Казка на основі фразеологізмів. "Казка про те, як посварилися частини тіла."
"Казка про те, як посварилися частини тіла."
Слухайте в усі вуха казку про те, як посварилися між собою частини тіла. Я люблю пхати свого носа в чужі справи і одного разу почула, як частини тіла стали мати зуб один на одного і вести рахунок своїх заслуг, та так, що душа пішла в п'яти. Все це призвело до гучних суперечок і закінчилося сваркою.
-Руки не піднімаються, - сказали руки, - працюйте самі, не покладаючи рук, а ми рука руку миє.
-А ви нам, - заявили ноги - потрібні як собаці п'ята нога, що не будемо ходити і вас на собі всіх носити!
- Чи не віримо ми своїм очам, що це відбувається з нами.
А зможете ви обійтися без нас, без пильних очей? Чи не в брову, а в око ви сваритеся зараз. Коль і про це думати не бажаєте, тоді живіть ви як знаєте.
-Тоді і нас вам не бачити, як своїх вух. Тримати вухо гостро більше не будемо. Ми ніколи не відпочивали і навіть по неділях спокою немає від музики і співу!
- Тримати язика за зубами можу і я! - вигукнув рот.
Я знаю як мені бути, коли проноситься мимо рота шматок, а ви побачите порожній мій рот.
- І ми поклали зуби на полицю. І нема чого на зуб вам буде покласти! - пообіцяв мову друзям і прикусив язика.
Шлунок радісно закричав - Я теж втомився, і заявляю вам що живота я не шкодуючи тепер відмовляюся від травлення.
Тут голова сказала в свою чергу:
-Даю вам голову на відсікання, що побоююся цього розладу, він нас до добра не приведе, а. втім, мені й про себе подумати треба, морочити голову не треба мені, з ніг на голову не валіть.
Украй посварившись, всі замовкли.
Тримати в руках раптом руки себе стали і працювати зовсім перестали.
Чи не ходять ноги по дорозі.
І в'януть вуха.
В очах вогонь погас.
Рот їжу не жує.
А зуби, зуби сушить.
Мова заплітається і можна повісити мову на плече.
Шлунок відпочиває.
І вітер в голові у голови і голова не міркує.
Лежить безпорадне тіло, зовсім воно заціпеніло.
Лежить під деревом фруктовим на спині
І тихо плаче в тиші,
Від голоду і спраги знемагаючи.
Страждають, марніють всі до єдиного:
Очі і вуха, голова, язик і рот, шлунок, руки, ноги.
Вони всі разом терплять муки і шкодують мовчки про шаленому суперечці.
Через день інший, заговорила пара рук.
- Тут з дерева впали фрукти, а ми їх підібрали. Бути може рот їх пожуёт?
Але рот у відповідь сказав
-Не буду.
А голова благала
-Так ми до вечора не доживемо, і голова йде вже кругом, загинемо все.
-Так. Так. - сказали очі.
-Послухай рот, - сказали вуха. - Чого мову ти проковтнув, адже ти собі не ворог, поїв!
І ноги почали просити.
-Кульгати на обидві ноги це погано. Співаєш, і будемо ми ходити!
Шлунок теж заявив, що прийме їжу не шкодуючи живота.
І ось з посмішкою боязкий рот шматочок фруктиків жує!
І ось вже повний рот!
І що потрапило на мову, злизала як корова язиком в усій мить.
І тіло скинуло з себе заціпеніння, прийшло воно в рух.
Руки з полюванням взялися за роботу і ноги жваво попрямували,
Очі відкрилися, засяяли,
А вуха, нагострили вуха.
Шлунок почав їжу приймати.
А голова спокійно міркувати, і вітер в голові не зміг їй перешкодити.
Ось така казка на основі фразеологізмів у мене вийшла. Буду рада якщо комусь стане в нагоді.