Див. Статус цієї Конвенції
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
беручи до уваги Филадельфийскую декларацію про цілі і завдання Міжнародної організації праці, в якій проголошується: "Всі люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стабільності та рівних можливостей ",
беручи до уваги положення Декларації про рівність можливостей та ставлення до працюючих жінок і резолюцію про план дій, спрямованих на заохочення рівного ставлення і рівних можливостей для трудящих жінок, прийнятих Міжнародною конференцією праці в 1975 році,
беручи до уваги положення міжнародних конвенцій і рекомендацій з праці, спрямованих на забезпечення рівного ставлення і рівних можливостей для трудящих чоловіків і жінок, зокрема положення Конвенції та Рекомендації 1951 року про рівну винагороду, Конвенції та Рекомендації 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять і розділу VIII Рекомендації 1975 року про розвиток людських ресурсів,
нагадуючи, що в Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять безпосередньо не розглядаються відмінності, що проводяться на основі сімейних обов'язків, і вважаючи за необхідне прийняття нових норм у цій галузі,
беручи до уваги положення Рекомендації 1965 року про працю жінок із сімейними обов'язками і з огляду на зміни, які відбулися з моменту її прийняття,
відзначаючи, що акти про рівне ставлення й рівні можливості для чоловіків і жінок прийняті також Організацією Об'єднаних Націй та іншими спеціалізованими установами, і нагадуючи, зокрема, чотирнадцятий пункт преамбули Конвенції Організації Об'єднаних Націй 1979 року про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, в якій відзначається, що держави - учасниці Конвенції, "усвідомлюють, що для досягнення повної рівності чоловіків і жінок необхідно змінити традиційну роль як чоловіків, так і жінок в суспільстві і в сім'ї",
визнаючи, що проблеми трудящих із сімейними обов'язками є аспектами більш широких питань, що стосуються сім'ї і суспільства, які необхідно брати до уваги при проведенні національної політики,
визнаючи необхідність встановлення дійсної рівності ставлення і можливостей для трудящих чоловіків і жінок з сімейними обов'язками, а також між цими та іншими працівниками,
вважаючи, що багато з завдань, які всіма трудящими проблем посилюються для працівників із сімейними обов'язками, і визнаючи необхідність поліпшити становище останніх прийняттям як заходів, що відповідають їхнім особливим потребам, так і заходів, спрямованих на поліпшення становища трудящих взагалі,
ухваливши прийняти ряд пропозицій про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящих із сімейними обов'язками, що є пунктом 5 порядку денного сесії, і
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
1. Ця Конвенція поширюється на трудящих чоловіків і жінок, що мають сімейні обов'язки щодо що на їхньому утриманні, якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості щодо підготовки, доступу, участі або просування в економічній діяльності.
2. Положення цієї Конвенції поширюються також на працюючих чоловіків і жінок, які мають обов'язки щодо інших найближчих родичів членів їх сім'ї, які дійсно потребують догляду або допомоги, коли такі обов'язки обмежують їхні можливості підготовки, доступу, участі або просування в економічній діяльності.
3. Для цілей цієї Конвенції терміни "дитина, яка перебуває на утриманні" та "інший найближчий родич-член сім'ї, який дійсно потребує догляду або допомоги" означають осіб, визначених у кожній країні одним із способів, зазначених у статті 9 цієї Конвенції.
4. Трудящі, на яких поширюються положення пунктів 1 і 2 цієї статті, називаються далі "працівниками із сімейними обов'язками".
1. Для забезпечення дійсної рівності ставлення і можливостей для трудящих чоловіків і жінок одна з цілей національної політики кожного члена Організації полягає в тому, щоб особи із сімейними обов'язками, які виконують або бажають виконувати оплачувану роботу, могли здійснювати своє право на це, без дискримінації , і, наскільки це можливо, гармонійно поєднуючи професійні й сімейні обов'язки.
Для встановлення реальної рівності можливостей для трудящих чоловіків і жінок вживають усіх заходів, які відповідають національним умовам і можливостям, з тим щоб:
а) трудящі з сімейними обов'язками могли здійснювати своє право на вільний вибір роботи;
Приймаються також всіх заходів, які відповідають національним умовам і можливостям, з тим щоб:
а) враховувати потреби працівників із сімейними обов'язками при плануванні заходів на місцевому рівні;
b) розвивати і сприяти розвиткові державних або приватних служб побуту таких, як установи та служби по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї.
Компетентні органи і органи кожної країни вживають відповідних заходів для заохочення розвитку інформації та освіти, сприяють ширшому розумінню громадськістю принципу рівного ставлення і рівних можливостей для трудящих чоловіків і жінок і проблем працівників із сімейними обов'язками, а також для заохочення громадської думки, сприяє вирішенню цих проблем .
Вживаються всі заходи, що відповідають національним умовам і можливостям, в тому числі заходи в галузі професійної орієнтації та підготовки, які дозволяли б змогу працівникам із сімейними обов'язками розпочати або продовжувати трудову діяльність, а також відновлювати її після відсутності на роботі у зв'язку з цими обов'язками.
Сімейні обов'язки самі по собі не можуть бути підставою для припинення трудових відносин.
Ця Конвенція може здійснюватися за допомогою законодавства або положень, колективних договорів, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, арбітражних рішень, рішень суду або поєднання цих методів або, з урахуванням національних умов, будь-яким іншим способом, що відповідає національній практиці.
1. Положення цієї Конвенції з урахуванням національних умов можуть, при необхідності, застосовуватися поетапно, проте заходи, що проводяться по їх здійсненню, застосовуються в будь-якому випадку до всіх трудящих, на яких поширюється пункт 1 статті 1.
2. Кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, у першій доповіді про її застосування, який видається відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, повідомляє, стосовно яких з положень Конвенції він має намір скористатися можливістю, передбаченою пунктом 1 цієї статті, і в подальших доповідях зазначає, якою мірою він здійснив або має намір здійснити ці положення.
Організації роботодавців і працівників мають право приймати відповідає національним умовам і практиці способом участь у розробці та застосуванні заходів, спрямованих на реалізацію положень цієї Конвенції.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуде чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуде чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після дати її реєстрації.
2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція буде залишатися в силі на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Повідомляючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі ратифікаційні грамоти й акти про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конвенції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід включаючи до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено інше, то:
а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції, спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14. негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) від дня набрання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.