Тільки дивиться, а в стороні купка якихось дрібних невикористаних кісточок валяється. Так завжди буває, коли велика справа робиться: обов'язково якісь гвинтики, гаечки або трісочки залишаються. Ну, ось і думає Боженька, куди б ці кісточки прилаштувати. Просто так викинути - шкода ніби.
Бачить, повзе черв'як. Цап його і дивиться, куди хоч пару кісток увіткнути. А черв'як крутиться, крутиться і Бога запитує:
- В чому справа? Навіщо я тобі Боженька, знадобився?
- Так ось хочу якось ці дрібні кісточки в тобі розмістити.
- Не роби цього, - почав благати черв'як. - У нас під землею ходи вузькі, звивисті. Я ж з кістками-то в них застрявати буду, загину ні за цапову душу.
- Гаразд, - каже Бог, - повзи собі!
Бачить, метелик летить, крильцями махає. Він її - цап! - зловив і дивиться, як би до неї кісточки приладнати. А метелик б'ється, вирватися намагається і пищить:
- Що ти, Боженька, зі мною робити зібрався?
- Так ось хочу ці кісточки десь розмістити. Може, тобі підійдуть?
- Що ти, Боженька! - заголосила метелик. - Подивися, який досконалої ти мене створив. Як легко я Пурхаю з квітки на квітку. Як все мною милуються! А ти - кістки! Так квіточки ж піді мною гнутися будуть!
- Гаразд, - каже Бог, - лети собі!
Озирнувся навколо. Дивиться, в океані величезні риби граються. Бог цап одну і давай до неї придивлятися. Б'ється риба, звивається, а сама запитує:
- Навіщо ти мене спіймав і так пильно розглядаєш?
Ну, Боженька їй про свої наміри все чесно і сказав, так, мовляв, і так:
- Хочу в тебе ці кістки якось засунути. Ти велика, все увійдуть.
- Да ти що? - забилася ще сильніше риба. - Ти ж мені сам на проживання океан визначив! Відстані тут величезні. За їжею ганятися мені і так важко, а з такою кількістю зайвих кісток хіба ж я щось зловлю? Не губи творіння своїх же рук, Господи!
Зітхнув Боженька і каже:
- Ну, пливи собі, коли так!
Дивиться, а у самих його ніг річка тече, і в ній річкова рибка боками поблискує. Цап одну з них Боженька і питає її:
- Ти, як черв'як, звиватися можеш?
- Так мені без потреби, - відповідає рибка.
- А з квітки на квітку перепорхнуть зможеш?
- Це ще навіщо? - дивується рибка.
- Може, тобі за їжею далеко плавати доводиться?
- Та ні, річка все сама мені приносить, тільки рот роззявляй.
- О! Ось ти-то мені і потрібна! - вигукнув Боженька.
- А в чому, власне, справа? - занепокоїлася рибка.
- Мовчи! - сказав Бог і напхав в неї кісток. Все, які залишалися.
Ось з тих пір річкова риба не тільки кістлява, а й мовчить.
Микола Малецький, м Нижньокамськ