Історія геологічних знань тісно пов'язана з практичною діяльністю людини і розвитком продуктивних сил суспільства. Зберігши-шиеся до наших днів гірничі виробки говорять про те, що за-довго до нашої ери люди прагнули розібратися в заляганні руд і особливості їх поширення. Прагнення до розпізнавання-нию каменів вело до накопичення знань про рудах. В процесі по-знання виникали питання, пов'язані з походженням корисних копалин і закономірностями їх поширення. Перші по-тортури отримати відповіді на поставлені запитання були зроблені в першому тисячолітті до н.е.
Талановитий давньогрецький філософ і вчений Аристотель (384-322 до н.е.) зробив спробу пояснити причини землетря-сеній, скласти першу класифікацію мінералів і описані не-які геологічні явища. Аристотель вважав, що землетря-сення частіше відбуваються там, де є тріщини і печери, в які потрапляють повітря і вода, що викликають землетрус. За його мені нию, світ існує вічно і складається з чотирьох взаємодію-щих стихій: землі, повітря, води і вогню.
Період середньовіччя похмурої сторінкою увійшов в історію розвитку природничих наук. На тлі загального застою науки в цей період виділяються роботи вчених Середньої Азії Авіценни і Аль-Біруні. Таджицький філософ і лікар Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна, 980-1037) написав «Книгу зцілення», в якій вказував, що суша раніше була морським дном, а морське дно - сушею, що мо-ре неодноразово наступало на сушу, залишаючи після себе шари гірських порід. Він запропонував класифікацію мінералів, згідно з якою всі природні утворення були поділені на камені, плавкі тіла (метали), горючі, сірчані речовини і солі. Середньоазіатський вчений-енциклопедист Аль-Біруні (973-1048) написав «Книгу зведень для пізнання коштовностей», в якій описав понад 100 мінералів, зібраних в Середній Азії, Китаї, Індії та інших країнах.
Що прийшла на зміну Середньовічної культури епоха відроджу-дення (XIV-XVI ст.) Ознаменувалася пожвавленням науки, культури і мистецтва. На цей час припадає відкриття польського астронома Миколи Копер-ника (1473-1543), який довів, що ні Земля, а Сонце є центром Сонячної системи. Італійський вчений Леонардо да Вінчі (1452-1519) спростував біблійну легенду про всесвітній потоп, довівши, що раковини морських тварин, що зустрічаються в гірських породах суші, є наслідком тривалого роз-ку Землі, в процесі якого відбувався перерозподіл суші і моря.
У Росії період зародження геології пов'язаний з роз-ством гірського промислу.
Значною подією періоду становлення геології в Росії був вихід у світ робіт М. В. Ломоносова «Слово про народження металів від трясіння Землі» (1757) і «Про шарах земних» (1763). Ломоносов розглядав Землю як щось змінюється і розвивається в часі ипространстве. Він зазначав, що земна ко-ра рухлива і може підніматися і опускатися, а гори - підніматися і руйнуватися. Причини таких змін він пов'язував з «землетрусом», яке він вважав проявом внутрішнього вогню або внутрішньої енергії Землі, і з зовнішніми факторами. До зовнішніх факторів М. В. Ломоносов відносив текучі води, раз-рушітельную роботу морських хвиль, мороз, вітер. Геологічна минуле Землі він розглядав через призму сучасних гео-логічних процесів і явищ. Такий підхід до вивчення геоло-ня процесів минулого Землі отримав згодом назва-ня принципу актуалізму (фр. Актуель - сучасний, зараз дей-ний). У 1755 р в Москві за ініціативою М. В. Ломоносова був від-критий університет, в 1773 р в Санкт-Петербурзі було утворено гірниче училище (нині Санкт-Петербурзький гірничий університет).
Одночасно з розглянутими напрямками геології раз-Віва стратиграфія, геотектоніка, петрографія та інші від-расли геологічних знань. Велике значення для розвитку стра-тіграфіі мали знахідки в осадових породах залишків копалин-мих організмів. Вперше на них звернув увагу англійський землемір В. Сміт (1769-1839). Використовуючи знахідки раковин мор-ських тварин, він встановив послідовність відкладення шарів гірських порід. Вивчення викопних організмів поклало початок нової науки палеонтології.
У 1869 р Д. І. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів, що зробив вплив на розвиток хімічних ме-тодов в геології. У 1858 р для вивчення гірських порід вперше був застосований поляризаційний мікроскоп.
Радянський період розвитку геології. Велику роль в освоєнні природних багатств країни зіграли такі радянські геологи, як Ю. А. Білібін, Г. С. Момджі, І. І. Малишев, С. С. Смирнов. Публікуються фундаментальні праці з мінералогії та петрографії Ф. Ю. Левінсон-Лессінга, А. Н. Заварицкого, Н. М. Страхова, Д. С. Коржинского, Н. С. Шатских.
Не менш відоме ім'я видатного дослідника Сибіру В. А. Обручева (1863-1956). Їм написані: тритомна праця «Геологія Сибіру», «Історія геологічних досліджень Сибіру», науково-популярні видання «Основи геології» і «Польова геологія», науково-фантастичний роман «Земля Санникова». Обручов займався проблемами освіти лесу, вивченням оледенений, багаторічної мерзлоти і іншими питаннями.