Конвенція про свободу об'єднань
і захисту права об'єднуватися в профспілки 1
РазделI. Свобода об'єднань
Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція набула чинності, зобов'язується проводити в життя наступні положення.
Працівники та роботодавці без якого б то не було різниці мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх.
1. Організації працівників і роботодавців мають право опрацьовувати свої статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність і формулювати свою програму дій.
2. Державна влада утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню.
Організації працівників і роботодавців не підлягають розпуску або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.
Організації працівників і роботодавців мають право створювати федерації та конфедерації, а також право приєднуватися до них, і кожна така організація, федерація чи конфедерація має право вступати в міжнародні організації працівників і роботодавців.
Положення статей 2, 3 і 4 застосовуються також до федерацій та конфедерацій організацій працівників і роботодавців.
Придбання прав юридичної особи організаціями працівників і роботодавців, їх федераціями і конфедерациями не може бути підпорядковано умовам, здатним перешкодити застосуванню положень статей 2, 3 і 4.
1. При здійсненні прав, визнаних за ними цією Конвенцією, працівники, роботодавці та відповідні їхні організації, так само як і інші особи або організовані колективи, дотримуються законності.
2. Національне законодавство не зачіпає гарантій, передбачених цією Конвенцією, і застосовується таким чином, щоб не порушувати їх.
1. Національне законодавство визначає, якою мірою гарантії, передбачені цією Конвенцією, застосовуватимуться до збройних сил і поліції.
2. Відповідно до принципів, викладених в пункті 8 статті 19 Статуту Міжнародної організації праці, ратифікація цієї Конвенції будь-яким членом Організації не може розглядатися як така, що зачіпає закони, рішення судових органів, звичаї або угоди, які надають членам збройних сил і поліції гарантії , передбачені цією Конвенцією.
У цій Конвенції термін "організація" означає будь-яку організацію працівників чи роботодавців, котра має за мету забезпечення і захист інтересів працівників або роботодавців.
РазделII. Захист права об'єднуватися в профспілки
Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція набула чинності, зобов'язується вжити всіх необхідних і відповідних заходів з метою гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на об'єднання в профспілки.
РазделIII. різні положення
1. Щодо територій, згаданих у статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, який змінено відповідно до Акту про поправку 1946 року до Статуту Міжнародної організації праці, за винятком територій, згаданих у пунктах 4 і 5 цієї статті, кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію , направляє Генеральному директорові Міжнародного бюро праці одночасно з документом про ратифікацію або в якомога коротший строк після ратифікації заяву із зазначенням:
a) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення Конвенції без змін;
b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції зі змінами, і деталей цих змін;
c) територій, на яких Конвенція не буде застосовуватися, і в цьому випадку причин, через які вона не буде застосовуватися:
d) територій, відносно яких він резервує своє рішення.
2. Зобов'язання, згадані в підпунктах а і b пункту 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і спричиняють однакові з нею наслідки.
3. Будь-який член Організації може новою заявою відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених в його попередній заяві відповідно до підпунктів b. з і d пункту 1 цієї статті.
4. Будь-який член Організації може в періоди, протягом яких ця Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 16, надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює в будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про існуюче становище на визначених територіях.
1. Коли питання, що порушуються в цій Конвенції, належать до компетенції самої влади території поза метрополією, член Організації, відповідальний за міжнародні відносини цієї території, може за погодженням із урядом цієї території надіслати Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву про взяття зобов'язань за цією Конвенцією від імені такої території.
2. Заява про взяття зобов'язань за цією Конвенцією може бути надіслано Генеральному директорові Міжнародного бюро праці:
a) двома чи більше членами Організації щодо території, яка перебуває під їхнім спільним управлінням;
b) будь-який міжнародним органом, відповідальним за управління будь-якою територією на підставі положень Статуту Організації Об'єднаних Націй або будь-якої іншої чинної щодо цієї території постанови.
3. У заявах, що надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до положень попередніх параграфів цієї статті, зазначають, чи будуть положення Конвенції застосовуватися на цій території без змін чи зі змінами; в разі, якщо в заяві зазначається, що положення Конвенції будуть застосовуватися за умови їх зміни, в ній уточнюється, в чому саме полягають ці зміни.
4. Зацікавлений Член або Члени Організації чи міжнародна влада можуть через нову заяву відмовитися повністю або частково від права скористатися змінами, обумовленими в будь-якій попередній заяві.
5. Зацікавлений Член або Члени Організації чи міжнародна влада в періоди, коли Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 16, можуть надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює в будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про існуюче становище у застосуванні цієї Конвенції.
РазделIV. Заключні положення
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Для кожного члена Організації який ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією чинності.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожен раз, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.