У цій тиші, наповненою всього лише співом птахів, думки текли легко і спокійно. Я насолоджувалася всім, що мене оточувало: чистим повітрям, прозорою водою, високим небом ... Та я навіть не можу передати словами цю красу і описати всі почуття, які відчувала.
Знаєте, про що я думала?
Ось прагне людина стати успішним, знайти фінансову свободу, а так чи важливо це? Може, важливіше для нього ці прекрасні хвилини спілкування з природою? Саме в ці хвилини виникає відчуття, що життя повне краси, що вона кожен день дарує нам диво, яке називається часом, і що цей час використовувати треба на благо, несучи в світ добро.
Багатство може дати комфорт для нашого тіла. Ми будемо жити в гарному будинку, носити модний одяг, добре харчуватися, подорожувати, але в цьому чи справжня радість? Я знаю людей, які радіють життю, незважаючи на позбавлення. І знаю дуже заможних персон, які втратили смак до життя.
Один знайомий якось сказав:
«Я мріяв стати багатим і став їм, але щасливим себе не відчуваю».
А інший із захопленням дивиться на квітку, на зірки і вигукує: «Подивіться, яке диво! »І хто з них щасливіші?
Згодом у деяких людей пропадає радісне сприйняття життя, і це так сумно! Адже спочатку всі були дітьми і дивилися на світ широко відкритими очима, повними захвату. Що з нами відбувається далі?
Напевно, коли людина перестає підживлювати свою душу спілкуванням з природою, гарною музикою, розумними книгами і спілкуванням з добрими, безкорисливими людьми, його душа черствіє. І ніякі гроші, дорогі покупки, розваги не зупинять цей процес.
Гроші потрібні, це безперечно. Коли у мене їх немає, я відчуваю себе неповноцінною. Але без таких днів, які я провела на березі Дону, життя моя була б неповноцінною. Я там просто жила і насолоджувалася життям, перевела подих і набралася сил для нових справ, тільки тепер я нібито стала мудрішою.
Якщо раніше я думала, що мені обов'язково потрібно щодня виконувати масу справ, то зараз я викреслила зі свого списку кілька пунктів. І мені стало якось легше. Я відчула, що в мене з'явився час на життя.
І ще я думала про те, що потрібно робити якомога більше добра. Для цього в першу чергу необхідно спочатку добре ставитися до кожної людини. Власне, я вже давно дотримуюся такої позиції, тому що твердо переконана: в кожному з нас 50 на 50 хорошого і поганого.
Мені й самій легше йти по життю з таким ставленням до людей. Мені дуже подобається пізнавати людини, як ніби він незвідана планета. Але ще більше мені подобається переконувати людей в тому, що кожен з нас унікальний і неповторний, що в кожному закладений величезний потенціал. Коли людина повірить в це, він розкривається з найкращої сторони - і це прекрасно.
Мені здається, стати багатим значить не стільки мати багато грошей, скільки в першу чергу це означає набуття відчуття, що весь світ створений для тебе, і здатність захоплюватися красою цього світу. Багатство нашої душі важливіше товстого гаманця.
Ось такі думки відвідали мене на березі Дону.
Життя настільки багатогранна, насправді, що не все впирається в рішення сьогохвилинних проблем і далеких матеріальних планів. Є місце для більш глибинних аспектів душі і нашого сприйняття цього неосяжного світу, повного дивовижних відкриттів, істинних цінностей і взаємин з Великим.
Бізнес - це всього лише засіб, за допомогою якого ми вирішуємо і упорядковуємо відносини з соціумом, і не більше того.
Глибокий пост, вилитий глибинним сприйняттям Серця. Від душі!
Олександр, Ви дуже красиво написали і абсолютно правильно висловилися: «Бізнес - це всього лише засіб ...»
Шкода, що я раніше цього не розуміла.
Оля, Ви абсолютно праві. Писали «дві різні людини».
Один - під впливом натовпу почуття, а інший - виконуючи домашнє завдання інтернет-школи, в якій ми разом проходимо курс навчання.
Ось що значить для мене писати на замовлення!
Ну що ж, спасибі за критику, буду працювати над помилками.