Іван - коров'ячий син - Російська народна казка - Русские сказки
Іван - коров'ячий син
В деякому царстві жив цар з царицею, і не було у них дітей. Скільки не сумували, скільки знахарів ні звали - немає і немає у них дітей.
Раз приходить до них бабуся-задворенки.
- Пустіть, - каже, - невода в море, вилов рибка - золоте перо. Зваріть її в семи водах, нехай цариця поїсть, тоді і понесе.
Цар велів сплести невода, спустити в море, виловити рибку - золоте перо. Рибалки опустили невода в синє море - в перший раз нічого не трапилося; опустили в інший раз - знову нічого не трапилося; опустили в третій раз і виловили рибку - золоте перо.
Взяли її і принесли до царя. Він нагородив рибалок і наказав рибку віднести на кухню, зварити в семи водах і подати цариці. Кухарі рибку вичистили, вимили, зварили, а помиї на двір виплеснули. Проходила повз корова, помиї полизала. Дівка-чернавка поклала рибку на блюдо - віднести цариці - так дорогий відірвала золоте пір'ячко і спробувала. А цариця рибку з'їла.
І все три понесли в один день, в один час: корова, дівка-чернавка і цариця. І розв'язалися вони в один час трьома синами: у цариці народився Іван-царевич, у дівки-Чернавка Іван - Девкин син; і корова народила людини, назвали його Іван - коров'ячий син.
Хлопці вродили в одну особу, голос в голос, волосся в волосся. Ростуть вони не по днях, а по годинах; як тісто на опарі піднімається, так і вони ростуть.
Довго чи коротко, стало їм рочків по десяти. Стали вони з хлопцями гуляти, жартувати жарти погані. Якого хлопця візьмуть за руку - рука геть, візьмуть за голову - голова геть. Став добрий народ на них скаржитися.
Ось Іван - коров'ячий син і каже братам:
- Чим нам у батюшки-царя жити, народ бентежити, поїдемо краще в чужі краї.
Іван-царевич, Іван - Девкин син і Іван - коров'ячий син прийшли до царя і просять, щоб велів він скувати їм три залізні палиці і дав би їм благословеньіце - їхати в чужі краї, шукати собі поєдинщика.
Цар наказав скувати три залізні палиці. Ковалі тиждень кували, зробили три палиці; ніхто їх за один кінець підняти не може, а Іван-царевич, Іван - Девкин син і Іван - коров'ячий син їх між пальцями повертають, немов перо гусяче.
Вийшли брати на широкий двір.
- Ну, братани, - каже Іван-царевич, - давайте силу пробувати, кому бути набольшим. Хто вище палицю закине, той і більший брат.
- Гаразд, кидай ти перший.
Іван-царевич кинув, полетіла палиця високо, ледь видно, через годину тільки тому впала. Після нього кинув Іван - Девкин син, полетіла палиця ще вище, зовсім не бачити, через дві години тому впала. А Іван - коров'ячий син став кидати палицю, полетіла вона за хмару, тому впала через три години.
- Ну, Іван - коров'ячий син, бути тобі великим братом.
Осідлали брати коней, попросили у батюшки благословеньіце і поїхали в чисте поле - світ за очі.
Їхали вони по горах, по долах, по зелених луках, довго чи коротко, скоро казка мовиться, не скоро діло робиться, - під'їжджають вони до річки Смородине. Через річку варто калиновий міст, по берегах кістки людські валяються, по коліно буде навалено.
Побачили брати хатинку, увійшли в неї - пустехонька, і надумали тут зупинитися. Коней розсідлали, самі поїли, попили. Прийшов справа до вечора, Іван - коров'ячий син каже братам:
- Давайте щоночі по черзі ходити в дозор, чи не буде хто проїжджати по цьому мосту.
Кинули жереб; в першу ніч дісталося йти в дозор Івану-царевичу, в другу ніч Івану - Девкина синові, в третю Івану - коров'ячого синові.
Іван-царевич взувся, одягнувся і пішов в дозор на річку Смородину, на калиновий міст. Походив, походив, та й заснув. А Івану - коров'ячого сина в хатинці не спиться, в головах подушечка крутиться. Встав він, взувся, одягнувся, узяв палицю і пішов на міст. А там Іван-царевич спить. Взяв його Іван - коров'ячий син під плечі і зніс під міст, а сам став вартувати.
Раптом на річці води хвилюються, на дубах орли розкричався, міст загудів - виїжджає чудо-юдо змій шестиглавий; під ним кінь спіткнувся, чорний ворон на плечі стрепенувся, позаду хорт наїжачився.
Він до них промовляє чудо-юдо:
- Що ти, вовча сить, спотикаєшся? Ти, вороняче перо, тремтиш? А ти, песья шерсть, наїжачився? Чуєте одного аль недруга?
- Брешеш! Ні мені у всьому світі ні сперечальника, ні наговорщіка, є один тільки Іван - коров'ячий син. Так його кісток сюди і гав не заношувати, не тільки йому самому бути.
Тут Іван - коров'ячий син вискочив з-під моста:
Чудо-юдо його питає:
- Навіщо приїхав, Іван - коров'ячий син? Сватати моїх сестер али дочок?
- Ох ти, чудо-юдо змій шестиглавий, в поле з'їжджатися - ріднею не рахуватися. Давай посперечаємось!
Ось вони зійшлися, порівнялися, жорстоко вдарилися. Диву-юду не поталанило: Іван - коров'ячий син з одного розмаху зніс йому три голови.
- Стій, Іван - коров'ячий син, дай мені роздиху.
- Ні тобі роздиху, чудо-юдо! По-нашому: бий так рубай, себе не бережи.
Тут вони знову зійшлися. Чудо-юдо вдарив, увігнав Івана - коров'ячого сина по коліна в сиру землю, а Іван - коров'ячий син вдарив, зніс йому інші три голови; тулуб розрубав і в річку покидав, а шість голів склав під калиновий міст. Сам повернувся в хатинку і ліг спати.
Вранці повертається Іван-царевич.
- Що, брат, чи не бачив: хто ходив, хто їздив по Калинового мосту? - запитують брати.
- Ніхто, братці, не ходив, не їздив. Повз мене і муха НЕ пролетивала. На другу ніч пішов в дозор Іван - Девкин син. Походив, походив, забрався в кущі і заснув.
А Івану - коров'ячого синові не спиться, в головах подушечка крутиться. Як пішло час за північ, він взувся, одягнувся, узяв
Всі права захищеності booksonline.com.ua