ловеческой культури як згустку моралі і життєвої мудрості. Рус-ська філософія підкреслювала також самобутність вітчизняної куль-тури у НД ?? ех її проявах - в способі життя і традиціях, менталітеті росіян, формах економічного життя і багато іншого. Культура Рос-ці своєрідна. як і сама "російська душа", світовідчуття і світогляду зір російської людини.
культура-це філософське поняття для характерис-тики людини як діяльного істоти, розкриття його сущ-ностних сил і здібностей.
У своїй дійсності вона включає в себе сутнісні сили людини, ᴛ.ᴇ. фізичну і духовну енергію; процес їх застосування (форми творчої духовно-практичної діяльності); предмет-ні втілення цієї діяльності (ідеї, речі); відносини між людьми як членами суспільства (звичаї, інститути, традиції і зви-чаї). Культура - це все відобразити ?? е, створене мудрою думкою і діяльної ру-кою людини, створений людиною світ.
Розкриваючи сутність культури, слід зробити одне дуже важливе зауваження. "Як в площині культури відрізнити церкву від шинку?" запитував російський філософ П.А.Флоренский. Буде правильним вважати, що культура це лише те, що відповідає високим гуманним критеріям служить інтересам суспільного прогресу і блага суспільства.
Культурно тільки те, що морально.
Ось чому, наприклад, вміння вбивати людей звичайно ж, ніяк не можна відносити до культури. У такому ж випадку Гітлера і Сталіна ми б зарахували до числа самих "культурних" людей в історії людства. Приклади, подібні до цього, вказують на наявність в суспільстві так званої антикультури, яка характеризує людину з негативного боку як істота занепале, як антилюдину. На жаль, антикультура теж вельми різноманітна, і це свідчить про суперечливий буття людини в світі, про трагічність його існування.
З точки зору свого внутрішньої будови та сталого змісту, культура має два шари. По перше. це духовнаякультура, яка включає сукупні знання і методи пізнання, форми мислення. Сюди відносяться також мову і суспільну свідомість, система освіти і виховання людини. Духовний шар культури відіграє специфічну і особливо важливу роль. За определ ?? енію С. Л. Франка, культура - це "осад духовного життя людства". Духовне ядро є початок, навколо якого і формується вся система будь-якої націонал ної культури. Протягом тисячел ?? етія для Росії таким ядром було православ'я як світогляд і мораль, спосіб життя. Воно наклав величезний відбиток на побут людей і їх традиції, форми господарств (ної діяльності і трудову мораль, на політичне життя і державність, на мистецтво (наприклад, ікони як жанр художньої творчості), на інші сторони культури російського народу.
По-друге. це матеріальнаякультурачеловечества. знаряддя праці техніка, самі навички праці людей, комунікації та прилади, житло, про-дукти харчування. Існують і такі форми культури, які знаходяться як би на стику цих двох пластів (шарів) і вдають із себе органічну єдність. До них можна віднести політичну культуру як єдність політичної свідомості і політичної діяльності. Це також і художня культура як світ творів мистецтва, кожен з яких несе в собі один або ж багато художніх образів, що знайшов своє предметне втілення в книгах, картинах, скульптурах і т.д.
Коли філософія оповідає про культуру, то часто в зв'язку з цим вживає поняття цивілізації. Нерідко поняття "культура" і "цивилиза-ція" застосовуються в однаковому розумінні. При цьому це не так, хоча дан-ні поняття в чомусь, безумовно, і близькі один одному. Слід виходити з того, що цивілізація - це пропорція ?? енная велика епоха в історія людства (об'єднавча, аграрна, промислова та ін.), Ступінь становленні і висхідному розвитку людини як активного діяча і творця.
Сучасна цивілізація. частіше нд ?? його іменована постін-дустріальной, формує власну культуру, яка має свої від-лічітельние риси і перш нд ?? його - високий рівень розвитку науки, техніки і технологій. Кожен крок у розвитку цивілізації означає одночасно і рух по шляху створення і розвитку культури (як і антикультури теж). Але і навпаки, - розвиток культури поступово створює передумови для переходу суспільства на вищий щабель у своєму розвитку, як це сталося, наприклад, в XX в. в зв'язку з бурхливим розвитком науково-технічної революції. При цьому не слід вважати, що розвиток цивілізації автоматично тягне за собою і прогрес у розвитку культури. На невідповідність між цивілізацією і культурою вказував, як ми вже відзначали вище, Ж.Ж. Руссо: прогрес суспільства з-нд ?? їм не обов'язково тягне за собою і прогрес людини. XX століття показав, що при определ ?? енних умовах культура може розпадатися, деградує-вать і навіть гинути, втрачаючи свої найкращі досягнення.