Конвенція N 98 *
про застосування принципів права на організацію
і на ведення колективних переговорів
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
ухваливши прийняти ряд пропозицій про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
1. Працівники користуються належним захистом від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднання в галузі праці.
2. Такий захист застосовується особливо щодо дій, метою яких є:
а) підпорядкувати прийняття працівника на роботу або збереження ним роботи умові, щоб він не вступав до профспілки або вийшов з профспілки;
b) звільняти чи будь-яким іншим способом завдавати шкоди працівникові на тій підставі, що він є членом профспілки чи бере участь у профспілковій діяльності в неробочий час або, за згодою підприємця, в робочий час.
1. Організації працівників і роботодавців користуються належним захистом від будь-яких актів втручання з боку один одного чи з боку їхніх агентів або членів у створення й діяльність організації та управління ними.
2. Зокрема, дії, що мають на меті сприяти заснуванню організації трудящих під пануванням підприємців чи організації підприємців або підтримувати організації трудящих шляхом фінансування чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підприємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у розумінні цієї статті.
Там, де це необхідно, вживаються заходи, що відповідають умовам країни, з метою заохочення і сприяння повному розвиткові й використанню процедури ведення переговорів на добровільній основі між роботодавцями чи організаціями роботодавців, з одного боку, і організаціями трудящих, з іншого боку, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів.
1. Законодавством країни визначається, якою мірою гарантії, передбачені цією Конвенцією, застосовуватимуться до збройних сил і поліції.
2. Відповідно до принципів, викладених в пункті 8 статті 19 Статуту Міжнародної організації праці. ратифікація цієї Конвенції будь-яким Членом Організації не розглядається як зачіпає суттєві закони, судові рішення, звичаї або угоди, які надають особовому складу збройних сил і поліції будь-які права, передбачені цією Конвенцією.
Дія цієї Конвенції не поширюється на державних службовців, і вона жодним чином не буде тлумачитися як що завдає шкоди їх правам чи положенню.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до положень пункту 2 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці. містять вказівки щодо:
а) територій, відносно яких зацікавлений Член Організації зобов'язується застосовувати без змін положення цієї Конвенції;
b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати положення цієї Конвенції зі змінами, і деталей цих змін;
c) територій, на яких Конвенція не буде застосовуватися, і в такому випадку причин, через які вона не буде застосовуватися;
d) територій, відносно яких він резервує своє рішення для подальшого розгляду становища.
2. Зобов'язання, згадані в підпунктах а і b пункту 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і спричиняють однакові з ним наслідки.
3. Будь-який член Організації може новою заявою відмовитися від усіх або від частини застережень, що містяться в його попередній заяві, на підставі пунктів b, c і d пункту 1 цієї статті.
4. Будь-який член Організації може в періоди, протягом яких ця Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 11, надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює в будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про існуюче становище на визначених територіях.
1. У заявах, що надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до положень пунктів 4 і 5 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці. вказує, чи будуть положення цієї Конвенції застосовуватись до певної території зі змінами чи без змін; якщо в заяві зазначається, що положення Конвенції застосовуватимуться зі змінами, в ній уточнюється, в чому саме полягають ці зміни.
2. Зацікавлений Член або Члени Організації чи міжнародна влада можуть у будь-який час через нову заяву відмовитися повністю або частково від права використовувати зміни, обумовлені в якійсь попередній заяві.
3. Зацікавлений Член або Члени Організації чи міжнародна влада можуть у періоди, коли Конвенцію може бути денонсовано відповідно до положень статті 11, надіслати Генеральному директорові нову заяву, котра змінює в будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про становище із застосуванням цієї Конвенції .
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією чинності.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожен раз, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:
а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 11, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Текст документа звірений по:
"Конвенції та рекомендації,
прийняті Міжнародної
конференцією праці ",
1919-1966 рр. Женева,
МБТ, 1983 рік.
Офіційний переклад