"Кольорова революція" - термін, яким прийнято узагальнено називати ряд суспільно-політичних подій, що сталися в світі в кінці двадцятого - початку двадцять першого століть. Це серії масових вуличних протестів, що відбуваються на тлі парламентських або президентських виборів, які зазвичай завершуються зміною політичного режиму країни.
Характерними рисами "кольорових революцій" є масові мітинги, демонстрації та страйки, які проводить програла опозиція, після оголошення результатів проведення виборів.
Мета "кольорових революцій" - це не просто зміна владної верхівки держави і його геополітичної орієнтації, а принципову зміну основи всієї державності.
З точки зору успішного проведення "кольорового" перевороту дуже важливо вибудовування негативного образу чинного глави держави, або противника по майбутніх виборів. За кілька тижнів до виборів відбувається різка активізація всіх опозиційних організацій, протестних груп, ліберальних гуртків і спілок, що спираються на потенціал зарубіжної підтримки, в тому числі і фінансової.
Основною рушійною силою перевороту є молодь з її несформованими переконаннями, а також жіночі та профспілкові організації. Для підготовки цього "тарана" виділяються кошти, техніка, фахівці-консультанти і інструктори. Вирішальною фазою операції стає організація масових мітингів в столицях. Надалі здійснюється блокада або "ненасильницький" захоплення владних установ і офіційних ЗМІ, створюються наметові містечка, паралізується життя. Обеззброєні "ненасильницькими" методами і інформаційним пресингом з боку провідних світових держав та преси, силові структури залишаються осторонь від процесу, що відбувається - армія не може стріляти в свій народ! Вирішальну роль в успіху "кольорової революції" грає бездіяльність силових структур і вищих судових інстанцій, які під тиском вуличних пікетів виносять рішення про незаконність дій влади.
"Кольоровий" кандидат урочисто (хоч і в порушення норм законодавства) оголошує себе новим главою держави, а Захід охоче оголошує про своє визнання "перемоги демократії".
Саме з подачі зацікавлених сил, а не в результаті волевиявлення власного народу, в рамках якихось "демократичних принципів", нав'язаних "світовою громадськістю" (а не чинного законодавства конкретних країн), здійснювалися, так звані, "революції", а на ділі - державні перевороти в Грузії і Україні.
Характерним також є наступне за "перемогою демократії" погіршення економічної ситуації в країнах, де відбулися "кольорові революції".
Чим "кольорові революції" обернулися для Росії?
1. Був продемонстрований потенційно здійсненний сценарій зміни влади.
2. Зміна ряду режимів привела до підриву інтеграційних і оборонних схем, "випадання" стратегічно важливих для РФ ланок на західному, Закавказькому і центральноазіатському напрямках зовнішньої політики РФ.
3. Перші кроки "кольорових" режимів привели до ускладнення процесу експортування російських вуглеводнів і здійсненню транзиту енергопотоків територією РФ з подальшим виходом на ринки Європи.
4. Відносини з рядом "кольорових" режимів привели до переходу сторін в конфліктну взаємодію з подальшим веденням інформаційної та психологічної війни.
"Кольорові революції" продемонстрували новаційні для всіх країн технології завоювання влади мирним шляхом, за допомогою мирних форм і на першому етапі революції навіть в деякому відповідно до законодавства країни. В кінцевому підсумку "кольорові революції" не призводять ні до чого позитивного, ні в економіці, ні в політиці.
У підготовці матеріалів, представлених на сайті, використана інформація, що вільно розповсюджується в відкритих джерелах російських і зарубіжних ЗМІ, включаючи друковані видання та матеріали ГІС Інтернет.