Всі події в житті людини, від народження до відходу в інший світ, пов'язані з органами під відомою назвою ЗАГС.
Система органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) розвивалася разом з державою і пройшла в своєму розвитку складні періоди.
У дореволюційній Росії не існувало спеціальних органів. У той час велику роль в суспільному житті держави грала церква, яка мала своє діловодство. У веденні Російської православної церкви перебувала реєстрація народження, одруження і смерті. Реєстрація даних актів цивільного стану здійснювалася в рамках здійснення релігійних обрядів. Записи вносилися в церковно-приходські книги. У 1721 р за Указом Петра I церковні установи були включені в систему державних органів Росії і все православне населення Російської імперії приписано до церковних парафіях за місцем проживання. Церковне діловодство здійснювалося духовними притчами храмів, канцеляріями консисторій і духовних правлінь. Церковна реформа, проведена в той період в Російській імперії, багато в чому сприяла виконанню законів, що регулюють питання сімейного права і реєстрації запису актів цивільного стану, оскільки до зазначеного моменту дотримання законності залежало від знання і сумлінності священнослужителів. Починаючи з 1722 р народження, одруження і смерть стали реєструватися в метричних книгах парафіяльними священиками. Метрична книга складалася з трьох частин: записи про народження, шлюб і смерть.
Незважаючи на те, що після прийняття вищевказаних документів церква повністю була відсторонена від обов'язків по реєстрації актів цивільного стану, в деяких регіонах країни через відсутність ретельно розроблених інструкцій органи ЗАГС і парафіяльні храми працювали паралельно аж до початку 20-х рр. У цей період між причту і органами ЗАГС йшла жвава переписка з питань передачі документів про реєстрацію актів цивільного стану та видачі повторних документів. І тільки в кінці 20-х рр. архіви метричних книг були майже повністю передані на зберігання відділам РАГС. Решта документів надійшли на зберігання до центральних та місцевих державних архівів.
Нормативні акти з питань діяльності органів ЗАГС на початку 20-х рр. приймалися різними державними органами: Наркоматом юстиції, Наркомату внутрішніх справ (далі - НКВС), Наркоматом по місцевому самоврядуванню, Головархівом. Слід зазначити, що саме з цього періоду реєстрації актів цивільного стану стало приділятися не тільки демографічний, але і, в першу чергу, політичне значення.
Загальне керівництво органами ЗАГС РРФСР став здійснювати Центральний відділ РАГС при НКВС РРФСР. Даним органом була розроблена структура відомчої і територіальної підпорядкованості та співпідпорядкованості органів ЗАГС.
Органи ЗАГС в той час вели: книги записів народжень, книги записів смертей, книги записів відсутніх, книги записів шлюбів, книги записів розлучень, книги заяв про походження зачатих дітей, книги записів осіб, що змінили прізвища і прізвиська, і алфавіт до них.
З 1918 року почала формуватися система консульських установ Української РСР, вже в 1921 був прийнятий перший документ, який регламентує їх роботу.
У 1918-1919 рр. були намічені заходи до вилучення з церков метричних книг і розміщення їх в архівах при відділах ЗАГС.
Після Великої Вітчизняної війни було потрібно докорінно перебудувати роботу органів ЗАГС. У 1946 р НКВД було перейменовано в МВС.