Дитячий будинок як інститут соціалізації
1. Формування у дитини суб'єктивного почуття захищеності, безпеки, задоволеності собою, що забезпечує стабільну, впевнену прихильність до дорослого. На основі особистого досвіду безумовної любові у дитини формується почуття власної значущості. Воно є основою для почуття власної гідності, необхідною умовою для сприйняття дитиною педагогічних впливів, для формування його власної активності.
Суб'єктивне відчуття захищеності - необхідна умова розвитку власної активності дитини. Саме від носіїв педагогічного захисту дитина очікує найбільш високих, а головне, найбільш стабільних оцінок як в нейтральній ситуації, так і в ситуації реальної провини.
Індивідуальний емоційний контакт з дорослим є стимулом психічного розвитку і організуючим, стабілізуючим початком в житті дитини.
2. Емоційний розвиток дитини (розвиток емоційної сприйнятливості, потреби в співчутті і співпереживанні, вміння висловлювати іншій людині свою симпатію, розташування і т.д.).
Наслідки не вирішення цього завдання є нездатність дружити, агресивне, споживацьке ставлення до однолітків і дорослим (в тому числі до вихователя і до родичів), почуття внутрішнього самотності, підвищена тривожність і неусвідомлена внутрішня напруженість, войовничість, емоційна нестійкість, виснаженість [18].
В майбутньому у дитини не формується потреба в прихильності, не складаються дружні і сімейні зв'язки, виникає відчуження і споживацьке ставлення до людей, що є нахилом до крадіжок.
1. Корекція негативних емоційних тенденцій, - робота зі страхами, депресивності, тривожністю, емоційною напруженістю, схильністю до застосування сили і т.п.
2. Розвиток сенсорної сфери, моторики, мови. Корекція розвитку сенсорної та рухової сфер як основи розвитку навчальної активності дитини, його впевненості у власних силах і успішності.
3. Розвиток адекватних потреб та інтересів, формування уявлень дитини про світ, про природу, про людей, про суспільство, про норми поведінки. Сенс педагогічної діяльності: компенсація обмеженості особистого досвіду і понятійної сфери дитини шляхом розвитку інтересів і розширення уявлень про світ сприяє дозріванню пізнавальної активності дитини, його потреби в навчанні як способі поглиблення і систематизації особистого досвіду.
У науці на сьогодні накопичено достатній обсяг знань, склалися теоретичні передумови, що створюють умови для пошуку шляхів вирішення досліджуваної проблеми, але необхідна розробка теорій, підходів, технологій, що забезпечують соціалізацію підлітка в умовах виховного простору установи додаткової освіти дітей [8].