Забруднюючи ОС, ми використовуємо її асиміляційні потенціал.
Асиміляційні потенціал біосфери означає здатність біосфери або її складових (екосистем, природних комплексів) до стійкості, нейтралізації негативних впливів зовнішніх факторів, що обурюють (природних і антропогенних). Тобто це здатність природних екосистем асимілювати або засвоювати різні види антропогенних або природних впливів і забруднень в певних межах без істотної зміни своїх основних властивостей, якісного стану.
Асиміляційні потенціал навколишнього середовища (АПОС) - це здатність середовища засвоювати, переробляти відходи конкретної виробничої діяльності в межах конкретних природних комплексів і екосистем, тобто це здатність екосистем і їх компонентів до самовідновлення і самоочищення.
Наявність у природного середовища здатності асимілювати деяку кількість шкідливих викидів або відходів дає мож-ливість господарюючому суб'єкту економити на природо-охоронних витратах. Розвиток суспільства і зростання ант-ропогенних навантажень на природне середовище створюють реальну загрозу виходу територіальних екологічних систем з со-стояння рівноваги, тобто вичерпання або обмеження можли-ностей природного середовища асимілювати шкідливі викиди. У подібному випадку з'являється проблема раціонального викорис-тання асиміляційного потенціалу територій [1].
Асиміляційні потенціал - жорстко лімітований природний ресурс, використання якого зумовлює виникнення економічної ренти. Кількісна оцінка даного потенціалу дуже ускладнена через необхідність обліку великого комплексу чинників, що впливають на його величину, також недостатньо вивчені механізми руху і перетворення речовин в природі, що становлять основу здатності до самовідновлення. Наближено кількісно асиміляційні потенціал можна охарактеризувати як систему оцінок по враховуються інгредієнтів забруднення в інтервалі від нуля до їх порогових значень. [2]
Асиміляційні потенціал може розглядатися як специфічний природний ресурс, на який можуть бути встановлені права власності. Величина АПОС умовно визначається граничними нормативами шкідливого впливу на навколишнє середовище - ГДК (гранично допустимі концентрації), ПДВ і ПДС (гранично допустимі викиди і скиди) і іншими нормативами, які постійно уточнюються науковими дослідженнями і контролюються системою спостереження (моніторингу).
Також необхідно ввести поняття асиміляційної ємності екосистеми, який представляє собою показник максимальної динамічної місткості кількості токсикантів, яке може за одиницю часу бути накопичено, зруйновано, трансформовано і виведено за межі обсягу екосистеми без порушення її нормальної діяльності.
Прийнятним показником асиміляційної ємності вважається обсяг гранично допустимих викидів або сбро-сов (ПДВ або ПДС) шкідливих речовин. Це пояснює-ся наступним припущенням: якщо обсяг забруднень, які потрапляють в навколишнє середовище, не перевищують, напри-заходів, ПДВ, то дана територія сама без додаткових природоохоронних витрат справляється зі вступниками в неї шкідливими речовинами і асимілює їх без істотних для себе наслідків. Так як значення ПДВ диференційовані по раз-особистим забруднювачів і їх поєднанням, а також територій-ям, то це становить об'єктивну основу диференціації асиміляційної ємності різних регіонів. Дійсно відс-но, здатність до самовідновлення основ-них властивостей природного середовища в північних регіонах суттєво-но нижче, ніж в південних і в середній смузі.
Економічна ціна асиміляційного потен-циала визначається його значенням в процесі формування витрат і результатів. З одного боку, наявність такого потен-циала дозволяє частину відходів виробництва викидати в навколишнє середовище і тим самим економити на витратах по очищенню викидів від забруднювачів. З іншого боку, підвалина-тична територіальних екологічних систем до визначено-ним антропогенних навантажень, здатність переробляти і знешкоджувати відходи запобігають шкоду, який мо-же бути викликаний погіршенням основних властивостей навколишнього середовища. Тоді основу економічної оцінки асиміляційного-го потенціалу складають витрати на запобігання забруд-нення, або величину запобігання шкоди. Таку еко-номічного оцінку можна розглядати як витрати на вос-виробництво або відновлення асиміляційного потенци-ала. З достатньою для практичних цілей точністю вона може бути прийнята рівною витратам, які потрібні були на зниження викидів до мінімально можливих значень ПДВ або ПДС для атмосфери або гідросфери на розглядає-ваемой території [3].
