У Д. Греції існувало 2 самостійних поліса: Афіни і Спарта. Спарта - воєнізоване гос-во, де мета виховання - сформувати сильних воїнів, дітей відбирали, віддавали спеціальним няням, гартували, формували жорстокість. Афіни - демократичне гос-во, мета виховання - всебічний, гармонійний розвиток особистості.
В Європі - давньогрецькі філософи Демокріт (460 - 370 до н.е.), Сократ (469 - 399 до н.е.), Платон (427 - 347 до н.е.), Аристотель (384 - 322 до н.е.) - про формування особистості. Марк Квинтиман - "Освіта оратора" - основна книга по педагогіці, з творами Цицерона, його вивчали у всіх риторичних школах.
У всі часи існувала духовна педагогіка - про духовний і фізичний розвиток людей, моральному і трудовому вихованні.
Період розвитку педагогіки від середньовіччя до нового часу пов'язаний з ім'ям Я.А. Каменського (1592 - 1670). Значення його діяльності пов'язано з формуванням системи знань як треба навчати. Він систематизував пед. Досвід і поклав початок науці педагогіка. У систему він включ принципи навчання, зробив вікову періодизацію, описав класно-урочну систему, головна праця - "Велика дидактика".
Джон Локк (1632 - 1704) - теорію виховання -Виховання джентльмена - людини упевненого в собі, широку освіту, ділові якості, витонченість манер, твердість правових переконань.
Ж.Ж. Руссо - теорія виховання на основі вільного і природного розвитку особистості, головна праця - «Еміль або про виховання».
Світову славу російської педагогіки принесли Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов, Толстой, але особливо К.Д. Ушинський.
Ушинський - російський письменник і педагог, котрий зробив для розвитку освіти в Росії. Один з 1-ий висунув слід пед ідеї: народність освіти - суспільство має бути навчено, навчання повинно проводитися рідною мовою, створив методику початкового навчання, головна праця - «Педагогічна антропологія» (2 томи).
Л.Н. Толстой - організував Яснополянській школі, дотримувався ідеї вільного освіти в організації процесу навчання.
Поняття педагогіки Назва «педагогіка» походить від грецького слова «пайдагогос». «Пайде» перекладається як «дитя», «гогос» як «веду».
Педагогіка - наука про виховання людини в широкому сенсі слова. Предмет педагогіки - всебічна підготовка підростаючого покоління до життя в даному конкретному суспільстві.
Метою педагогіки як науки є вивчення закономірностей, тенденцій і перспектив розвитку педагогічного процесу для вдосконалення педагогічної практики.
- виховання в широкому сенсі слова
- виховання у вузькому сенсі слова - цілеспрямований, планований, організований процес взаємодії вихователя і вихованця, спрямований на формування заданий якостей особистості і рис хар-ра.
- навчання - двосторонній процес, спрямований на передачу і засвоєння ЗУНов, тобто процес в ході якого вирішуються дидактичні завдання.
- розвиток - потенційний процес кількісного накопичення, пріводяще до якостей змін.
- освіта - процес і результат засвоєння теор знань, форм практ умінь і навичок, розвинений мислить процесів, світоглядів, якостей особистості, формиров вихованцем заданих рис хар-ра, необх молоді в даному конкр заг-ве.
- соціалізація - адаптація до життя в даному конкр заг-ве.
- викладання - діяльність вчителя, напр на передачу і контроль знань
- вчення - деят учня, напр на восприят, осмвсленіе і застосування умінь і навичок
- самовиховання - процес самотоят постановки і досяг під личностн контролем пост цілей і завдань розвинений навчання і воспит.
- дослідницька - всебічне вивчення предмета
- прогностична - певні перспективи розвитку наукового предмета
- практична - конкр впровадження наук досягнень, практикум
2. Розвиток особистості як психолого-педагогічна проблема
Індивід - єдиний представник людського роду або людина розумна.
Особистістю людина не народжується, а стає. Однак існують різні точки зору на те, яким законам підкоряється розвиток особистості. Розбіжності стосуються розуміння рушійних сил розвитку.
У широкому сенсі розвиток - це процес переходу з одного перебуваючи-ня в інше. В людині протягом усього його життя відбуваються ко-кількісні і якісні зміни.
Зміни в нашому організмі відбуваються протягом усього життя, але особливо інтенсивно змінюються фізичні дані і духовний світ людини в дитячому та юнацькому віці. Ведучий процес у розвитку особистості - виховання.
Рушійна сила розвитку - боротьба протиріч. Зіткнення в конф-Ликтей протилежних сил дає невичерпну енергію для постійного-них перетворень і оновлень.
