Бездомну московську собаку Шарика обварив окропом, відганяючи від смітника негідник-кухар їдальні службовців Центрального Ради Народного Господарства. Якби на дворі стояло літо, Шарик міг би збігати в Сокільники, де росте особлива цілюща трава і де багато накиданих громадянами недоїдків. Але тоді була зима. З пропалені до кісток боком, Шарику напевно загрожувало запалення легенів і болісна смерть. Усвідомлюючи це, забіг у підворіття і жалібно скиглив там.
Монолог пса Шарика. Фрагмент фільму «Собаче серце» за повістю Михайла Булгакова
Раптом несподівано відчинилися двері в магазині навпроти, і з неї показався пристойний громадянин або, скоріше, пан, з культурної гострою борідкою, схожий на що заполонили центральні вулиці Москви пролетарів. Шарик поповз до нього на череві, обливаючись сльозами.
На подив собаки пан вийняв з кишені згорток з ковбасою «Особлива краківська», відламав шматок і кинув їй. Шарик зжер шматок за дві секунди, а громадянин злегка провів рукою по собачому животу. Упевнившись, що перед ним пес-самець, він багатозначно сказав: «Тебе-то мені і треба».
Громадянин пішов до Пречистенке. Шарик побіг за благодійником, час від часу цілуючи йому черевики. Коли через ринви виринув якийсь бродячий кіт, Шарик, брязнувши зубами, відігнав цього свого можливого конкурента.
Пан оцінив відданість пса, нагородив його другим шматком «краківської» і поманив за собою в Обухів провулок. Благодійник зупинився біля під'їзду великого багатого будинку зі швейцаром. Шарик вважав, що швейцар не пропустить його всередину, але пан провів пса з собою на мармурову майданчик і в бельетаж.
Шановні гості! Якщо вам сподобався наш проект, ви можете підтримати його невеликою сумою грошей через розташовану нижче форму. Ваша пожертва дозволить нам перевести сайт на більш якісний сервер і залучити одного-двох співробітників для більш швидкого розміщення наявної у нас маси історичних, філософських і літературних матеріалів. Переклади краще робити через карту, а не Яндекс-грошима.