Наявність докладної інформації про витрати дає можливість: встановити ціну виробів, послуг, оцінити економічність процесів, ефективність використання ресурсів окремими підрозділами, значимість замовників з точки зору їх вкладу в прибуток підприємства.
Залежно від цілей, для яких використовується інформація про витрати, їх можна класифікувати за трьома напрямками
Відповідно до першого напрямку класифікації, для визначення собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства витрати можна розділити так:
Прямі витрати - це ті, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва або реалізації продукції підприємством. Цей вид витрат може бути легко віднесений до певного виду продукту. До прямих витрат відносяться:
- Сировина і матеріали
- комплектуючі;
- основна заробітна плата робітників;
- інші.
Непрямі витрати пов'язані з роботою підприємства або його підрозділом в цілому, або з виробництвом кількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих витрат відносять:
- опалення та освітлення;
- оплату праці менеджерів;
- амортизація;
- інші.
Таблиця 1.1. Класифікація витрат за напрямками:
Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень передбачає таке їх тлумачення:
Розподіл витрат на постійні та змінні здійснюється за ознакою залежності зі зміною обсягу виробництва або продажу продукції.
Постійні витрати - це витрати, сума яких не змінюється при зміні обсягів виробництва. Постійні витрати підприємства є навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукцію. До них відносяться:
- Амортизація;
- Орендна плата;
- Опалення;
- Освітлення;
- Адміністративні витрати.
Змінні - це витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. У них входять:
- Сировина і матеріали;
- Комплектуючі;
- Заробітна плата виробничих робітників;
- Паливо і енергія на технологічні потреби;
- Інші.
Приклад розподілу постійних витрат (Таблиця 1.2.)
Мал. 1.1. Постійні витрати на обсяг і на одиницю продукції.
Приклад розподілу змінних витрат (Таблиця 1.3.)
Мал. 1.2. Змінні витрати на обсяг і одиницю продукції.
Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати підприємства
Мал. 1.3. Валові витрати на виготовлення продукції
Крім того валові витрати на виготовлення продукції можна розділити на операційні і додатково адміністративні.
Співвідношення прямих-непрямих та постійних-змінних витрат на рис 1.4
До того ж у підприємства можуть виникати витрати, які важко віднести повністю до постійним або змінним. Такі витрати називаються змішаними і їх ділять по спеціальних методів на постійні і змінні.
Прімер.Предпріятіе виробляє і самостійно доставляє продукцію споживачам. Витрати на доставку є змішаними і характеризуються такими даними
Розподіл змішаних затрат табл. 1.5
Поділ змішаних витрат на постійні і змішані здійснимо методом «максимум-мінімум». Для того визначимо максимум і мінімум кількості перевезеної продукції і витрат на її доставку і визначимо різницю показників. Далі знайдемо коефіцієнти змінних витрат, а також частку постійних витрат в їх загальній сумі.
Коефіцієнт змішаних витрат = 80000/60000 = 1,33
Частка постійних витрат = максимальні витрати - мінімальні витрати
140000 - (100000 * 1,33) = 7000
Крім того, витрати згідно з другим напрямку класифікації поділяються на:
- Релевантні та нерелевантні;
- Маржинальні (граничні);
- Диференціальні (приростні); v
- Альтернативні.
Нерелевантні витрати - це витрати підприємства незалежно від прийняття управлінського рішення.
Релевантні - витрати, які залежать від прийняття управлінських рішень.
приклад
Керівництво підприємства стоїть перед вибором: виготовити деталь на підприємстві або купити? Собівартість виготовлення виробу складе:
Змінні витрати - 120
Постійні - 20
Разом - 140
Деталь можна купити за 125. Яке рішення слід вибрати?
Ціна постачальника - релевантні витрати
Постійні витрати - нерелевантні
Збільшуючи кількість випущеної продукції до певної межі, середні витрати на виготовлення одиниці продукції зменшуються, а після досягнення якоїсь точки мінімуму починають збільшуватися.
Визначення граничних витрат табл. 1.6
Маржинальні витрати (граничні) - це витрати на виготовлення кожної наступної одиниці продукції.
Диференціальні (приростні) - витрати, які становлять різницю між альтернативними рішеннями.
Альтернативні витрати - це упущена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного рішення).
Класифікація витрат відповідно до третього напрямку «Для контролю і регулювання» містить два види витрат: контрольовані та неконтрольовані.
Контрольовані і неконтрольовані витрати розрізняють для планування роботи структурних підрозділів підприємства.
Контрольовані - це витрати, які управлінці на підприємстві можуть контролювати або суттєво впливати на них.
Неконтрольовані - це витрати, на які управлінці підприємства не можуть впливати і не можуть контролювати їх.