1.1. Теорії та підходи до розробки проблеми формування колективу
1.2. Поняття колективу, структура колективу
Глава II. Формування студентського колективу
2.1 Особливості розвитку особистості студента
2.2. Особливості формування студентського колективу
У сучасному суспільстві формується потреба в новому типі особистості, якостями якої є практичність, ініціативність, здатність орієнтуватися в ринкових умовах, динамічність, постійне прагнення до розвитку, інтелектуальна розвиненість. Студентство є найбільш інтелектуальної, творчо розвиненою і прогресивною частиною молоді, найважливішим фактором політичного, духовного і економічного перетворення українського суспільства.
Відповідно до Закону України «Про освіту» функції виховання така: «виховання громадянськості, працьовитості, поваги до прав і свобод людини, любові до навколишньої природи, Батьківщини, родини». Федеральна програма розвитку освіти повертає проблему виховання в коло державних пріоритетів як актуальне завдання.
Найпершим і одним з важливих кроків у вихованні студентства є формування колективу з виробленими суспільно значущими цілями, органами самоврядування. Саме сформований студентський колектив має силу і може стати джерелом перетворень сучасної дійсності.
Загальна педагогіка допоможе виділити основні закономірності виховання в цілому і студентського зокрема. Історія педагогіки, в свою чергу, дасть можливість простежити розвиток теорії виховання в колективі і виділити основні підходи до розробки проблеми колективу та індивідуальності.
Нарешті дані соціології сприяють глибшому осмисленню проблеми соціалізації особистості, результати соціологічних досліджень допоможуть вирішити проблеми, пов'язані з організацією студентського дозвілля, що, безсумнівно, є одним з факторів згуртованості групи.
Педагогічна теорія виховання в колективі створювалася зусиллями багатьох вітчизняних педагогів і психологів. Теоретичні основи концепції виховання в колективі були розроблені в радянській педагогіці А.С. Макаренко. Саме йому належить ідея первинного колективу, як основного інструменту виховного впливу на дитину. У роботі «Колектив і виховання особистості» А.С. Макаренко розкриває основні положення теорії шкільного колективу, і показує основні прийоми виховання.
Розвиток ідей А.С. Макаренко отримали своє відображення в роботах В.А. Сухомлинського, Л.І. Новікової, Л.І. Марісова.
В.А. Сухомлинський розглядає колектив як засіб морального і духовного розвитку дитини.
Новікова Л.І. в роботі «Педагогіка дитячого колективу» ставить проблему колективу і особистості дитини в ньому. Вона звернула увагу на подвійну природу колективу: з одного боку це об'єкт педагогічної діяльності, з іншого - спонтанно розвивається явище.
Так само проблема колективу розглядалася багатьма вітчизняними психологами. Уманський Л.І. розвиває психологію організаторської діяльності, виділяє її функції і види, специфічні особливості та вимоги до особистості. У його роботах колектив постає як об'єкт організаторської діяльності.
Лутошкін А.Н.в роботі «Як вести за собою» виділяє п'ять стадій розвитку дитячого колективу.
У сучасній педагогічній науці колектив визначають як стійку в часі організаційну групу взаємодіючих людей, зі специфічними органами управління. Ця група об'єднана цілями спільної, суспільно корисної діяльності, і має складну динаміку формальних та неформальних взаємин між членами цієї групи.
Позиція педагога, куратора в студентській групі специфічна, з одного боку він проводить досить багато часу з учнями і як би є їхнім керівником, але з іншого боку студентська група в значній мірі існує самостійно, виділяючи своїх лідерів. Ця позиція визначає завдання перед педагогом, куратором, керівником. Він повинен бачити структуру міжособистісних взаємин у колективі, щоб вміти знайти індивідуальний підхід і впливати на формування і розвиток згуртованого колективу.
Таким чином, знання етапів формування колективу, структуру неформальних взаємин і те, на чому вони засновані, полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефективність групової роботи і ефективність студентського виховання.
Проблема дослідження: яка специфіка вивчення колективу як об'єкта психолого-педагогічного дослідження і особливості формування студентського колективу?