7.1. Загальна характеристика.
7.2. Естественноправового аксіологія.
7.3. Лібертарно-юридична аксіологія.
Послідовники Канта (Р.Г. Лотц, В. Віндельбанд і ін.) Пішли далі Канта і розвивали уявлення про нормативно-регуляторних-нормативної значущості цінностей і цілепокладання в сфері не тільки моральності, але також науки, мистецтва і культури в цілому. Так, неокантианец Виндельбанд тлумачив цінності як норми культури і, крім цінностей істини, добра і краси, визнавав та-кі цінності-блага людської культури, як мистецтво, рели-гія, наука і право.
Інший підхід до проблеми цінностей характерний для об'єктив-но-ідеалістичної філософії (від Платона до Гегеля і їх сучас-сних послідовників), згідно з якою буття є благо (т. Е. Цінність). Але при цьому під буттям мається на увазі не емпірична реальність, а справжнє буття, т. Е. Об'єктивний розум, ідея, сенс буття, буття в модусі повинності і, отже, є цінним-стной значущості.
Предметна область і основна тематика юридичної аксіології - це проблеми розуміння і трактування права як цінності (як цілі, що повинно бути, імперативної вимоги і т. Д.) І відповідні ціннісні судження (і оцінки) про правовий зна-чении (т. Е. Ціннісному сенсі - з точки зору права) фактіче-скі даного закону (позитивного права) і держави. Юридиче-ська аксіологія, як і філософія права і юридична наука в цілому, включає в предмет свого дослідження поряд з правом також і держава як саме правового явища - як правової організації (правової форми організації) публічної влади вільних членів даного суспільства.
Юридична аксіологія, таким чином, передбачає раз-личение і співвідношення права і закону і як така вона можлива і має сенс лише на підставі, в межах та в руслі юридичного праворозуміння в тій чи іншій його версії.
Виникнення юридико-аксіологічного підходу пов'язано з появою естественноправових поглядів, з розрізненням права природного і права позитивного (владно даного, штучно-го, довільного, офіційного, волеустановленного і т, д.).
Згідно естественноправовой аксіології, природне право як втілення об'єктивних властивостей і цінностей "справжнього" права виступає у вигляді належного зразка, цілі і критерії для оцінки позитивного права і відповідної правоустановчої влади (законодавця, держави в цілому), для визначення їх естественноправовой значущості, цінності. При цьому природний-ве право (як в доктринах юснатурализма, так і в філософських інтерпретаціях природного права) розуміється як уже за своєю природою моральне (релігійне, моральне і т. Д.) Явище і початково наділяється відповідної абсолютною цінністю,
Таким чином, в рамках естественноправового підходу, вклю-чаю сфери юридичної онтології і аксіології, змішання права і моралі поєднується і посилюється змішанням формального і фактичного, належного і сущого, нор-ми і фактичного змісту, ідеального і матеріального, прин-ципу і емпіричного явища .
У площині юридичної аксіології це проявляється, в част-ності, в тому, що проблематика правової цінності закону (позитив-ного права) і держави підміняється їх моральної (мораль-ної, релігійної) оцінкою і відповідною вимогою того чи іншого нравст-венного або змішаного морально-правового змісту пози-тивного права і державної діяльності. Подібні представ-лення в найбільш концентрованому вигляді присутні в конст-рукцій естественноправовой справедливості як вираження нрав-дарських або морально-правових засад, властивостей і цінностей "справжнього" права.
Ці недоліки, зрозуміло, не применшують такі безсумнівні заслуги і досягнення естественноправового підходу в області пра-Вовою теорії і практики, як постановка і розробка проблем юридичної аксіології (в тісному зв'язку з питаннями юридичної онтології і гносеології), ідей свободи і рівності людей, естест- венноправовой справедливості, природжених і невідчужуваних прав людини, верховенства права, правового обмеження влади, правової держави і т. д.