Асиміляцію антропогенних впливів забезпечують природні комплекси, потенціал стійкості яких до зовнішніх впливів визначається найбільш загальними властивостями (масою, ефективністю і гармонійністю структури біорізноманіття). Порівняння країн і регіонів Росії по ресурсам і втрат природної стійкості також враховує співвідношення площ зайнятих природними екосистемами і землями, на яких природний рослинний покрив перетворений людиною [4].
Для інтегральної оцінки інтенсивності, з якою людина своєю господарською діяльністю впливає на навколишнє середовище, використані відомості про шести основних видах впливу, за якими в Росії організовано задовільний статистичне спостереження. У цю групу входять: відомості про використання ресурсів природної води, скиди забруднених стічних вод, викиди в атмосферу забруднень від стаціонарних джерел, забруднення повітря вихлопними газами автотранспорту, освіті небезпечних відходів та порушення земель [5].
За оцінками західних економістів, сукупні державні витрати, що гарантують збереження якості середовища проживання і благополуччя природних об'єктів, можуть становити 8-10% ВНП.
Екологічні (природоохоронні) витрати - це витрати на обмежене коло заходів по збереженню якості навколишнього природного середовища, захисту різних природних ресурсів від негативних антропогенних впливів. Тобто сюди включається як цільова діяльність з охорони природи, так і пов'язані заходи щодо впровадження прогресивних технологій виробництва і форм споживання. [7]
З укрупнених позицій комплекс екологічних витрат можна розділити на 2 блоки [9]: 1) сукупність різних поточних витрат на охорону ОПВ (поточні екологічні витрати) і 2) інвестиції (прямі і зв'язані) в основний капітал, спрямовані на раціональне природокористування і охорону ОС ( екологічні витрати капітального характеру).
Отже, оцінку раціональності використання природних ресурсів, їх відтворення та охорони, реалізації природоохоронних ме-роприятий можливо здійснити шляхом зіставлення екологічних витрат по різним направле-вам природокористування та їх результатів, а також можна використовувати даний метод для оцінки екологічної ефективності бізнесу.
Оцінка екологічної ефективності бізнесу [10] - це новий інструмент для інвесторів. Основна ідея полягає в тому, щоб задіяти ринкові механізми для зниження впливів на природу. Оцінка екологічних витрат і рейтинги повинні сприяти зростанню капіталізації компаній, які проводять ефективну екологічну політику.
Сучасний бізнес в умовах посилення екологічних вимог та екологізації виробництва вже не може інвестувати кошти в «брудні», застарілі технології, так як природоохоронні витрати і витрати на відтворення природних ресурсів дуже значні, і призводять до втрати прибутку. Тому бізнес шукає шляхи вкладення коштів в таку економіку, яка б при посилення екологічних вимог продовжувала приносити йому максимальний прибуток. Таким чином, перш ніж інвестувати капітал, бізнес повинен знати вихідні параметри природних комплексів, в які інвестуються кошти, щоб знизити екологічні ризики і витрати господарської діяльності.
Мета. Перетворення інформації про екологічну ефективності окремих компаній або проведеної ними продукції в значуще підставу для рядових учасників ринку, які купують товари або інвестують свої накопичення в акції.
Суть. Рейтинги компаній за питомими екологічним витратам і темпам їх скорочення - це об'єктивна, не спотвореному грою фінансових спекулянтів інформація про технологічність і динамічності бізнесу.
Вирішення екологічних проблем Росії здійснюється багатьма способами, серед яких головними є ринкові механізми. Безпечне для природи виробництво можна зробити вигідним спільними діями учасників ринку, якщо вони будуть включати екологічно свідомий вибір продукції і узгоджену з цим вибором політику інвесторів. Тільки екологічно відповідальної поведінки всіх учасників ринку змусить розглядати кожен розлив нафти не тільки як пляма на воді або грунті, а й на репутації бізнесу.
[5] Матеріали рейтингів російського бізнесу порталу BioDat // www.biodat.ru.
[10] Матеріали рейтингів російського бізнесу порталу BioDat // www.biodat.ru.