Після розпаду СРСР політичні конфлікти в Грузії перейшли в фазу відкритого збройного протистояння.
Уряд Абхазії на чолі з головою Верховної Ради Владиславом Ардзінба перебазувалося в Гудаутський район (г.Гудаута).
Так почався грузино-абхазький конфлікт, а по суті ВІЙНА.
Передові підрозділи полку з технікою десантували посадочним способом і захопили аеродром «Гудаута».
Найближче завдання, яке було поставлене особовому складу, полягала в наступному: запобігти захопленню військового аеродрому «Гудаута», звільнити захоплений бойовиками зенітно-ракетний полк, забезпечити евакуацію російських громадян із зони збройного конфлікту, запобігти збройні заворушення поблизу військових об'єктів РФ.
При цьому в збройний конфлікт включилися не тільки найманці - цілі формування з Північного Кавказу (включаючи «чеченський» батальйон під командуванням Басаєва) і всієї Росії, але і втягнуті регулярні російські війська, включаючи бомбардувальники і вертольоти.
При цьому в зоні конфлікту, на території, контрольованій абхазькими та грузинськими силами, виявилося кілька частин російських Збройних Сил, які перебували тут ще з радянських часів (авіабаза в Гудауті і 24-я військово-сейсмічна лабораторія в Нижніх Ешера, 901 батальйон ВДВ в Сухумі) . Вони офіційно зберігали нейтральний статус, займаючись охороною майна Міністерства оборони РФ і забезпеченням безпеки гуманітарних операцій (евакуація мирного населення і відпочиваючих, доставка продуктів в блоковане місто Ткварчели). Грузинське керівництво вважало, що російські військовослужбовці здійснювали і розвідувальні операції в інтересах абхазів.
Нейтральний статус російських військовослужбовців не заважав грузинським збройним загонам піддавати їх обстрілу, викликаючи у відповідь вогонь. Ці провокації часто приводили до жертв серед мирного населення і військовослужбовців.
На цій війні загинуло понад 70 чоловік особового складу миротворців, серед них військовослужбовець 3 парашутно-десантного батальйону 345 гв.пдп гв.сержант Вольф Віталій Олександрович, якому за мужність і героїзм присвоєно звання Героя Росії (посмертно).
Відкрите протистояння (збройна війна) тривало 1 рік і 51 день. З цього моменту почалася прихована мінно-диверсійна партизанська війна.
Збройний конфлікт, за офіційними даними, забрав життя 17 тисяч осіб, в тому числі 4 тисяч абхазів. Понад 270 тисяч грузинів були змушені тікати з Абхазії.
В умовах повного розвалу збройних сил і кризи в економіці Шеварднадзе заявив про згоду вступити в СНД, натомість попросивши військової допомоги у Росії, Вірменії та Азербайджану. Це переламав хід подій. Росія «рекомендувала» абхазам зупинити наступ.
Уздовж річки Інгурі з Абхазької боку (в Гальському районі) встановлено 12-кілометрова «зона безпеки» і виставлені пости безпеки силами 345 гв.пдп.
Єдиним районом Абхазії, який продовжує контролювати Грузія, є Кодорської ущелини, але і там силами 345 гв.пдп були виставлені пости безпеки.
Але інші миротворчі сили від ВДВ продовжували виконувати місію полку, використовуючи накопичений бойовий досвід 345 гв.пдп.
Потім Росія почала поступово відновлювати господарські і транспортні зв'язки. Російська влада стверджує, що всі контакти між Росією і Абхазією здійснюються на приватному, недержавному рівні.
Грузія намагається позбавити Росію тієї виключної посередницької миротворчої ролі, яку вона виконує в Абхазії і Південній Осетії. Звинувачуючи Росію в упередженості, президент Саакашвілі хотів би замінити російський миротворчий контингент військами НАТО або, принаймні, доповнити російські війська підрозділами інших країн СНД - наприклад, України. На думку Росії, це може привести до розвитку ситуації за »косовським сценарієм», етнічним чисткам і загострення збройних конфліктів. З іншого боку, країни СНД не горять бажанням направляти своїх військовослужбовців до Грузії.
Немає практично жодного аспекту російсько-грузинських відносин, яка б не піддався критиці з боку нового грузинського керівництва. Одне з головних звинувачень, що пред'являються Росії, полягає в тому, що російська сторона провела активну кампанію з надання російського громадянства і видачу російських паспортів жителям Абхазії і Південної Осетії.
Особливе роздратування в Москві викликають вимоги Грузії про виведення російських військових баз з її території та про зміну мандата миротворчих операцій в Південній Осетії і Абхазії шляхом їх переведення під егіду ООН або ОБСЄ. Саме ці дві проблеми є визначальними у відносинах між двома країнами. Без їхнього дозволу навряд чи вдасться вийти на підписання так званого Великого договору про міждержавні стосунки.
Грузія згодна замість російських військових баз створити спільні антитерористичні центри - але тільки після виведення російських баз. Росія хотіла б просто трансформувати свої бази в ці центри, зберігаючи свою військову присутність в Грузії.