2.1. Структура системи управління ризиками.
В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ступеня ризику, мистецтво по-одержанні і збільшення доходу (виграшу, прибутку) в неопреде-ленній господарської ситуації.
Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функ-ції підприємництва. Вона полягає в отриманні най-більшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємцями-МАТЬОЛА співвідношенні прибутку і ризику.
Ризик-менеджмент являє собою систему управління рис-ком і економічними, точніше, фінансовими відносинами, що виникають в процесі цього управління.
Ризик-менеджмент включає в себе стратегію і тактику управ-ління.
Під стратегією управління розуміються напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стра-тегіі, відкинувши всі інші варіанти. Після досягнення постав-ленній мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі ставлять задачу розроб-лення нової стратегії.
Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш при-прийнятні у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.
Ризик-менеджмент як система управління складається з двох під-систем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління). Схематично це мож-но представити таким чином.
Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, рис-кові вкладення капіталу і економічні відносини між хо-дарства суб'єктами в процесі реалізації ризику. К. цим економічних відносин відносяться відносини між страху-вателем і страховиком, позичальником і кредитором, між пред-цям (партнерами, конкурентами) і т.п.
Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, фахівець з страхова-нию, Аквізітор, актуарій, андеррайтер і ін.), Яка посредст-вом різних прийомів і способів управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління.
Процес впливу суб'єкта на об'єкт управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися тільки за умови циркулювання певної інформації між керуючою і керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту завжди передбачає отримання, пе-редачі, переробку і використання інформації. У ризик-менед-жменте отримання надійної і достатньої в даних умовах інформації відіграє головну роль, так як воно дозволяє прийняти конкретне рішення по діях в умовах ризику.
Інформаційне забезпечення функціонування ризик-ме-менеджменті складається з різного роду і виду інформації: статис-тичної, економічної, комерційної, фінансової і т.п.
Ця інформація включає обізнаність про ймовірність того чи іншого страхового випадку, страхової події, наявність і ве-личині попиту на товари, на капітал, фінансової стійкості та платоспроможності своїх клієнтів, партнерів, конкурентів, ціни, курси та тарифах, в тому числі на послуги страховиків , про умови страхування, про дивіденди і відсотки і т.п.
Той, хто володіє інформацією, володіє ринком. Багато видів інформації часто становлять предмет комерційної таємниці. По-цьому окремі види інформації можуть бути одним з ві-дов інтелектуальної власності (ноу-хау) і вноситися в ка-честве внеску в статутний капітал акціонерного товариства або то-варіщества.
Менеджер, що володіє досить високою кваліфікацією, завжди намагається отримати будь-яку інформацію, навіть саму пло-хую, або якісь ключові моменти такої інформації, або відмова від розмови на цю тему (мовчання - це теж мова спілкування) і використати їх на свою користь. Інформація собира-ється по крупицях. Ці крупиці, зібрані воєдино, мають вже повновагою інформаційну цінність.
Наявність у фінансового менеджера надійної ділової інфор-мації дозволяє йому швидко прийняти фінансові та коммерчес-кі рішення, впливає на правильність таких рішень, що, есте-ного, веде до зниження втрат і збільшення прибутку. Над-лежить використання інформації при укладанні угод сво-дит до мінімуму ймовірність фінансових втрат.
Будь-яке рішення грунтується на інформації. Важливе зна-ня має якість інформації. Чим більше розпливчаста інфор-мація, тим невизначений рішення. Якість інформації дол-жно оцінюватися при її отриманні, а не при передачі. Інформа-ція старіє швидко, тому її слід використовувати оперативно.
Господарюючий суб'єкт повинен вміти не тільки збирати інфор-мацію, але також зберігати і відшукувати її в разі потреби.