• внутрішні (незгоду з собою, індивід спонукання людини) і зовнішні (відносини людини з іншими людьми, суспільством, природою);
• загальні (універсальні); рушійні розвитком всіх людей, і індивіду-альні - характерні для окремо взятої людини.
Тривалі дослідження людського розвитку дозволили вивести загальну закономірність: розвиток людини визначається внутрішніми і зовнішніми умовами.
До внутрішніх умов відносяться фізіологічні і психічні свій-ства організму.
Зовнішні умови - це оточення людини, середовище, в якому він живе і розвивається.
Фактори розвитку особистості
Духовне багатство особистості, її погляди, потреби та інтереси, на-правління і різноманітні здібності багато в чому залежать від того, в яких умовах протікає їх формування в дитячі та юнацькі роки.
Народжена дитина поступово стає особистістю під воздействи третьому ряду факторів. У перекладі з латинської "фактор" - робить, про-виводиш; рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища.
У різні періоди розвитку суспільства педагогіка по-різному трак-Това роль і співвідношення їх у формуванні людини.
Біологічний фактор - це перш за все спадковість, то, що пе-Реда від батьків дітям, що закладено в генах. Народжений ребе-нок отримує у спадок від своїх близьких і далеких предків ладі-ня тіла, органів чуття і рухів,
Предметом різних точок зору є питання про спадкування мо-ральних, інтелектуальних якостей, спеціальних здібностей (спо-можності до якоїсь діяльності).
3. Вікові етапи розвитку особистості. Особливості навчання і виховання школярів різного віку.
Вік - конкретна, відносно обмежена в часі ступінь психічного розвитку людини, яка характеризується фізіологічними і психологічними змінами, загальними для всіх нормально розвиваються людей і не пов'язаними з їх індивідуальними відмінностями.
Вікові особливості - комплекс фізичних, пізнавальних, інтелектуальних, мотиваційних, емоційних властивостей, характерних для більшості людей одного віку, на основі яких може будуватися періодизація вікового розвитку особистості.
Говорячи про різні етапи розвитку особистості, слід звернутися до вікової періодизації Ельконіна. У своїй періодизації він виділив такі поняття:
Ведучий вид діяльності
Професійно і особистісне самовизначення, світогляд, самосвідомість
Младшешкольного. психолого-педагогічні Доміно розвитку. засвоєння нового режи-ма життя; засвоєння специфіки взаємовідносин з учителем, одноклас-знітився; зміна відносин дитини з сім'єю; труднощі в ставлення-ванні до навчальної діяльності, до виконан-рівняно домашніх завдань.
Провідна ідея в організації пед процесу. Формування пер-воначально дитячих переконань, побудувати-енних на головних постулатах общечело-веческое цінностей, створення ситуації успіху в навчальній діяльності.
Основні напрямки пед діяльності. формування пер-первинних представ-лений про цілісність моралі, про єдність моральних норм поведінки; розвиток громад-них відносин і попередження авто-рітарності вчителя; формування по-пізнавальної інте-Реса і вміння вчитися.
Підлітковий. психолого-педагогічні Доміно розвитку: потреба у «дорослому» зверненні; перетворення спілкування в самостійний вид діяль-ності; потреба само-утвердитися, зайняти гідне місце в колективі; виникнення потреб-ності в активній позна-вательной діяльності; потреба в статевої ідентифікації.
Провідна ідея в організації пед процесу. Створення ситуації успіху в найбільш значущих видах діяль-ності, що дають можливість пози-тивного самоутвер-дження особистості; формування цінно-ки установок; попередження від-лень в поведінці і моральному раз-вітіі.
Основні напрямки пед діяльності: формування по-пізнавальної інте-Реса і вміння вчитися; організація педаго-ня впливу на індивідуально-груп-повое і колективна думка підлітків; попередження невротичних рас-стройств і патолого-ня потягів (до паління, алкоголю, токсичних середовищ ствам).
психолого-педагогічні Доміно розвитку. формування визна-ленного типу зовнішності (соматотипа); формування переставши-лений про власну унікальність; емансипація від роди-телей, виникнення нової системи відносин з ними; прагнення до автоно-мізації по відношенню до культури дорослих; виникнення потреб-ності в любові; пошуки сенсу життя.
Провідна ідея в організації пед процесу. Допомога в само-визначення на бу-дущее; створення умов для мобі-лізації потенци-альних можливостей особистості в відпо-відно до її реальними претензіями.
Основні напрямки пед діяльності. орієнтація на само-виховання; допомога в розвитку взаємин з однолітками; формування науч-ного світогляду; допомога в профес-сійної самооп-ределеніі; формування осо-знання громадянської позиції.